Рішення № 5143233, 30.06.2009, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "30" червня 2009 р. по справі № 6/60-38

Суддя господарського суду Волинської області Пахолюк В.А. розглянувши справу,

за позовом Підприємця ОСОБА_1

до Відкритого акціонерного товариства «Любомльське ремонтно-транспортне підприємство»

про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 123 600,00 грн.

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_2 дов. від 02.06.09 р.

від відповідача: не прибув.

Суть спору:

Позивач Підприємець ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовною заявою просить стягнути з відповідача - Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) «Любомльське ремонтно-транспортне підприємство»суму безпідставно отриманих коштів в розмірі 123 600,00 грн.

В підтвердження позовних вимог посилається на ту обставину, що на момент звернення до суду ВАТ «Любомльське ремонтно-транспортне підприємство»набуло грошові кошти в сумі 123600 грн. без достатніх правових підстав, оскільки договір купівлі-продажу станціїї МТФ, на підставі якого були відповідачем отримані зазначені кошти, розірваний в судовому порядку, а відтак підлягають поверненню позивачу в повному обсязі.

Як зазначає позивач, відповідно до ч.1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідач повторно в судове засідання не прибув, відзиву по суті та предмету спору на адресу суду не подав, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи.

Водночас, на адресу суду відповідач подав клопотання про відкладення розгляду даної справи у звязку з хворобою директора ВАТ «Любомльське РТП».

Представник позивача в судовому засіданні проти заявленого клопотання заперечує, посилаючись на недобросовісне користування відповідачем своїми процесуальними правами.

Суд, розглянувши клопотання відповідача приходить до висновку про його відхилення. При цьому виходить з наступного.

Згідно ст.22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Слід врахувати, що згідно вимог ч.2, 3 ст.28 ГПК України, крім керівників підприємств і організацій, представником юридичної особи можуть бути інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. При цьому, довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Судовою практикою визначено (постанова Вищого господарського суду України №2/31/8/345/7/415, 01.08.2006р.), що представництво юридичної особи повязано не з конкретною юридичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.

Виходячи з зазначеного, директор ВАТ «Любомльське РТП» Котов С.С. не був позбавлений права видати довіреність іншому представникові для участі у розгляді справи.

Розглянувши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

1.01.2005 року між Підприємцем ОСОБА_1 (згідно договору - Покупець) та Відкритим акціонерним товариством «Любомльське ремонтно-транспортне підприємство»(згідно договору - Продавець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна з відстрочкою платежу.

Відповідно до умов зазначеного Договору його предметом є приміщення станціїї МТФ, типовий проект 817-116, площею 1008 кв.м. балансовою вартістю 120000,00 грн., що знаходиться за адресою : м.Любомль, вул.Дружби, 93. Зазначену суму підприємець ОСОБА_1 зобовязувався сплатити протягом двох років.

У відповідності та на виконання умов зазначеного договору позивачем було передано відповідачу в користування приміщення станції МТФ.

Згідно рішення господарського суду Волинської області від 27.03.2006 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2006 року, зазначений договір був визнаний дійсним (а.с.5-15).

На виконання умов зазначеного договору від 01.01.2005 року позивачем з 27.08.2004 року по 19.11.2007 року перераховано відповідачу 120000,00 гривень. Крім того, позивачем оплачено вартість оренди зазначеного приміщення та витрати по оформленню документів згідно договору в сумі 3600 грн. Факт перерахування коштів підтверджується відповідними квитанціями до прибуткового касового ордеру та платіжними дорученнями (а.с. 57-70).

Відповідно до ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється в разі розірвання або визнання недійсним за рішенням суду

Згідно ч. З ст. 202 ГК України до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено, згідно рішення господарського суду Волинської області від 14.12.2006 року у справі № 7/179-91, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2007 р., укладений між сторонами договір купівлі-продажу нерухомого майна з відстрочкою платежу від 10.01.2005 року було розірвано (а.с.16-24). Рішенням господарського суду Волинської області від 15.03.2007 року у справі № 7/75-91 рішення господарського суду Волинської області від 14.12.2006 року у справі № 7/179-91 скасовано за нововиявленими обставинами (а.с. 25-26).

Постановою Вищого господарського суду України від 08.05.2008 року рішення господарського суду Волинської області від 15.03.2007 року у справі № 7/85-91 скасовано, а рішення господарського суду Волинської області від 14.12.2006 року залишено без змін (а.с. 41-44).

Таким чином, укладений між сторонами договір фактично розірвано згідно рішення господарського суду, яке набрало законної сили.

Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави передбачені ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до цієї правової норми особа, яка набула майно, або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. В разі ж невиконання цього обов'язку набувачем майно підлягає стягненню в судовому порядку.

Вказані положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, обов'язок повернути безпідставно набуте майно є різновидом цивільно-правової санкції, а не мірою відповідальності, в зв'язку з чим наявність вини в поведінці особи, яка безпідставно збагатілась, не потребується.

Судом встановлено, що сторонами фактично виконано умови договору купівлі-продажу нерухомого майна з відстрочкою платежу від 10.01.2005 року, оскільки позивачем сплачено всю суму, зазначену у договорі, та оплачено витрати, повязані з орендою приміщення та оформленням договору, а відповідачем приміщення МТФ було передано підприємцю ОСОБА_1 у власність.

В звязку з розірванням зазначеного договору підприємця ОСОБА_1 згідно рішення господарського суду Волинської області від 01.06.2009 року у справі № 7/123-77 примусово виселено із займаного приміщення станції МТФ, що знаходиться за адресою: м.Любомль, вул. Дружби, 93 (а.с. 101-103).

Крім того, зазначеним рішенням суду встановлено, що приміщення станції МТФ на даний час належить ТзОВ «Любомль-Сервіс».

Отже в звязку з розірванням договору купівлі-продажу між сторонами на підставі якого позивачу було передано приміщення станції МТФ, виселенням підприємця ОСОБА_1 із зазначеного приміщення та передача його у власність ТзОВ «Любомль-Сервіс», відпала підстава, відповідно до якої відповідач ВАТ «Любомльське ремонтно-транспортне підприємство»отримав від позивача грошові кошти в сумі 123600 грн.

Беручи до уваги вищенаведене, вимога позивача щодо повернення відповідачем безпідставно отриманих коштів в сумі 123600 грн., такою, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства. На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про під ставність позовних вимог. Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то судові витрати у розмірі 1124 грн. державного мита та 312, 50 грн. витрат на ІТЗ судового процесу слід покласти на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст.ст. 188, 193, 202, 216, 217, 218, 220, 224, 225, 320 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Любомльське ремонтно-транспортне підприємство» (Волинська область, м.Любомль, вул..Дружби, 93, код ЄДРПОУ 03569284, банківські рахунки відсутні відомості) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1, банківські рахунки відсутні відомості) безпідставно отримані кошти в сумі 123600,00 грн. та 1124 грн. витрат по державному миту, 312,50 грн. витрат на ІТЗ.

Суддя В.А.Пахолюк

Дата підписання повного тексту рішення 03.07.2009 р.

Дата набрання законної сили рішення суду 13.07.2009 р.