Ухвала суду № 51421852, 24.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/2142/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Запорожана Д.В.,

- Шеметенко Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Лондонський» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Готель Лондонський» (далі - позивач, або ТОВ «Готель Лондонський») звернулось до суду позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, або ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000971505 від 07.11.2014 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року вказаний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, наголошуючи, зокрема, на неповному з'ясуванні судом першої інстанції обставин справи, порушенні норм матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, в період з 03.10.2014 року по 16.10.2014 року, згідно із пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ТОВ «Готель Лондонський» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображеної у податковій декларації з ПДВ, поданій за травень 2012 року вх. № 9034640560 від 19.06.2012 року, за результатами якої складено акт документальної позапланової виїзної перевірки від 23.10.2014 року № 5950/15-53-15-514/37549040 (а.с.10-19).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.11.2014 року № 0000971505, яким ТОВ «Готель Лондонський» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1202414 грн. за декларацією від 19.06.2012 року за травень 2012 року (а.с.8).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання його протиправним та скасування.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинними документами спростовуються виявлені під час перевірки позивача порушення, а тому прийняте на підставі таких висновків перевірки рішення із визначенням відповідних зобов'язань та штрафних санкцій є неправомірним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктами 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що спірне від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту декларації за травень 2012 року сформоване позивачем на підставі податкової накладної від 09.11.2011 року № 3 (а.с.28), виписаної Управлінням обласної ради з майнових відносин згідно договору купівлі - продажу від 12.10.2011 року (а.с.23-27).

Зазначена податкова накладна № 3 від 09.11.2011 року заповнена державною мовою, адреси місцезнаходження продавця та покупця відповідають адресам, зазначеним у ЄДР, назва та реквізити цивільно-правового договору відповідає фактичному договору, укладеному між сторонами, підписана посадовою особою продавця та скріплена печаткою, зареєстрована продавцем у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Продавець, Управління обласної ради з майнових відносин, що виписав вказану накладну, є платником податку на додану вартість (Свідоцтво № 23220386 від 10.06.2005 року).

Також, як під час проведення оскаржуваної перевірки, так і до суду, на підтвердження правомірності формування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту декларації за травень 2012 року, позивачем надано відповідний договір купівлі - продажу від 12.10.2011 року, виписку банку та платіжні доручення щодо проведення оплати за придбану будівлю, податкові накладні, акт прийому - передачі від 12.12.2011 року, витяг про державну реєстрацію прав на придбане майно від 22.12.2011 року (а.с.23-28, 99, 100-102, 130-133).

Поряд з цим, як вбачається з поданої апеляційної скарги, що, також, відображено в акті спірної перевірки, як на підставу для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та зменшення позивачу розміру від'ємного значення за травень 2012 року, податковий орган посилається на те, що станом на 09.11.2011 року у Управління обласної ради з майнових відносин не було підстав для виписки податкової накладної від 09.11.2011 року № 3, оскільки не настала одна з подій, визначених положеннями п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, що дає право на формування податкового кредиту.

При цьому, доходячи такого висновку апелянт посилається на те, що 09.11.2011 року позивачем Управлінню обласної ради з майнових відносин була перерахована більша сума ніж визначена у податковій накладній від 09.11.2011 року № 3.

Проте, зазначені доводи апелянта колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як вбачається з наявної в матеріалах справи виписки банку ПАТ «Фінбанк» від 09.11.2011 року, яка, в тому числі, досліджувалась перевіряючими під час проведення спірної перевірки, сума ПДВ, визначена у податковій накладній від 09.11.2011 року № 3, в повній мірі перерахована 09.11.2011 року ТОВ «Готель Лондонський» на рахунок Управління обласної ради з майнових відносин, що і дало останньому право на виписку цієї податкової накладної на вказану у ній суму (а.с.29).

Крім того, як вірно наголошено судом першої інстанції, положення п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, на які посилається апелянт, визначають обставини, за якими платник податків набуває право на формування податкового кредиту за рахунок проведених операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит за рахунок операцій з Управлінням обласної ради з майнових відносин сформований позивачем в травні 2012 року та станом на цю дату позивачем було, як оплачено в повному обсязі придбану будівлю, так і отримано право власності на неї.

Тобто, станом на момент формування позивачем оскаржуваного податкового кредиту настали обставини, визначені п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, що дають останньому право на формування податкового кредиту за цими операціями.

Таким чином доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, які засновані на помилковому розумінні та застосуванні апелянтом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, апелянт не довів суду належними доказами відповідні обставини, якими обґрунтовано заявлені вимоги. Обставини, на які посилається апелянт в своїй скарзі, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки не спростовують правильності висновків, які підтверджуються належними доказами, що містяться в матеріалах справи.

В апеляційній скарзі апелянт посилається лише на ті висновки, які викладено в акті перевірки, що став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Натомість, вказаним висновкам, як зазначено вище, судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відтак колегія суддів на підставі ст. 200 КАС України приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Лондонський» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: Л.П. Шеметенко