Ухвала суду № 51421763, 11.07.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2011 р. < Текст >Справа № 8053/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.

суддів Гуляка В.В.,

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Ігнатович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги субєкта підприємницької діяльності- фізичної особи ОСОБА_2 та Дубенської обєднаної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року у справі № 2а-4737/10/1770 за позовом субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 до Дубенської обєднаної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0019091750/0 від 03.08.2010 року, № 0019061750/0 від 03.08.2010 року, № 0019071750/0 від 03.08.2010 року, № 0019081750/0 від 03.08.2010 року та рішення про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_1 від 03.08.2010 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2010 року субєкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 (далі СПД-ФО ОСОБА_2М.) звернувся до Рівненського окружного адмі-ністративного суду з позовом до Дубенської обєднаної державної податкової інспекції Рівненської області (далі Дубенська ОДПІ), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_1 від 03.08.2010 року, податкові повідомлення-рішення № 0019091750/0 від 03.08.2010 року, № 0019091750/1 від 08.10.2010 року, № 0019061750/0 від 03.08.2010 року, № 0019061750/1 від 08.10.2010 року, № 0019071750/0 від 03.08.2010 року, № 0019071750/1 від 08.10.2010 року, № 0019081750/0 від 03.08.2010 року, № 0019081750/1 від 08.10.2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам, оскільки в охоплений перевіркою період позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності і отримував виручку у сумі, що не перевищує 500000 грн. на рік. Перерахунок оподатковуваного доходу підприємця є необгрунтованим, позаяк доходів у визначених податковим органом розмірах позивач фактично не отримував. Кошти, отримані за договором доручення, не можуть вважатися його виручкою, так як відповідно до умов договору доручення всі операції з купівлі великої рогатої худоби здійснювались від імені і за рахунок довірителя. Його виручкою є лише винагорода за надані послуги, а не вся сума коштів, як помилково визначено відповідачем, оскільки до нього не переходило право власності на всю суму коштів.

Тому висновки податкового органу про те, що він повинен був враховувати всі грошові надходження, в тому числі і кошти, які отримувались ним від субєктів господарювання на підставі договорів доручення для реалізації взятих на себе зобовязань по заготівлі худоби, не грунтуються на будь-яких правових підставах.

Відтак незаконними є нарахування йому податкових зобовязань згідно вищезазначених повідомлень-рішень та нарахування штрафних санкцій за незастосування реєстратора розрахункових операцій; також не прийнято до уваги те, що облік ведеться із застосуванням книги обліку доходів і витрат.

Відповідно до ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткуван-ня, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» № 727/98 від 03.07.1998 року (далі Указ Президента України № 727/98 від 03.07.1998 року) платники єдиного податку звільняються від сплати податку на додану вартість, тому отриманий позивачем в період перебування на спрощеній системі оподаткування дохід не підлягав оподаткуванню згідно з Законом України «Про податок на додану вартість», відтак нарахування податкових зобов`язань за вказаним податком також є протиправним.

Позивач, як платник єдиного податку, звільнений від обовязку зберігання первинних документів і ведення бухгалтерського обліку, тому безпідставними є висновки податкового органу про порушення позивачем, як податковим агентом, вимог законодавства щодо перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, які ґрунтуються на обставинах ненадання до перевірки довідок форми 3-ДФ. Крім того, за умовами договорів доручення вказані довідки були передані ним для довірителів, в інтересах яких здійснювалася заготівля худоби у населення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 року по-зов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення за № 0019081750/0 від 03.08.2010 року, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобовязання із податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1503527,25 грн.; рі-шення про застосування штрафних санкцій за № НОМЕР_1 від 03.08.2010 року, згідно якого до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 12916579,85 грн. та податкове повідомлення-рішення за № 0019091750/0 від 03.08.2010 року, згідно якого позивачу виз-начено суму податкового зобовязання із податку на додану вартість в частині нарахуван-ня штрафних санкцій в сумі 2380,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, її оскаржили сторони у справі.

Покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне зясування і недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, порушення норм матеріального права, позивач СПД-ФО ОСОБА_2 просить скасувати зазначену постанову в частині відмови в задоволенні його позовних вимог та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги повністю.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тими ж аргументами, що зазначені у позовній заяві. Крім того, він зазначив, що суд дав належної оцінки доводам позивача про відсутність документального підтвердження висновків Дубенської ОДПІ та визначення за непрямими методами отриманої підприємцем суми виручки. Судом не досліджувалися відомості виписки по його розрахунковому рахунку, який є додатком до акту перевірки і спростовує висновки податкового органу щодо суми надходжень грошових коштів. Також не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи твердження відповідача, яке помилково було взято до уваги судом першої інстанції, про суми надходжень готівкових коштів від ТОВ «Дубноагротрейд», ТОВ «Компанія «ОСОБА_3 ЛТД». Загальний обсяг його виручки від підприємницької діяльності за 2008 рік, який підтвердженого матеріалами справи, складає 450645,78 грн.

Вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про правомірність обрахунку відповідачем оподатковуваного річного доходу СПД-ФО ОСОБА_2 у відповідності до вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» в 2007 2010 роках, оскільки за основу розрахунку відповідачем взято суму виручки від здійснення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування, а не оподатковуваний річний дохід у відповідності до вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», отриманий на підставі договорів-доручень, укладених з ТОВ «ОСОБА_3 ЛТД», ТОВ «Дубноагротрейд», ТОВ «Дубенський край», ТОВ «Шепетівський мясокомбінат», ТОВ «Заготзбут». У звязку з відсутністю порушень позивачем вимог Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 року висновки податкового органу про порушення ним норм податкового законодавства є необгрунтованими і безпідставними.

Дубенська ОДПІ у своїй апеляційній скарзі покликається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, тому просить оскаржувану постанову в частині задоволення позовним вимог СПД-ФО ОСОБА_2 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні зазначеного позову відмовити повністю.

Відповідно до наданих документів, а саме даних про рух коштів по розрахунковому рахунку, відомостей про суми виплачених доходів СПД-ФО ОСОБА_2, встановлено, що загальна сума, що була виплачена громадянам за здану ними мясопродукцію, та на яку під час перевірки не надані довідки, що дають право на отримання доходу у джерела його виплати без утримання податку, склала 3304233,44 грн., в т.ч. за 2007 рік 357493,27 грн., за 2008 рік 575881,57 грн., 2009 рік 2307360,77 грн. і за І квартал 2010 року 100436,03 грн. ОСОБА_4 зазначених сум позивач, як податковий агент, повинен був утримати податок з доходів фізичних осіб та сплатити його до бюджету, при тому, що в ході перевірки не було надано підтверджуючих документів про право отримувача таких доходів на отримання доходу у джерела його виплати без утримання податку. Враховуючи зазначене, позивачем не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб із доходів, виплачених громадянам за здану худобу, на загальну суму 501175,75 грн.

Оскільки за 2008 рік обсяг виручки СПД-ФО ОСОБА_2 перевищив 500 тис. грн. (а саме 581925,73 грн.), останній зобовязаний був з І кварталу 2009 року перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності з обовязковим використанням реєстратора розрахункових операцій або книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки для здійснення господарської діяльності в сфері торгівлі. Однак останній реєстратор розрахункових операцій та розрахункових книжок із зазначеного періоду в Дубенській ОДПІ не реєстрував і не використовував їх при здійсненні розрахункових операцій.

Окрім того, судом першої інстанції не були взяті до уваги посилання податкового органу на норми законодавства, зазначені в запереченнях проти позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 зареєстрований в Дубенській районній державній адміністрації як субєкт підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про його державну реєстрацію, номер запису про державну реєстрацію 04057830Ф0010822, і з 01 квітня 2003 року перебуває на податковому обліку в Дубенській ОДПІ; вид його діяльності заготівля та реалізація сільськогосподарської продукції.

Із матеріалів справи вбачається, що у період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року позивач провадив такі види діяльності як посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, заготівлю та реалізацію сільськогосподарської продукції.

Оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності здійснював за спрощеною системою оподаткування (т. 1 а.с. 18, 23, 26, 144 145).

В період з 07.07.2010 року по 20.07.2010 року посадовими особами Дубенської ОДПІ була проведена документальна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, про що складено акт за № 131/17-38/НОМЕР_2 від 23.07.2010 року (т. 1 а.с. 16 44).

За результатами перевірки Дубенською ОДПІ були прийняті слідуючі рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0019061750/0 від 03.08.2010 року, згідно якого позивачу нараховано податкове зобовязання за платежем «податок з доходів фізичних осіб-субєктів підприємницької діяльності» в сумі 261785,18 грн. за основним платежем (т. 1 а.с. 72, 105).

Підставою для цього послугували висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п. 7.1 ст. 7, пп. 9.12.1, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 13, абз. б) п. 1 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 року, в результаті чого позивачем у періоді, що перевірявся, не оподатковано чистий дохід, отриманий від підприємницької діяльності, не охоплений єдиним податком у розмірі 261785,18 грн. за період: IV квартал 2008 року I квартал 2010 року.

- податкове повідомлення-рішення № 0019071750/0 від 03.08.2010 року, згідно якого позивачу нараховано податкове зобовязання за платежем «збір за забруднення навколишнього природного середовища» в сумі 2040,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 73, 106).

Підставою для цього послугували висновки податкового органу про порушення позивачем вимог ст.ст. 9, 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору» № 303 від 01.03.1999 року, п. 6.2 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення природного середовища, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ДПА України № 162/379 від 19.07.1999 року, пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджета-ми та державними цільовими фондами», в результаті чого позивачем не подано розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за 12 періодів.

- податкове повідомлення-рішення № 0019081750/0 від 03.08.2010 року, згідно якого позивачу нараховано податкове зобовязання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» в сумі 1503527,25 грн., в тому числі за основним платежем 501175,75 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1002351,50 грн. (т. 1 а.с. 74, 104).

Підставою для цього послугували висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 та пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, абз. «а» п. 9.12 ст. 9, абз. «а» пп. 20.3.1, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого позивачем у періоді, що перевірявся, не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів, виплачених громадянам за здану худобу, у розмірі 501175,75 грн.

- податкове повідомлення-рішення № 0019091750/0 від 03.08.2010 року, згідно якого позивачу нараховано податкове зобовязання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 645008,50 грн., в тому числі за основним платежем 428419,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 216589,50 грн. (т. 1 а.с. 75, 107).

Підставою для цього послугували висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, п. 7.8 ст. 7, п. 9.3, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в результаті чого позивачем у періоді, що перевірявся, занижено податкові зобовязання на загальну суму 428419 грн. за період: лютий 2009 року березень 2010 року.

- рішення про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_1 від 03.08.2010 року, згідно якого позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12916579,85 грн. (т. 1 а.с. 7).

Підставою для цього послугували висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахун-кових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що полягало в невикористанні ним реєстратора розрахункових операцій або розрахункової книжки при здійсненні готівкових розрахунків на загальну суму 2558415,87 грн.

За результатами адміністративного оскарження визначені у вказаних рішеннях суми були залишені без змін.

Обсяг виручки, який був задекларований позивачем як субєктом підприємницької діяльності платником єдиного податку, становив: у 2007 році 190937,00 грн., у 2008 році 251339 грн., у 2009 році 176541,00 грн., та в I квартал 2010 року 37938,20 грн. (т. 1 а.с. 18, 23).

Відповідно до акту перевірки, даних про рух коштів на розрахунковому рахунку, відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів (т. 1 а.с. 121, 122 126), актів планових виїзних перевірок ТОВ «Компанія «ОСОБА_3 ЛТД» та ТОВ «Дубноагротрейд» в частині господарських операцій з СПД-ФО ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 21, 100), останній отримував грошові кошти від наступних субєктів господарювання і в наступних розмірах:

- в 2008 році: ТОВ «Компанія «ОСОБА_3 ЛТД» 436740,50 грн., ТОВ «Дубноагротрейд» 131279,95 грн. (в т.ч. винагорода 604,45 грн.), ТОВ «Дубенський край» 1317,71 грн., ТОВ «Шепетівський мясокомбінат» 12585,86 грн., відсотки в банку 1,71 грн., а разом 581925,73 грн.;

- в 2009 році: ТОВ «Компанія «ОСОБА_3 ЛТД» 2384323,92 грн. (в т.ч. комісійна винагорода 2271141,82 грн.), ТОВ «Заготзбут» 2965,57 грн., ТОВ «Дубноагротрейд» 171126,38 грн. (в т.ч. комісійна винагорода 23913,28 грн.), ТОВ «Шепетівський мясокомбінат» 35210,06 грн. (в т.ч. комісійна винагорода 35210,06 грн.), відсотки в банку 2,31 грн., а разом 2593628,24 грн.;

- в I-му кварталі 2010 року: ТОВ «Компанія «ОСОБА_3 ЛТД» 100436,03 грн.

Обсяг виручки позивача за результатами перевірки податковим органом визначено в таких сумах: у 2007 році 359805,12 грн., у 2008 році 581925,73 грн., у 2009 році 2593628,24 грн., у I-му кварталі 2010 року 100436,03 грн. (т. 1 а.с. 27).

Причина розбіжності між даними позивача та податкового органу в тому, що позивачем обсяг виручки від таких контрагентів як ТОВ «Компанія «ОСОБА_3 ЛТД», ТОВ «Дубноагротрейд», ТОВ «Шепетівський мясокомбінат» визначався як сума грошових надходжень у виді комісійної винагороди, на обґрунтування чому надано договори доручення, за умовами яких кошти, які надходять від довірителів для заготівлі худоби не належать йому, як і не належить йому заготовлена сільськогосподарська продукція (т. 1 а.с. 108 120, 138 143). В той же час податковим органом обсяг виручки позивача визначався як сума усіх грошових коштів, отриманих у звітних періодах, в тому числі і від довірителів для здійснення ним як повіреним закупівлі худоби у населення.

Як визначено статтею 11 Закону України «Про державну підтримку малого підпри-ємництва», застосування субєктами малого підприємництва спрощеної системи оподат-кування, обліку та звітності здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізич-них осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500000 грн., як це визначено частиною 1 статті 1 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 року.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), відповідно до абзацу 5 статті 1 цього Указу, вважається сума, фактично отримана субєктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320, готівкова виручка (виручка) це сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації товарів (робіт, послуг) і позареалізаційні надходження.

З огляду на викладене суд першої інстанції вірно зазначив, що при визначенні обсягу виручки фізичної особи-субєкта малого підприємництва повинні враховуватися всі надходження на його поточний розрахунковий рахунок при здійсненні операцій з реалізації, в тому числі й отримані в межах договору-доручення і підставно не взяв до уваги доводи позивача про транзитний характер грошових коштів. Дані кошти повинні враховуватися при визначенні граничного обсягу виручки, у випадку перевищення якого субєкт малого підприємництва втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Як слідує із акту перевірки та підтверджено в ході судового розгляду справи, пози-вач протягом 2008 року перевищив граничний обсяг виручки від здійснення підприєм-ницької діяльності, що дозволяє перебувати на спрощеній системі оподаткування (500000 грн.) і його валовий дохід (обсяг виручки) за цей період становив 581925 грн. 73 коп.

Відповідно до зазначеного та на підставі ч. 3 ст. 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва», ст.ст. 2, 4, 6 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 року, пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України № 507 від 16.03.2000 року «Про розяснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 року податковим органом вірно визначено, що платники єдиного податку не є платниками податку на доходи фізичних осіб лише щодо частини тих доходів, які одержані від провадження підприємницької діяльності, що здійснюється відповідно до зазначеного Указу і з огляду на це правомірно включено суму перевищення до складу річного оподатковуваного доходу.

Як вбачається із приписів статей 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 року, п.п. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п. 19.1 та п. 19.2 ст. 19, п. 22.10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якщо підприємець від здійснення підприємницької діяльності отримав інші доходи, ніж доходи, які можуть обкладатися єдиним податком згідно з правилами, встановленими спеціальним законодавством з питань спрощеної системи оподаткування, такий підприємець повинен сплатити з цих доходів (тобто із суми перевищення 500000 грн.) податок з доходів фізичних осіб-субєктів підприємницької діяльності.

Так п.п. 9.12.1 п.9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлює, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

А відповідно до п.п. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 цього Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу, який входить до складу річного оподатковуваного доходу платника податків, включаються: оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.

З огляду на це колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність визначення Дубенською ОДПІ для СПД-ФО ОСОБА_2 податкового зобовязання за платежем «податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності» у сумі 261785,18 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення №0019061750/0 від 03.08.2010 року.

Статтею 5 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 року встановлено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного подат-ку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Оскільки позивачем було порушено вимоги ст. 1 цього Указу, зокрема обсяг виручки за 2008 рік перевищив 500 тис. грн., останній зобовязаний був з І кварталу 2009 року перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності й відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 9.3, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» зареєструватися платником податку на додану вартість, сплачувати відповідний податок та подавати податкову звітність.

Перевіркою встановлено, що в результаті проведення господарських операцій за період з 20.01.2009 року по 31.12.2009 року позивач отримав від ТОВ «Компанія «ОСОБА_3 ЛТД» 2313280,73 грн., від ТОВ «Заготзбут» 2965,57 грн., від ТОВ «Дубноагротрейд» 119126,38 грн., ТОВ «Шепетівський мясокомбінат» 35210,06 грн., а у I-му кварталі 2010 року від ТОВ «Компанія «ОСОБА_3 ЛТД» 100436,03 грн. З урахуванням зазначеного сума податку на додану вартість, яку повинен був нарахувати та сплатити позивач за вказаний період становить 428419,00 грн.

Відповідно до п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» особа, що не надсилає заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість, несе відповідальність за ненарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

З огляду на це Дубенська ОДПІ правомірно визначила позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 428419 грн. та застосувала штрафну санкцію у розмірі 50% від суми основного зобовязання в розмірі 214209,50 грн.

Задовольняючи позов в частині скасування рішення про застосування фінансових санкцій № НОМЕР_1 від 03.08.2010 року, суд першої інстанції зазначив, що вчинені СПД-ФО ОСОБА_2 операції не можна розглядати як продаж, а відтак і висновки про протиправне незастосування позивачем реєстратора розрахункових операцій та невидачу розрахункових документів на суму покупки для ТОВ «Компанія «ОСОБА_3 ЛТД» і ТОВ «Дубноагротрейд» є такими, що не ґрунтуються за Законі.

Такий висновок суд першої інстанції обгрунтовує тим, що продаж товарів передбачає здійснення операцій згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції без компенсації. Операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову, доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари не вважаються продажем.

Із матеріалів справи слідує, що СПД-ФО ОСОБА_2 продажу худоби за готівку ні для ТОВ «Компанія «ОСОБА_3 ЛТД», ні для ТОВ «Дубноагротрейд» не проводив, тому вчинене ним не підпадає під дію Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Вказані субєкти господарювання, видаючи йому з каси готівку на виконання функцій повіреного для закупівлі для них у населення худоби, оформляли видаткові касові ордери на відповідні суми коштів, а СПД-ФО ОСОБА_2 передавав для них худобу у межах договорів доручення, за умовами яких він, як повірений, закуповував таку у населення за кошти вказаних субєктів господарювання і не набував на неї права власності.

В силу вимог ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій застосовуються суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Як зазначено у преамбулі вказаного Закону, він визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх субєктів господарювання та їх господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Водночас розрахункова операція, як зазначено у статті 2 цього Закону це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дані операції не підпадають під ознаки розрахункових, а СПД-ФО діяв відповідно до договорів доручення як повірений, при цьому переходу права власності на такі кошти та майно не відбувалося.

Погоджуючись із усіма вищевикладеними висновками суду першої інстанції, разом з тим, колегія суддів вважає помилковими решту висновків суду з огляду на таке.

Оскільки, як зазначено вище, за вимогами законодавства СПД-ФО ОСОБА_2 зобовязаний був з І кварталу 2009 року перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, зареєструватися платником податку на додану вартість, то як платник ПДВ він зобовязаний був подавати податкову декларації з цього податку.

Згідно п.1.11 ст.1 Закону «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова декларація (розрахунок) це документ, що подається платником податків у контролюючий орган у терміни, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування і/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Згідно п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства здійснюється у порядку згідно з Інструкцією про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженою наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 року за № 268/5459.

Тому колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0019091750/0 від 03.08.2010 року в частині застосування штрафних санкцій за неподання СПД-ФО ОСОБА_2 до податкового органу декларацій з податку на додану вартість за січень грудень 2009 року та січень березень 2010 року.

Також судом встановлено, що загальна сума, що була виплачена СПД-ФО ОСОБА_2 громадянам за здану ними мясопродукцію, та на яку під час перевірки не надано довідки, що дають право на отримання доходу у джерела його виплати без утримання податку склала 3304233,44 грн.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, відповідно до пп. 8.1.1 та 8.1.2 статті 8, пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», зобовязаний утримувати податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Як зазначено в абз. а) пп. 20.3.1 п. 20.3 ст. 20 даного Закону особою, відповідальною за погашення суми податкового зобовязання або податкового боргу з цього податку при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, є така особа податковий агент.

У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобовязання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку отримувач таких доходів звільняється від обовязків погашення такої суми податкових зобовязань або податкового боргу (пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 вказаного Закону).

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 цього Закону податковий агент це юридична або фізич-на особа чи представництво нерезидента юридичної особи, які незалежно від їх організа-ційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нарахо-вувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платни-ка податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є субєктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким фізичним особам.

В силу положень пп. 9.12.3 п. 9.12 ст. 9 вказаного Закону фізична особа субєкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, вважається податковим агентом найманої нею особи або фізичної особи, що перебуває з нею у цивіль-но-правових відносинах, стосовно будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих на користь такої особи, включаючи будь-які доходи, які кінцево оподатковуються при їх виплаті.

Відповідно до пп. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4 зазначеного Закону до складу загального місяч-ного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для: ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництв. При цьому, отримувач таких доходів подає податковому агенту довідку про своє право на отримання доходу у джерела його виплати без утримання податку.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до викладеного податковий агент-субєкт підприємницької діяльності при закупівлі у власників сільськогосподарської продукції має право не утримувати податок з доходів фізичних осіб з виплачених за таку продукцію доходів за умови предявлення такими власниками зазначеної вище довідки. В іншому випадку податковий агент зобовязаний утримати та перерахувати до бюджету податок із всієї суми, виплаченої власнику сільськогосподарської продукції.

Проте в ході перевірки на вищезазначену суму не було надано підтверджуючих документів (довідок про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку), які надавали б СПД-ФО ОСОБА_2 право не утримувати та не сплачувати податок з доходів фізичних осіб, на підставі чого податковий орган прийшов до вірного висновку про нарахування СПД-ФО ОСОБА_4 податкового зобовязання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» в сумі 501175,75 грн. та застосування санкції відповідно пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в сумі 1002351,50 грн.

В силу вимог п. 2.1 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднен-ня природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ДПА України №162/379 від 19.07.1999 року, субєкти господарювання, які здійснюють на території України викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище є платниками збору за забруднення навколишнього природного середовища

Суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року, виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду, на підставі нормативів збору за ці викиди і визначених за місцем перебування платників збору на податковому обліку коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.1, 2.2 додатка 2 до Порядку, і визначаються за формулою (пункт 6.2 вказаної Інструкції).

Відповідно до пп. 9, 10 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постано-вою Кабінету Міністрів України № 303 від 01.03.1999 року, платники збору складають податкові розрахунки за формою, затвердженою центральним органом державної подат-кової служби, і подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім кален-дарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби.

Перевіркою встановлено, що позивач, маючи у власності автомобіль ЗІЛ-130 та використовуючи його у власній господарській діяльності, не складав податкові розрахунки збору за забруднення природного середовища і не подавав їх до органу державної податкової служби. (т. 1 а.с. 39, 101).

Відповідно до пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Проте, застосовуючи до позивача фінансову санкцію в розмірі 2040,00 грн. (12 квартальних періодів х 170 грн.) відповідно до податкового повідомлення-рішення №0019071750/0 від 03.08.2010 року, податковий орган не зясував з якого часу вказаний автомобіль перебуває у власності СПД-ФО ОСОБА_2 і використовується ним у власній господарській діяльності. Суд першої інстанції уваги на це не звернув і помилково залишив вказане податкове повідомлення-рішення без змін.

Як слідує із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ВКС 082249, виданого ВРЕР ДАІ м.Дубно УДАІ УМВС України в Рівненській області, автомобіль НОМЕР_3 був зареєстрований за ОСОБА_2 лише 11.09.2008 року. Враховуючи це, правомірними є висновки Дубенської ОДПІ про нарахування такого штрафу за 3 4 квартали 2008 року, 1 4 квартали 2009 року та 1 квартал 2010 року всього 7 квартальних періодів (сума штрафу 7 х 170 = 1190 грн.) і неправомірним є нарахування такого штрафу за 2 4 квартали 2007 року та 1 2 квартали 2008 року (сума штрафу 5 х 170 = 850 грн.).

Колегія суддів також вважає за необхідне відхилити доводи апелянта про розмір отриманих ним від ТОВ «Дубноагротрейд» сум, на підтвердження чого ним було подано довідки за №№ 1/7 та 2/7 від 05.07.2011 року, оскільки зазначені довідки містять інформацію лише щодо сум винагород за виконані послуги (заготовлену худобу в 2008 та 2009 роках). Зазначені довідки повністю спростовуються іншими матеріалами справи, в тому числі й додатком № 1 до акту № 74/23/35732882 від 06.05.2010 року «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Дубноагротрейд»…».

Відповідно до ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційних скарг частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому наявні підстави для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 та Дубенської обєднаної державної податкової інспекції Рівненської області задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року у справі № 2а-4737/10/1770 скасувати та прийняти нову, якою позов субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій Дубенської обєднаної державної податкової інспекції Рівненської області № НОМЕР_1 від 03.08.2010 року, згідно якого до субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 застосовано штрафні санкції в розмірі 12916579,85 грн. повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дубенської обєднаної державної податкової інспекції Рівненської області № 0019071750/0 від 03.08.2010 року, згідно якого субєкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_2 нараховано податкове зобовязання за платежем «збір за забруднення навколишнього природного середовища», в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 850 (вісімсот пятдесят) грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення постанови повному обсязі.

Головуючий суддя : Р.Й. Коваль

Судді: В.В. Гуляк

ОСОБА_5

Постанова в повному обсязі складена 14 липня 2011 року.