Постанова № 51421636, 23.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - Білак С. В.

Головуючий у 1 інстанції - Жук Р.В.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"23" вересня 2015 р. справа № П/811/1363/15 приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпропетровськ, пр.імені Газети "Правда", 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Шальєвої В.А. Олефіренко Н.А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 р. у справі № П/811/1363/15 за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" (далі - відповідач, ДП «Дирекція КГЗКОР») про стягнення адміністративно-господарської санкції в розмірі 27903,71 грн. та пені в розмірі 223,20 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 27 903 грн. 71 коп. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 223 грн. 20 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 р. та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у 2014 році підприємством фактично норматив працюючих інвалідів на підприємстві було дотримано, оскільки протягом 2014 року на ДП «Дирекція КГЗКОР» фактично працювало 35 осіб, яким встановлено група інвалідності, тоді як кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до 4% нормативу склала 31 особа.

Зауважив, що у 2014 році Долинським районним центром зайнятості було направлено для працевлаштування до ДП «Дирекція КГЗКОР» одна особа, яку було працевлаштовано незважаючи на заборону, встановлену постановою КМУ №65 від 01.03.2014 року.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно скасувати з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Державним підприємством "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" 10.02.2015 р. подано до Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік (а.с.10), відповідно до якого середньооблікова кількість працівників облікового складу у 2014 році складала 781 осіб, фонд оплати праці за 2014 рік становив 21792,80 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника у 2014 році складала 27904,00 грн., кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 31 особа, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 30 осіб.

З огляду на те, що відповідачем не було працевлаштовано 1 інваліда позивачем було нараховано Державному підприємству "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" суму адміністративно - господарських санкцій у розмірі 27 903, 71 грн. та пеню у розмірі 223,20 грн. (а.с.9)

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 20 цього Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В силу положень статті 238 Господарського кодексу України до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, за статтею 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Так, згідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 3 ст.181 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Аналіз норм чинного законодавства України щодо соціальної захищеності інвалідів свідчить про те, що на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування.

У відповідності до позиції колегії Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 02.02.2010 року по справі № 21-1982во09 (номер у ЄДРСР 8089874) обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування; останнє повинно направляти до центру зайнятості відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інваліда.

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що впродовж 2014 року на ДП «Дирекція КГЗКОР» працювало 35 осіб, яким встановлена група інвалідності, у тому числі: протягом повних 12 місяців - 29 осіб, прийнято 05.08.2014 року - 1 особу, звільнено - 5 осіб. (а.с.124-127)

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з підприємства звільнилось 5 осіб: ОСОБА_2- 02.02.2014 р.; ОСОБА_3 - 22.04.2014 р., ОСОБА_4 - 02.06.2014 р., ОСОБА_5- 14.08.2014р., ОСОБА_6 - 02.12.2014р.).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що вакантні місця для працевлаштування інвалідів наявні на підприємстві з 02.02.2014 року (після звільнення ОСОБА_2), а тому з лютого 2014 року у ДП "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" виник обов'язок із подачі звітності за формою №3-ПН до Долинського районного центру зайнятості.

З наведеними висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у 2014 році на ДП «Дирекція КГЗКОР» - 31 особа.

Після звільнення 02.02.2014 року ОСОБА_2 на ДП «Дирекція КГЗКОР» залишилось працювати 34 особи, яким встановлена група інвалідності, тобто більше ніж передбачено нормативом робочих місць для осіб, яким встановлена інвалідність.

Обов'язок ДП "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" із подачі звітності за формою №3-ПН виник лише у серпні 2014 року, після звільнення ОСОБА_5- 14.08.2014 р., коли на підприємстві залишилось працювати 30 осіб, яким встановлена група інвалідності.

Проте відповідачем було своєчасно виконано свій обов'язок та у серпні 2014 року подано звітність за формою №3-ПН до Долинського районного центру зайнятості де визначена 1 вільна вакансія для осіб, яким встановлена інвалідність (а.с. 111).

Долинським районним центром зайнятості у серпні було направлено на підприємство одну особу, яку 05.08.2014 року було працевлаштовано на ДП «Дирекція КГЗКОР».

Наявні в матеріалах справи докази, такі як звіт про наявність вакансії за формою № 3-ПН протягом 2014 року, відсутність безпідставної відмови в працевлаштуванні інвалідів, а також підтверджений матеріалами справи факт того, що протягом 2014 року на ДП «Дирекція КГЗКОР» працювало 35 осіб, яким встановлена інвалідність, тоді як за нормативом передбачено 30 осіб, свідчать про те, що відповідач не вчиняв правопорушення у сфері господарювання, тобто не порушував правил здійснення господарської діяльності в сфері соціального захисту прав та законних інтересів інвалідів.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідач здійснив всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом 2014 року, а тому підстави для стягнення з нього адміністративно-господарських санкцій та пені відсутні.

Позивачем не надано жодного доказу щодо спростування дій, вчинених відповідачем з метою виконання вимог ст. ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідач здійснив всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування та відмови в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2015 року було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, проте цією строною не було понесено витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, колегія суддів вважає за необхідне присудити на користь Державного бюджету України сплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 1 січня 2015 року розмір мінімальної заробітної плати визначеної законодавством становить 1218 грн.

Згідно змісту пп. 1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (в редакцій чинній на момент звернення відповідача до суду з апеляційною скаргою) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 218 * 1,5=1 827 грн.).

Як свідчать матеріали справи, позивачем подано позов про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, що є вимогою майнового характеру, оскільки вирішення справи по суті так чи інакше впливатиме на майновий стан сторони, яка звертається до суду з апеляційною скаргою.

Виходячи з розміру заявлених майнових вимог - 28 126,91 грн., ставка судового збору при поданні до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру має становити 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

У відповідності до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакцій чинній на момент звернення відповідача до суду з апеляційною скаргою), ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання апеляційної скарги на рішення суду - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

З урахуванням розміру майнових вимог, ставка за подання апеляційної скарги на постанову суду становить 50% від 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, а саме 50% від 1827 грн. = 913,50 грн.

З огляду на вищевикладене, на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягає присудженню судовий збір у розмірі 913,50 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" - задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 р. у справі №П/811/1363/15 за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.

Присудити на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 22217312) судовий збір у розмірі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді Н.А. Олефіренко

В.А.Шальєва