Ухвала суду № 51421608, 22.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2015 рокусправа № 804/9907/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року, у адміністративній справі за позовною заявою Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року, позовні вимоги Арбітражного керуючого ОСОБА_1 задоволені. Визнано протиправним наказ Міністерства юстиції України №1004/5 від 23.06.2014 року в частині анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) .Зобов'язано Міністерство юстиції України відновити арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) ОСОБА_1 дію свідоцтва на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 582від 26.03.2013 року та внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України інформацію щодо відновлення арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) ОСОБА_1 дії свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 582 від 26.03.2013 року.

Не погоджуючись с постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 18 квітня 2014 року по 23 квітня 2014 року спеціалістами відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у Дніпропетровській області було проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 на підставі доручення Міністерства юстиції України від 24.02.2014 року та скарги представника ТОВ "Кей-Колект".

За результатами перевірки було складено довідку №47-Д від 23 квітня 2014 року, якою встановлено що арбітражним керуючим ОСОБА_1 під час виконання повноважень ліквідатора ФОП ОСОБА_2 порушено вимоги абзацу 13 частини 1 статті 25, частини 1статті 49 Закону №784-ХІVта абзацу 2 частини 23 Закону 2171-ХІІ

В період з 22 квітня 2014 року по 24 квітня 2014 року спеціалістами відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у Дніпропетровській області було проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 на підставі доручення Міністерства юстиції України від 24.02.2014 року та скарги представника ТОВ "Кей-Колект".

За результатами перевірки 24 квітня 2014 року було складено довідку №50-Д, якою встановлено здійснення реалізації майна ФОП ОСОБА_3 з порушенням вимог частини 1 статті 49, частини 1 статті 58, частини 4 статті 71, частини 5 статті 71, частини 1 статті 71, частини 1 статті 72 Закону №4212-6. Арбітражним керуючим ОСОБА_1 в порушення вимог частини 2 статті 44 Закону№4212-6 відповідно якої, ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього закону. Встановлено недотримання арбітражним керуючим ОСОБА_1 вимог частини 6 статті 3-1 Закону №784-14 щодо зобов'язання арбітражного керуючого при реалізації своїх прав та обов'язків діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та його кредиторів (Т.1 л/с 43-46).

23 травня 2014 року начальником відділу регулювання та контролю професійної діяльності арбітражних керуючих Управління з питань банкрутства Департаменту нотаріату та банкрутства до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) були направлені подання №143 та №144 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення на підставі актів №50-А та №47-А.

12.06.2014 року на засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) були розглянуті подання №143 та №144 та вирішено застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на підставі подання №143 та №144 від 23.05.2014 року. Внести до Міністерства юстиції України про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) (Т.1, л/с 165-168).

Відповідно до протоколу Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 12.06.2014 року, Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) до Міністерства юстиції України були направлені подання №58 та №59 від 16.06.2014 року про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) (Т.1, л/с 174-175).

Наказом Міністерства юстиції України №1004/5 від 23.06.2014 року "Про анулювання свідоцтв про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданих ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого ( розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №582 від 26.03.2013 року, видане ОСОБА_1, на підставі подань Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 16.06.2014 року №№58, 59 та протоколу її засідання від 12.06.2014 року №15/06/14 (Т. 1 л/с 85).

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом", Порядку видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.01.2013 року №93/5, Порядком контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того, що в діях арбітражного керуючого ОСОБА_1 по виконанню повноважень по реалізації майна ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не встановлено.

Позивач був призначений ліквідатором Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, провадження у справі про банкрутство якої порушено 02.02.2012 року та яку визнано банкрутом ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2012 року у справі №29/5005/952/2012 (Т.1, л/с 14).

Недотримання позивачем під час виконання повноважень ліквідатора Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 вимог частини 6 статті 3-1 Закону №784-14 полягають в діях щодо не розірвання протягом 30 днів договору купівлі-продажу у зв'язку з несплатою коштів згідно з договором купівлі-продажу майна боржника; використання коштів отриманих від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, не за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом; задоволення вимог кредиторів не за рахунок коштів, внесених на депозит нотаріальної контори або приватного нотаріуса.

З такими висновками не погодився суд першої інстанції, з чим погоджується апеляційний суд, оскільки основним завданням ліквідаційної процедури є не отримання коштів, а саме погашення боргів перед кредиторами, задля чого і проводиться реалізація майна банкрута.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між продавцем та покупцем не проводився готівковий та безготівковий розрахунок, сума продажу була сплачена шляхом зарахування суми боргу Фізичної особи-підприємця перед кредитором першої черги ОСОБА_6При цьому, суд зауважує на тому, що зарахування передбачене абзацом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" та узгоджується з позицією Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, яка викладена в Листі з питань регуляторної політики та підприємництва від 17.02.2003 року №3-20/889 та не суперечить судовій практиці, викладеній, зокрема у рішенні Верховного Суду України від 29.04.2005 року, постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2006 року у справі №37/30-06 тощо.

Зазначене виключає необхідність розірвання протягом 30 днів договору купівлі-продажу у зв'язку з несплатою коштів згідно з договором купівлі-продажу майна боржника та свідчить про відсутність порушень, що полягають в використання коштів отриманих від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, не за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом; задоволення вимог кредиторів не за рахунок коштів, внесених на депозит нотаріальної контори або приватного нотаріуса.

Окрім того, ОСОБА_6 є кредитором ФОП ОСОБА_2 та внесена до першої черги реєстру вимог кредиторів, заборгованість якої перед ОСОБА_2Г становить 3 000 000, 00 грн. з урахуванням раніше внесених та зарахованих сум. Інших кредиторів, які б входили до першої черги реєстру вимог кредиторів не має.

Позивач також був призначений ліквідатором Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 провадження у справі про банкрутство якої порушено 14.12.12 року та яку визнано банкрутом ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2012 року у справі №24/5005/10848/2012 (Т.1, л/с18-19).

Недотримання позивачем виконання повноважень ліквідатора Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 вимог частини 6 статті 3-1 Закону №784-14 полягають в діях щодо організації проведення аукціону з продажу активів банкрута без врахування вимог цього Закону; продажу майна шляхом проведення торгів у формі аукціону без врахування порядку, встановленого цим Законом; не розміщення на веб-сайті державного органу з питань банкрутства оголошення про проведення аукціону з продажу майна ФОП ОСОБА_3; перерахування коштів переможцем торгів протягом п'яти днів з дня одержання проекту договору та його підписання за придбане майно ФОП ОСОБА_3 на зазначений у протоколі номер банківського рахунку; не врахування того, що строк оплати може бути продовжено за згодою організатора аукціону, але не довше ніж на десять календарних днів, за умови сплати переможцем торгів не менш як 50 відсотків ціни продажу майна; не врахування того, що переможець аукціону, учасники якого відповідно до цього закону не сплачують гарантійних внесків, зобов'язаний сплатити запропоновану ним ціну у межах 40 прожиткових мінімумів відразу після оголошення його переможцем аукціону; не розірвання договору після невиконання переможцем аукціону обов'язку з негайної сплати ціни, відповідно до вимог цього Закону та негайного поновлення аукціону з ціни запропонованої попереднім учасником.

Такі висновки суд першої інстанції вважав необґрунтованими, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що організатором аукціону Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 являлось на підставі договору про організацію та проведення відкритих торгів (аукціону) від 21 серпня 2013 року Українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю торгівельна компанія "Югос", що було зазначено в оголошеннях та публікаціях про проведення відкритих торгів (аукціону). Саме цією організацією було проведено аукціон, що вбачається з протоколу про проведення аукціону №1 від 03.09.2013 року, заяви від 03.09.2013 року від ОСОБА_7 про зарахування боргу наданої на ім'я Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю торгівельна компанія "Югос",актів №3 та №4 від 03.09.2013 року про передання права власності на куплене нерухоме майно.

З 19.01.2013 року Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року №2343-XII діє в редакції Закону від 22.12.2011 року №4212-VI. Пунктом 1(1) розділу 10 прикінцевих та перехідних положень визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань", зміни до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" у редакції Закону України від 22.12.2011 року №4212-6, який набирає чинності 19.01.2013 року, застосовується господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання ним чинності. Водночас, положення, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання ним чинності, що роз'яснено в Інформаційному листі Вищого господарського суду від 27.12.2012 року №01-06/1941/2012.

Отже, продаж майна має здійснюватись у відповідності до редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом", яка набрала чинності 19.01.2013 року.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" (в редакції з 19.01.2013 року), продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів. Суб'єктами аукціону є його замовник, організатор та учасники. Замовником є ліквідатор, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Законом. Організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа, що має ліцензію на проведення торгів і з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" (в редакції з 19.01.2013 року), за договором про проведення аукціону організатор аукціону зобов'язується за свій рахунок провести аукціон та укласти договір з його переможцем, а замовник - сплатити організаторові аукціону обумовлену договором винагороду. Організатор аукціону виконує такі функції: опубліковує і розміщує повідомлення про продаж майна боржника і повідомлення про результати проведення торгів; приймає заявки на участь в аукціоні; укладає із заявниками договори про завдаток; визначає учасників торгів; здійснює проведення торгів; визначає переможця торгів і підписує протокол про результати проведення торгів; повідомляє учасників торгів про результати проведення торгів.

Враховуючи зазначене, дії щодо організації та проведення аукціону з продажу активів банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 стосуються саме організатора аукціону Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю торгівельної компанії "Югос", а не його замовника, в даному випадку ліквідатора ОСОБА_1

Окрім того, ОСОБА_7 є кредитором ФОП ОСОБА_3 та внесена до першої черги реєстру вимог кредиторів, заборгованість якої перед ОСОБА_7 становить 1 300 000, 00 грн. з урахуванням раніше внесених та зарахованих сум. Інших кредиторів, які б входили до першої черги реєстру вимог кредиторів не має.

Підставою для позбавлення позивача свідоцтва було одноразове грубе порушення норм законодавства про банкрутство, виявлених під час проведення двох перевірок.

Однак, відповідно до п.7.1.Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) підставою для притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності є вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення аналогічного раніше вчиненому.

В порушення вказаного порядку відповідач за результатами двох перевірок по різним обставинам та фактам виніс одне рішення про позбавлення позивача свідоцтва.

Проте, у разі виявлення порушень процедура притягнення передбачає винесення припису про недопущення порушень або усунення таких по кожному конкретному випадку. І лише у випадку повторного,грубого порушення тих же самих норм законодавство передбачає притягнення до дисциплінарної відповідальності, при цьому з урахуванням особи арбітражного ,його досвіду та наявності раніше дисциплінарних стягнень це може бути не позбавлення свідоцтва, а попередження.

В даному випадку відповідач притягнув ОСОБА_4 до відповідальності за двома перевірками щодо порушення різних норм законодавства та відразу позбавив свідоцтва.

Відповідно до п. 7.3 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) відповідач мав право зупинити діяльність арбітражного керуючого , якщо актом перевірки встановлені грубі порушення в діяльності арбітражного керуючого та існує очевидна небезпека подальшого порушення арбітражним керуючим прав та інтересів боржника чи кредиторів, передбачених законодавством, та за умови позитивного висновку структурного підрозділу щодо відповідності акта перевірки вимогам законодавства.

В актах перевірки не зазначено у чому саме полягають грубі порушення арбітражного керуючого або те, що існує очевидна небезпека подальшого порушення арбітражним керуючим прав та інтересів боржника чи кредиторів та в чому вона полягає, акти та довідки містять один й той же текст без врахування наданих позивачем пояснень та фактично відповідачем було змінено назву документу з довідки на акт.

Відповідачем не було доведено чи мало місце порушення законних прав та інтересів будь-яких осіб та в чому вони полягали.

Неодноразово відповідачем в судовому засіданні вказувалось на існування позовів , які б підтверджували наявність порушень в діях ОСОБА_1 Однак, надані копії рішень повністю спростовують твердження відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вірно звернув увагу на те ,що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо позбавлення позивача свідоцтва є неправомірними .

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення, яким позовні вимоги задоволені в повному обсязі, порушень чи неправильного застосування норм матеріального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній справі адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги позивача зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального права, і не можуть бути підставою для скасування постанови суду.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року - залишити без змін

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко