Ухвала суду № 51420651, 14.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2015 р.Справа № 818/1499/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2015р. по справі № 818/1499/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер"

до Державної податкової інспекції у м.Сумах

про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Агрохім-Партнер") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить:

1. Визнати протиправними дії ДПІ в м. Сумах щодо:

- проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, що відбулась на підставі наказу керівника ДПІ в м. Сумах від 20 січня 2015 року №68;

- внесення інформації про результати перевірки ТОВ "Агрохім-Партнер" (акт ДПІ в м. Сумах від 03 лютого 2015 року №9386/2204/38397547/42) до електронних систем Міністерства доходів і зборів України, в тому числі в автоматизовану систему "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" відомостей щодо заявлених позивачем податкового кредиту, податкових зобов'язань, витрат по операціях з придбання товарів та доходу по їх реалізації.

2. Зобов'язати ДПІ в м. Сумах поновити дані податкової звітності відносно податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ "Агрохім-Партнер" за період серпень-вересень 2015 року відповідно до поданих ТОВ "Агрохім-Партнер" податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень 2015 року та вересень 2015 року, відображену в електронних системах Міністерства доходів і зборів України, в тому числі в автоматизованій системі "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

3. Визнати протиправним та скасувати:

- наказ керівника ДПІ в м. Сумах від 20 січня 2015 року №68;

- податкове повідомлення-рішення, винесене керівником ДПІ в м. Сумах від 12 лютого 2015 року №0000502204 на суму 33670,50 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 року по справі №818/1499/15 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 12.02.2015 року № 0000502204 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 22447,00 грн. за основним платежем та донарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 11223,50 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" (код ЄДРПОУ 38397547) витрати зі сплати судового збору в сумі 182,70 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 року по справі №818/1499/15 в частині задоволення адміністративного позову; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Агрохім-Партнер" відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про порушення судом першої інстанції вимог ст.86 КАС України. Вказав на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки факту відсутності реальності вчинення господарських операцій позивачем із платниками податків та зборів ТОВ "Трейдбор", ТОВ «Оптова База «Чай-Агропродукт» у перевіряємий період. Вважає вірними висновки акту перевірки 03.02.2015 року за №386/2204/38397547/42, та не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 12.02.2015 року № 0000502204.

Позивач, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стверджує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки матеріали справи містять всі необхідні докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами у перевіряємий період. Отже, з викладених підстав, вважає апеляційну скаргу необґрунтовою та такою, що задоволенню не підлягає.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Агрохім-Партнер" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Трейдбор" за період серпень 2014 року та ТОВ "Оптова база "Чай-Агропродукт" за період вересень 2014 р., за результатами якої складено акт від 03.02.2015 року за №386/2204/38397547/42 (т.2 а.с.11-31).

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки встановлені порушення:

- пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14, ст. 22, ст. 44, п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, у результаті чого встановлено факт нереальності здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Агрохім-Партнер" за період з 01.08.2014 по 30.09.2014 щодо придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ "Трейдбор" за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, з ТОВ "Оптова база "Чай-Агропродукт" за період з 01.09.2014 по 30.09.2014 з подальшою реалізацією в адресу підприємств - покупців, зазначених в акті перевірки за період з 01.08.2014 по 30.09.2014 в сумі придбання товару;

- п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст. 185, п. 186.2, п. 186.3, п. 186.4, ст. 186, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2, ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за на загальну суму 22475 грн., в т.ч. по звітним періодам:

- за серпень 2014 року на суму 6062 грн. по операціям з ТОВ "Трейдбор";

- за вересень 2014 року на суму 16385 грн. по операціям з ТОВ "Оптова база "Чай-Агропродукт".

Не погодившись з актом перевірки, ТОВ "Агрохім-Партнер" подало до відповідача заперечення на нього.

На підставі акту перевірки, ДПІ у м. Сумах винесено податкове повідомлення-рішення від 12.02.2015 року № 0000502204 про збільшення ТОВ "Агрохім-Партнер" податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 22447,00 грн. за основним платежем та донарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 11223,50 грн. (т.1 а.с.10).

У результаті заниження ТОВ "Агрохім-Партнер" податкових зобов'язань з ПДВ за серпень-вересень 2014р., ДПІ у м. Сумах внесло до електронних систем Міністерства доходів і зборів України, в тому числі в автоматизовану систему "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" відомості щодо заявлених позивачем податкового кредиту, податкових зобов'язань (т.2 а.с.121-124).

Не погоджуючись з вищезазначеними діями та рішеннями ДПІ у м. Сумах, ТОВ "Агрохім-Партнер" звернулось до суду з даними позовними вимогами.

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог щодо визнання протиправними дій ДПІ у м. Сумах стосовно проведення перевірки та внесення до електронних систем Міністерства доходів і зборів України, в тому числі в автоматизовану систему "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" відомостей щодо заявлених позивачем податкового кредиту, податкових зобов'язань, витрат по операціях з придбання товарів та доходу по їх реалізації, а також визнання протиправним та скасування наказу керівника ДПІ в м. Сумах від 20 січня 2015 року №68, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення вказаних вимог. Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ керівника ДПІ в м. Сумах від 20 січня 2015 року №68 відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а внесення до електронної бази даних "Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок" податкової інформації, отриманої внаслідок проведеної позапланової невиїзної перевірки позивача, є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, зокрема, дії по проведенню перевірки та внесення даних до електронних систем Міністерства доходів і зборів України самі по собі не створюють для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для позивача обов'язкових юридичних наслідків.

Разом з тим, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 12.02.2015 року № 0000502204, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаного податкового повідомлення - рішення діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України. Так, судом першої інстанції зазначено, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Трейдбор", ТОВ «Оптова База «Чай-Агропродукт», підтверджується матеріалами справи. Зазначив, що позивачем було правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за серпень-вересень 2014 року по господарських операціях з ТОВ "Трейдбор" та ТОВ "Оптова база "Чай-Агропродукт" на суму 624178,46 грн.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення від 12.02.2015 року № 0000502204 прийнято ДПІ у м. Сумах на підставі висновків відповідача про безтоварний характер господарських операцій позивача із ТОВ "Трейдбор" та ТОВ "Оптова база "Чай-Агропродукт". Такий висновок відповідачем зроблено з посиланням на відомості, викладені в акті перевірки ТОВ "Трейдбор" від 08.12.2014 року №1760/26-59-22-08/38124130, аналізу податкової звітності ТОВ "Трейдбор" за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року, що, на дімку податкового органу, свідчить про неможливість підтвердити факт придбання даного товару, який було реалізовано в адресу підприємства-покупця ТОВ "Агрохім-Партнер", так як даний товар не прослідковується по ланцюгам постачання, а також відсутній імпорт даних товарів. Також відповідач посилається на аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ "Оптова База "Чай-Агропродукт", згідно якої вбачає "пересортування" товарної номенклатури, у зв'язку чим, вважає вказані операції фіктивними. Вважає, що не можливо підтвердити реальність придбання товару ТОВ "Оптова База "Чай-Агропродукт" та реалізацію товарів в адресу ТОВ "Агрохім-Партнер", оскільки даний товар не прослідковується по ланцюгам постачання. З урахуванням викладеного, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 22475 грн.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, позивач у перевіряємих податковим органом періодах мав господарські правовідносини із ТОВ "Трейдбор", ТОВ «Оптова База «Чай-Агропродукт».

Так, між ТОВ "Агрохім-Партнер" (Покупець) та ТОВ "Трейдбор" (Продавець) було укладено договори постави №1808 від 18.08.2014 та №1809 від 19.08.2014 (т.1 а.с.218-219), у відповідності з умовами поставки товар поставляється на склад Покупця згідно з актами прийому-передачі товару (т.1 а.с.193-196).

Товар - агрохімікати поставлявся відповідно до видаткових накладних від 18.08.2014 за №ТР-46, №ТР-43, №ТР-44, №ТР-45 та від 19.08.2014 за №ТР-47 (т.1 а.с.213-217) та товарно-транспортних накладних (т.1 а.с.189-192), перевізник за договором ТОВ "Гранд Лоджистікс Кампані".

ТОВ "Трейдбор" виписано податкові накладні №47 від 19.08.2014 на загальну суму 188100,00 грн., у т.ч. ПДВ - 31350,00 грн. (т.1 а.с.204), №46 від 18.08.2014 на загальну суму 660000,24 грн., у т.ч. ПДВ - 110000,04 грн. (т.1 а.с.205), №43 від 18.08.2014 на загальну суму 2182500,00 грн., у т.ч. ПДВ - 363750,00 грн. (т.1 а.с.206), №45 від 18.08.2014 на загальну суму 235750,92 грн., у т.ч. ПДВ - 39291,82 грн. (т.1 а.с.207), №44 від 18.08.2014 на загальну суму 247350,00 грн., у т.ч. ПДВ - 41225,00 грн. (т.1 а.с.208).

Оплата за товар здійснена в повному обсязі за рахунками-фактурами (т.1 а.с.209-212) та згідно з платіжними дорученнями (т.1 а.с.148-203).

На отримані агрохімікати постачальник надав ТОВ "Агрохім-Партнер" сертифікат якості (т.1 а.с.197).

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ "Оптова база "Чай-Агропродукт" (Продавець) та ТОВ "Агрохім-Партнер" (Покупець) протягом перевіреного періоду було укладено договори від 04.09.2014 року №0409 та від 10.09.2014 року №10-9/14 на поставку засобів захисту рослин на склад Покупця (т.1 а.с.176-177).

Товар - засоби захисту рослин, поставлявся відповідно до видаткових накладних від 04.09.2014 за №ЧА-2 та від 10.09.2014 за №ЧА-22 (т.1 а.с.174-175), товарно-транспортних накладних та подорожних листів (т.1 а.с.162-165).

ТОВ "Оптова база "Чай-Агропродукт" виписано податкові накладні №22 від 10.09.2014 на загальну суму 129729,60 грн., у т.ч. ПДВ - 21621,60 грн. (т.1 а.с.170), №2 від 04.09.2014 на загальну суму 101640,00 грн., у т.ч. ПДВ - 16940,00 грн. (т.1 а.с.171).

Оплата за товар здійснена в повному обсязі за рахунками-фактурами (т.1 а.с.172-173) та згідно з платіжними дорученнями (т.1 а.с.167-169).

На отримані засоби захисту рослин постачальник надав ТОВ "Агрохім-Партнер" сертифікат якості (т.1 а.с.166).

Придбаний товар було використано позивачем у підприємницькій діяльності та реалізовано покупцям - сільськогосподарські товаровиробникам Сумської області, що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, а саме: ТОВ "Агродмитрівське" (т.1 а.с.135-153), ТОВ "Кириківське" (т.1 а.с.55-64), ТОВ "СГ "Кириківське" (т.1 а.с.65-72), ТОВ "Агро-Поліс" (т.1 а.с.102-118), ТОВ "Агрофірма "Червоносільська" (т.1 а.с.73-81), ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" (т.1 а.с.94-101), ТОВ "Зоря 2014" (т.1 а.с.119-134), ТОВ "Мрія СК" (т.1 а.с.154-161), ТОВ "Хлібодар" (т.1 а.с.82-93), ТОВ "За мир" (т.1 а.с.36-46), МП "Гранум ЛТД" у формі ТОВ (т.1 а.с.47-24).

Як вбачається з матеріалів справи, всі необхідні первинні документи, що підтверджують фактичне виконання правочину з постачання товару були досліджені в ході перевірки, зауваження щодо змісту та форми, податкових чи видаткових накладних в акті перевірки відсутні.

Колегія суддів вказує на те, що укладений між позивачем та ТОВ "Трейдбор" та ТОВ "Оптова База "Чай-Агропродукт" договори містять основні положення, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Колегія суддів зазначає, що до документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявними у матеріалах справи копіями первинних документів повністю підтверджено факт придбання позивачем у ТОВ "Трейдбор" та ТОВ "Оптова База "Чай-Агропродукт" товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідач не заперечував наявності у ТОВ "Агрохім-Партнер" всіх необхідних, належним чином завірених первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій у перевіряємий період, а лише посилається на відомості, викладені в акті перевірки ТОВ "Трейдбор" від 08.12.2014 року №1760/26-59-22-08/38124130, аналіз податкової звітності ТОВ "Трейдбор" за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року та аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ "Оптова База "Чай-Агропродукт", як на підставу для висновку про нереальність здійснення господарських операцій ТОВ "Агрохім-Партнер" із даними контрагентами.

Так, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Статтею 198 Податкового кодексу України не встановлено обмежень щодо включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Слід зазначити, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на включення витрат до складу валових та для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та вищезазначеними контрагентами. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ "Трейдбор", ТОВ "Оптова База "Чай-Агропродукт" взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та вказує на реальність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Трейдбор", ТОВ "Оптова База "Чай-Агропродукт" у перевіряємий період, що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 22475 грн. до складу податкового кредиту за серпень-вересень 2014 року по господарським операціям із ТОВ "Трейдбор", ТОВ "Оптова База "Чай-Агропродукт", реальність яких повністю підтвердженим відповідними первинними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Сумах від 12.02.2015 року № 0000502204 про збільшення ТОВ "Агрохім-Партнер" податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 22447,00 грн. за основним платежем та донарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 11223,50 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення у зазначеному розмірі, належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки №386/2204/38397547/42 від 03.02.2015 року порушень слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.02.2015 року № 0000502204 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2015р. по справі № 818/1499/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 18.09.2015 р.