Ухвала суду № 51420578, 17.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4931/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Єщенка О.В.,

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2014 року по справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення та визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області в якому, з урахуванням наданих уточнень, просив:

- визнати протиправними дії ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області щодо проведення позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та складання за її результатами Акту від 01.08.2014р. № 1579/17-01/НОМЕР_1 «Про результати позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, і.п.н. НОМЕР_1 з питань правових відносин з ТОВ «Беверлі Рокс», код за ЄДРПОУ 38984413 за березень, квітень 2014р.»;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 21.08.2014р. №0006791701.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відповідач неправомірно, в порушення вимог п. 79.2 ст. 79 ПК України, розпочав та здійснив податкову перевірку, за наслідками якої неправомірно було складено Акт від 01.08.2014 р. № 1933/17-01/НОМЕР_1 про результати позапланової невиїзної перевірки. У зв'язку із цим, складений Акт податкової перевірки та викладені в ньому обставини не можуть бути підставами для прийняття рішень про донарахування платнику податків грошових зобов'язань з тих чи інших податків, у тому числі не можуть бути підставами для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 21 серпня 2014 р. №0006791701.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2014 року позов задоволено. Визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області щодо проведення позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, за результатами якої складений Акт від 01.08.2014 року № 1579/17-01/НОМЕР_1 «Про результати позапланової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (і.п.н.НОМЕР_1) з питань правових відносин з ТОВ «Беверлі Рокс» (код ЄДРПОУ 38984413) за березень - квітень 2014 року». Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 21.08.2014 року №0006791701.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на підставі п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75., л.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України та відповідно до наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 21.07.14р. №506-п, проведена позапланова невиїзна документальна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_1) з питань правових відносин з ТОВ «Беверлі рокс» (код ЄДРПОУ 38984413) за березень та квітень 2014р.

Копія наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси від 21.07.14р. №506-п про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки та письмове повідомлення від 21.07.2014р. № 122 про дату початку перевірки та місце її проведення - надіслані засобами поштового зв'язку на адресу ФОП ОСОБА_3 22.07.2014 року.

Перевірку проведено на підставі службової записки відділу адміністрування доходів і зборів фізичних осіб № 233/17-02 від 22.05.2014 р.; акту про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ «Беверлі рокс» (код ЄДРПОУ 38984413) по фінансово - господарським взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за період березень, квітень, травень 2014 року від 11.07.2014 р. № 330/10-13-22-03/38984413, надісланий ДПІ у Києво - Святошинському районі Київської області Головного управління Міндоходів в Київській області; дані інформаційної системи АІС «Аудит»: підсистема 2.19; дані інтегрованої автоматизованої, інформаційної системи ГУ Міндоходів «податковий блок».

За результатами перевірки було складено акт № 1933/1701-2716419771 від 01.08.2014 р. яким встановлено порушення:

- ч. 1. та ч. 5 ст.203, ч. 1, ч.2 ст. 215, ст. 216, ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_2 при придбанні товарів (послуг). Товар (послуги), по вказаних правочинах, не були передані в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України. Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1, п. 5 ст. 203, ст.228 ЦК України зазначені правочини є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих. що пов'язані з їх недійсністю;

- п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.4., п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, в частині включення до податкового кредиту сум по господарських - операціях, які не здійснювались, не пов'язані з господарською діяльністю, що призвело до завищення задекларованого податкового кредиту у березні 2014р. на суму - 15486 грн. та в квітні 2014р. на суму - 21518 грн.

На підставі акту, 21.08.2014 р. податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення №0006791701, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 55 506 грн.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія погоджується з доводами фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та вважає оскаржувану постанову такою, що винесена без порушень норм матеріального та процесуального права.

Так, в своїй апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області наголошує на безтоварності операцій між позивачем та ТОВ «Беверлі рокс», на нікчемність зазначених правочинів.

Однак з даним висновком судова колегія погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 ГК України).

Положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Аналогічна позиція вказана в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К-25104/10 від 08.11.10р.

Згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 21.08.2014р. №0006791701, позивачем порушено п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.4., п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, в частині включення до податкового кредиту сум по господарських - операціях, які не здійснювались, не пов'язані з господарською діяльністю, що призвело до завищення задекларованого податкового кредиту.

Так, Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В той же час будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі - Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.

Для визначення товарності господарських операцій, які були досліджені в ході перевірки судом першої інстанції, були досліджені наступні обставини.

Так, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 згідно укладеного Договору купівлі-продажу № 01/02-14 від 01 лютого 2014р. придбав у TOB «Беверлі Рокс» товар у березні 2014р. на загальну суму 92 914,98грн., у тому числі ПДВ 15485,83 грн.; у квітні 2014р. на загальну суму 129 102,84грн., у тому числі ПДВ 21517,14грн. (а/с. 30)

Узгодження найменування, кількості та вартості товару здійснювалось шляхом оформлення відповідних заявок на поставку товару, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних та здійсненням оплати за отриманий товар у повному обсязі.

Замовлення товару здійснювалось шляхом подання TOB «Беверлі Рокс» відповідних заявок з зазначенням найменування та кількості товару, який ФОП ОСОБА_2 мав намір придбати. У разі наявності та можливості фактичного постачання товару TOB «Беверлі Рокс» виставляло рахунки-фактури та виписувало податкові накладні, видаткові накладні та здійснювало передачу товару перевізнику, а саме: TOB «Автолюкс».

Пунктом 3.5. Договору купівлі-продажу № 01/02-14 від 01 лютого 2014р. встановлено: «Умови постачання товару: м. Одеса, склад перевізника TOB «Автолюкс» або TOB «Нова Пошта».

В свою чергу, судом встановлено, що товар постачався TOB «Беверлі рокс» через кур'єрську службу «Автолюкс», що підтверджується квитанціями про видачу багажу №1776383 від 17.03.2014р., № 1776538 від 28.04.2014р.

Після фактичного отримання товару ФОП ОСОБА_2 сплачував його вартість шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця - TOB «Беверлі Рокс», так вартість товару, отриманого у березні 2014р. була сплачена 08.04.2014р., а вартість товару, отриманого у квітні 2014р. була сплачена 12.05.2014р., що підтверджується виписками по рахункам за 08.04.2014р. таза 12.05.2014р.

Отже, розрахунки за отриманий товар здійснювались відповідно з умовами п. 3.7. п.3.8 Договору купівлі-продажу № 01/02-14 від 01 лютого 2014р.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що придбання ФОП ОСОБА_2 товару у TOB «Беверлі рокс» безпосередньо пов'язано з підприємницькою діяльністю позивача, а саме: ФОП ОСОБА_2 придбав товар для його подальшої реалізації, що підтверджується договором поставки № 001/01-14 від 01.01.2014 р., договором постачання № 73 від 03.02.2014 р., податковими та видатковими накладними .

На виконання умов договору № 01/02-14 від 01.02.2014 року укладеного з ТОВ «Беверлі Рокс» позивачем надано: видаткові та податкові накладні, рахунки - фактура, договори поставки, довідку про рух коштів по рахунку в кореспонденції з рахунком зазначеного контрагента та документи, що підтверджують подальшої реалізації продукції.

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11 зазначено, що згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Отже, реальність господарських операцій, здійсненої позивачем з ТОВ «Беверлі Рокс» у перевіряємий період, а саме фактичне набуття матеріальних цінностей та результатів послуг, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та первинні бухгалтерські документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт поставки товарів, посилання відповідача на порушення норм податкового законодавства в обґрунтування своєї позиції є недоведеним.

Крім того, до матеріалів справи надано копії постанови Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 року по справі №810/5029/14, з яких вбачається, що дії ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області Головного управління Міндоходів в Київській області щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Беверлі рокс», оформленої актом від 11.07.2014 р. № 330/10-13-22-03/38984413, визнано протиправними. В рамка даної справи вказаний акт був підставою для проведення перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_2.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя О.В.Єщенко

суддя О.О.Димерлій

суддя В.Л.Романішин