Ухвала суду № 51420473, 17.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/733/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Вербицької Н.В., Кравця О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року по справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Бериславський машинобудівний завод» до Бериславської міжрайонної Державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення сум податкових зобов'язань з орендної плати за землю з юридичних осіб, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Новокаховська об'єднана ДПІ Головного управління Міндоходів в Херсонській області, яка є правонаступником відповідача, подала апеляційну скаргу на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову в частині задоволених позовних вимог та в цій частині ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволені цих позовних вимог.

Постановою від 19 липня 2013 року Херсонський окружний адміністративний суд частково задовольнив адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Бериславський машинобудівний завод»; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2012 року № 0000452310 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ всього на загальну суму 165 261 грн., визначення податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 165 261 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 53 260 грн.; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2012 року № 0000432310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 187 912,37 грн. та за штрафними санкціями у сумі 12 734,60 грн.; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2012 року № 0000442310 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 178 123,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 52 231,50 грн.; відмовив у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 08 листопада 2012 року №0000462310 про визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Публічне акціонерне товариство «Бериславський машинобудівний завод» надало письмові заперечення, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення адміністративного позову суд першої інстанції встановив, що публічне акціонерне товариство «Бериславський машинобудівний завод» зареєстроване 03.09.2001 року Бериславською районною державною адміністрацією Херсонської області та перебуває на обліку платників податків в Бериславській МДПІ, та зареєстровано в якості платника податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №100309485 від 19.11.2010 року.

В період з 10 вересня по 19 жовтня 2012 року Бериславською МДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складений акт №348/22/00211004 від 26 жовтня 2012 р. (т. 1 а.с. 30-78).

Також суд першої інстанції встановив, що податковим органом під час перевірки виявлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме, окрім іншого:

- порушення ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 Цивільним Кодексом України) по правочинам здійсненим по ланцюгам постачання ТОВ «Укрбудтранссервіс», ТОВ ТД «Ремдизель», ПП «Еліт», ПП ВКФ «Варіатор-плюс», ПП «Украсвіт», ПП «Геліос-Д», ТОВ «Херсон ПАК», ТОВ «Альянс- Інструмент»;

- порушення пп. 5.2.1, п.5. 2, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2011 р. та на суму 10 089,55 грн., у т.ч. за III квартал 2010 року - 7034,35 грн. (28137,4 грн.*25%), за IV квартал 2010 року - 3055,2 грн. (12220,5 грн.*25%), за І квартал 2011 року зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування на суму 273940 грн. За період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року встановлено заниження податку на прибуток на суму 177 822,82 грн., у т.ч. за II квартал 2011 року на суму 70269,45 грн. (305519,35 грн.*23%), за III квартал 2011 року на суму 31203,26 грн. (135666,35 грн.*23%), за ІV квартал 2011 року на суму 35501,1 грн. (154352,65 грн.*23%), за 1 квартал 2012 року на суму 27506,14 грн. (130981,65 грн.*21%), за II квартал 2012 року на суму 13342,87 грн. (63537,5 грн.*21%). Всього перевіркою донараховано податок на прибуток на суму 187912,37 грн.:

- порушення п.198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України щодо безпідставного завищення податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 353916,00 грн. по операціям з постачальниками ТОВ «Укрбудтранссервіс», ТОВ ТД «Ремдизель», ПП «Еліт», ПП ВКФ «Варіатор-плюс», ПП «Украсвіт», ПП «Геліос-Д», ТОВ «Альянс- Інструмент», по яких встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності та порушення ч. І ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільним Кодексом України), в результаті чого порушено п.200.1- 200.2 ст.200 Податкового Кодексу України, та встановлено заниження задекларованого ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на суму 188 655 грн. та завищення суми ПДВ, яке підлягає бюджетному відшкодуванню в рахунок майбутніх платежів, у розмірі на 165261 грн.;

- порушення статті 288.5 Податкового кодексу України внаслідок чого донарахована орендна плата за землю в сумі 64 574,67 грн., у т.ч.: 2011 рік - 43 049,78 грн., півріччя 2012 року в сумі 21 524,89 грн.;

- порушення пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 пп. 176.2 ст.176, пп. 119.2 ст.119 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., № 2755-УІ.

На підставі акту перевірки, з урахуванням процедури адміністративного оскарження, відповідач 08 листопада 2012 року прийняв податкові повідомлення-рішення:

- № 0000462310 про визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб за основним платежем у сумі 64 575 грн. та за штрафними санкціями у сумі 10 767,60 грн.;

- № 0000452310 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість всього на загальну суму 165 261 грн., в тому числі за 2 міс. 2011 року на 51392,00 грн., за 12 міс. 2010 року на 12938,00 грн., за 1 міс. 2011 року на 879,00 грн., за 8 міс. 2011 року на 72339,00 грн., за 9 міс. 2011 року на 4683,00 грн., за 10 міс. 2011 року на 17697,00 грн., за 7 міс. 2011 року на 5333,00 грн., та застосування штрафних санкцій у сумі 53 260 грн.

- № 0000432310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 187 912,37 грн. та за штрафними санкціями у сумі 12734,60 грн.;

- № 0000442310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 188 655,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 54684,50 грн.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що в ході розгляду справи позивач визнав встановлені перевіркою порушення щодо заниження суми ПДВ в розмірі 10532,00 грн., який підлягає сплаті до бюджету за уточнюючим розрахунком за лютий 2012 року, внаслідок чого позивач уточнив позовні вимоги в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 08 листопада 2012 року №0000442310 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем за основним платежем у сумі 178 123,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 52231,50 грн.

Скасовуючи в повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 08 листопада 2012 року № 0000452310, № 0000432310 та частково, в межах заявлених вимог, податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2012 року № 0000442310, суд першої інстанції встановив, що фактичною підставою для збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, а також зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є висновки податкового органу про те, що правочини, укладені між позивачем та контрагентами - ТОВ «Укрбудтранссервіс», ТОВ ТД «Ремдизель», ПП «Еліт», ПП ВКФ «Варіатор-плюс», ПП «Украсвіт», ПП «Геліос-Д», ТОВ «Херсон ПАК», ТОВ «Альянс-Інструмент», є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що вплинуло на завищення складу валових витрат та податкового кредиту у відповідних звітних періодах; а завищення податкового кредиту по взаємовідносинах позивача з ТОВ «АВВІ» та ТОВ «Югмашгруп», відбулось внаслідок не декларування цими особами податкових зобов'язань при реалізації позивачу ТМЦ.

Перевіряючи обґрунтованість підстав для визначення позивачу сум грошового зобов'язання, суд першої інстанції, з посиланням на приписи пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, та приписи п.1.7 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» і п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198,2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, вимоги п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, дійшов висновку про безпідставність доводів податкового органу при винесені оскаржених податкових повідомлень-рішень від 08 листопада 2012 року № 0000452310, № 0000432310, та в межах заявлених вимог від 08 листопада 2012 року № 0000442310.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що відповідно до матеріалів справи позивач у спірний період мав господарські відносини з ТОВ «Укрбудтранссервіс» (липень-серпень 2011 року), ТОВ ТД «Ремдизель» (лютий 2011 року), ПП «Еліт» (серпень 2011 року), ПП ВКФ «Варіатор-плюс»(травень 2011 року), ПП «Украсвіт» (вересень - листопад 2011 року, січень 2012 року), ПП «Геліос-Д» (березень -квітень 2011 року), ТОВ «Херсон ПАК", ТОВ «Альянс- Інструмент» (серпень - грудень 2010 р., січень - квітень 2011 року), правовідносини з яки зафіксовані в акту перевірки на стор. 3-27, з посиланням податкового органу на первинні документи, зокрема видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт, ТТН, що підтверджує документальне оформлення отримання та транспортування ТМЦ від спірних контрагентів до позивача.

Стосовно придбання позивачем у постачальника ТОВ «Херсон ПАК», ТМЦ на суму 127588,35 грн., у т.ч. ПДВ 25517,67 грн., суд першої інстанції встановив, що податковий орган не зазначив перелік первинних документів, на підставі яких встановлено придбання ТМЦ на вказану суму, так само як і не зазначив про їх відсутність у позивача. Також суд першої інстанції встановив отримання позивачем від ТОВ «Альянс- Інструмент» інструменти в асортименті на загальну суму 52 473,40 грн., у т.ч. ПДВ 10494,68 грн., що підтверджено податковими та видатковими накладними, даними бухгалтерського обліку ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» щодо транспортування ТМЦ власним транспортом.

Дослідивши акт перевірки та матеріали справи суд першої інстанції встановив, що між сторонами відсутній спір про наявність у позивача договорів, видаткових накладних, актів виконаних робіт, податкових накладних, товарно-транспортних накладних тощо. Проте, спір полягає у не підтвердженні, на думку податкового органу, реальності здійснення господарської діяльності з вищевказаними контрагентами внаслідок встановлених в актах перевірок податкових органів за місцем їх реєстрації недоліків їх фінансово-господарської діяльності, зокрема:

- по ТОВ «Укрбудтранссервіс» (м. Дніпропетровськ) складний акт ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №1284/22-5/36495398 від 31 травня 2012 р. про визнання угоди недійсною; стан платника « 8» внесено дані повідомлення про відсутність за місцезнаходженням; Свідоцтво платника ПДВ анульовано 12.09.11 р.;

- по ТОВ «ТД Ремдизель» (м. Київ) складений акт ДПІ у Подільському районі м. Києва від 30 січня 2012 р. №36/23-205/35251780 про проведену документальну невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту згідно декларацій з податку на додану вартість за лютий 2011 р. та квітень 2011 р., яким визнано угоду недійсною, стан платника « 0», вид діяльності - виробництво інших готових металевих виробів;

- по ПП «Еліт» (м. Херсон), складений акт ДПІ у м. Херсоні від 22 грудня 2011 р. № 94/15-2/24953992 про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «Еліт» із платниками податків у серпні 2011 року», стан платника « 36» платник до кінця року, види діяльності - інші види оптової торгівлі, стан платника ПДВ анульовано 28.03.12 р.;

- по ПП ВКФ «Варіатор-плюс» (м. Херсон) складений акт ДПІ у м. Херсоні від 22 серпня 2012 р. №439/7/22-4 про визнання угоди недійсною, стан платника - "7"- до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, вид діяльності - оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не внесеними до інших угрупувань. Свідоцтва платника ПДВ анульовано 16.08.12 р.;

- по ПП «Украсвіт» (м. Херсон), складені акти ДПІ у м. Херсоні від 06 квітня 2012 р № 58/15-3/36945173, від 21 травня 2012 р. № 214/22-4/36945173 про визнання угоди недійсною, стан платника - основний платник «0»;

- по ПП «Геліос-Д» (м. Дніпропетровськ), складений акт Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 07 лютого 2012 р. № 543/23- 3/35448064 про неможливість проведення перевірки, стан платника « 16» - припинено, ліквідовано (закрито), вид діяльності - інші види оптової торгівлі, Свідоцтво платника ПДВ анульовано 24.06.2011 р.;

- по ТОВ «Херсон ПАК» (м. Херсон) складений акт ДПІ у м. Херсоні № 81/15-3/36580048 від 01 червня 2012 р. про неможливість підтвердження факту реального здійснення операцій ТОВ «Херсон Пак» в березні-квітні 2012 року, стан - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням;

- по ТОВ «Альянс - Інструмент» (м. Дніпропетровськ) складено акт ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 13 липня 2012 р. № 1443/22-05/37150635 щодо не підтвердження формування податкового кредиту від постачальників та податкових зобов'язань покупцям та оформлення будь-яких бухгалтерських та податкових документів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що з посиланням на вказані акти податкових перевірок контрагентів позивача та неможливості проведення зустрічної звірки по господарським відносинам вказаних суб'єктів з іншими підприємствами, якими встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, в зв'язку з чим вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди, податковий орган встановив, що господарські операції не мають реального товарного характеру, тому первинні документи, надані до перевірки ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» щодо взаємовідносин з постачальниками не мають юридичної сили та доказовості, оскільки складені з метою надання вигоди покупцеві, а не фіксування фактично здійснених господарських операцій.

Суд першої інстанції, з посиланням на ч. 4 ст. 72 КАС України, встановив помилковість вказаної позиції податкового органу, оскільки акти податкових перевірок контрагентів позивача не є достатніми доказами в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угод між позивачем та його контрагентами, і не є підставою для визнання показників звітності позивача непідтвердженим, тому як доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що жодних доказів про самостійне дослідження відповідачем обставин укладання договорів позивачем, предмету правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів, відповідачем в акті перевірки позивача не наведено. Акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача також не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій між контрагентами та позивачем, оскільки за умови складення актів про неможливість проведення зустрічної звірки фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, і реальність господарських операції такого платника не є предметом перевірки. Відсутність контрагентів позивача за юридичною адресою станом на момент звірки не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям за угодами із вказаними контрагентами у момент їх укладення та виконання. Пояснення осіб, опитаних податківцями на предмет знаходження підприємства контрагента позивача за юридичною адресою також не є належними доказами в підтвердження висновків податкової перевірки позивача, тому як згідно із вимогами законодавства належним доказом відсутності підприємства за місцезнаходженням є наявність запису в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб. Відповідного витягу з реєстру з наявністю такого запису податковим органом не надано. На жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

Суд першої інстанції зауважив, що чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит та валові витрати з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою та в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів або виконуються роботи постачальником, а посилання ДПІ на відсутність у постачальника позивача об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій, оскільки укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, так само як і відсутність у власності нерухомого та рухомого майна не є єдиним доказом виникнення у нього витрат, пов'язаних зі збереженням або перевезенням товару від постачальника до покупця.

Таким чином, суд першої інстанції встановив неправомірність висновків податкового органу про безтоварний характер спірних операцій з поставки товару позивачеві та виконання на його користь робіт, які ґрунтуються на неправильній юридичній оцінці фактичних обставин справи.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що на підтвердження реальності вчинення господарських операцій позивач надав суду докази оприбуткування, внутрішнього переміщення товару та подальшого його використання у виробничій діяльності ПАТ «Бериславський машинобудівний завод», зокрема по ТОВ «Укрбудтранссервіс» (договір №24/4 від 11.04.2011 р., договір № 02/08 від 02.08.2011 р., податкові накладні, акт здачі-прийняття робіт, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна прибутковий ордер накладна - вимога №1 від 12.11.2012 р., акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, інвентарна картка обліку основних засобів); по ТОВ «ТД «Ремдизель» (договір №35 від 16.01.2009 р. з додатковими угодами, податкова накладна №8 від 10.02.2011 р., видаткова накладна № Р1-0000021 від 10.02.2011 р., прибутковий ордер №3/2/000030, товарно-транспортна накладна №22 від 10.02.2011р., накладні - вимоги №9 від 09.03.2011р., №10 від 09.03.2011р., №10 від 01.04.2011р., №11 від 01.04.2011р., №5 від 13.05.2011р., №4 від 13.05.2011р., №1 від 09.03.2011р., №2 від 09.03.2011р., оборотно-сальдова відомість по ТМЦ за 01.02.2011 р. - 30.11.2012 р., витяги з відомостей руху деталей за березень 2011р., за квітень 2011 р., за травень 2011 р., норми витрат); по ПП «Еліт» (податкові накладні, видаткові накладні, прибутковий ордер, товарно-транспортні накладні, накладна-вимога форма №М-10, копії лімітних карток, копії звіту про використання матеріалу по таропакувальній дільниці, витяги з відомостей руху деталей по механоскладальному цеху); по ПП ВКФ «Варіатор-плюс» (копії податкових накладних, копії видаткових накладних, копії прибуткового ордеру, копії товарно-транспортних накладних, копії накладних-вимог форми № М-10, копії лімітних карток, витяги з відомостей руху деталей за червень - липень 2011 р. по ДСДА, копія звіту про використання матеріалу по таропакувальній дільниці, витяг із відомості подетально специфіцированих норм витрат матеріалів на охолоджувачі масла 5ХМ. 6ХМ, витяг із відомості подетально специфіцированих норм витрат матеріалів на втулку циліндру 6Д49.36 спч-1-01); по ПП «Геліос-Д» (копія актів передчасного виходу із ладу обладнання, копії податкових накладних, копії видаткових накладних, копії прибуткових ордерів №1/3/000014, копії прибуткового ордеру, копії товарно-транспортних накладних БПС № 43 від 03.03.2011 р., копії накладних - вимог (Форма № М-10), копії технічної документації електропечі типу Ц-75, витяг із техпроцесу "109-027СБ Електронагрівач патронного типу одностороннього підключення на напругу 36 В", копія договору № 273 від 01.07.2011 року, копія договору № 3/28 від 01.01.2012 року, копії податкових накладних, копії видаткових накладних, копія товарно-транспортної накладної, копії лімітно-заборних карток, копії оборотно-сальдових відомостей по ТМЦ, копія витягу з матеріального звіту за жовтень - листопад 2011 року, копія витягу з матеріального звіту за грудень 2011 року, за січень - лютий 2012 року); по ТОВ «Херсон Пак» (копії договору поставки № 90 від 12.03.2012 р., копії податкових накладних, прибуткових ордерів, копії товарно-транспортних накладних, копії видаткових накладних, копії прибуткових ордерів, копії товарно-транспортних накладних, копії лімітних карт за березень, квітень, травень, копія витягу з матеріального звіту за квітень - липень 2012 р., витяг із технічного процесу «Охладитель надувочного воздуха 5Д49.168сб-1», витяг із відомості подетально специфікованих норм витрат матеріалів на гільзу циліндру Д2403.01.14БМЗ зап.); по ТОВ «Альянс-Інструмент» (копія договору № 49 від 04.01.2011 р., копії податкових накладних, копії видаткових накладних, копії прибуткових ордерів, копії лімітної карти № 1 за січень 2011 р., за березень 2011 р.

Також суд першої інстанції встановив, що підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договору, контролюючим органом в акті перевірки не зазначено, судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентами визнані недійсними судом обох інстанцій не надано, доказів наявності узгодженого умислу на вчинення дій у порушення податкового законодавства, безпідставне отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагентів постачальника позивача, податковим органом не наведено.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди не ґрунтуються на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Перевіряючи доводи відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «АВВІ» та ТОВ «Югмашгруп», суд першої інстанції встановив, що відповідно до акту перевірки (стор. 61-63), податковим органом встановлено декларування ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» податкового кредиту по контрагентам - постачальникам, по яким не задекларовані податкові зобов'язання, а саме позивачем до податкового кредиту віднесено в жовтні 2010 року суму ПДВ 1 900 грн., в листопаді 2010 р. суму ПДВ 31 293,33 грн. сплачену ТОВ «АВВІ» відповідно до податкових накладних. Постачальник ТОВ «АВВІ» відповідно до бази даних співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту має стан «о» - основний платник, основний вид діяльності якого «оптова торгівля рудами заліза та кольорових металів». Надані ТОВ «АВВІ» до податкового органу податкові декларації за звітні місяці, не визнані як податкова звітність, тому не підтверджено нарахування податкових зобов'язань в жовтні 2010 року на 1 900,00 грн., в листопаді 2010 року на суму 31 293,33 грн., в грудні 2010 року на суму 7,00 грн. Також перевіркою встановлено декларування ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» податкового кредиту по контрагенту - постачальнику TOB «Югмашгруп» у серпні 2010 року на суму ПДВ 7 333,20 грн., у вересні 2010 року на суму ПДВ 96 525,23 грн. сплачену TOB «Югмашгруп» відповідно до податкових накладних. Вказаний постачальник - TOB «Югмашгруп», відповідно до бази даних співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту має стан « 14» - визнано банкрутом, основний вид діяльності «посередництво у торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами», Свідоцтво платника ПДВ анульовано 04 серпня 2011 року та до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, внаслідок чого постачальником TOB «Югмашгруп» не підтверджено нарахування податкових зобов'язань з ПДВ у серпні 2010 року - 7333,20 грн., у вересні 2010 року - 96525,23 грн.

Суд першої інстанції встановив помилковість посилань податкового органу на те, що податковий кредит контрагента - покупця виникає за умови нарахування податкових зобов'язань контрагента - продавця товарів (робіт, послуг), юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Суд першої інстанції зауважив, що зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечить принципу справедливості та практиці Європейського суду з прав людини.

Таким чином, суд першої інстанції встановив недоведеність податковим органом правомірності податкових повідомлень-рішень від 08 листопада 2012 року №0000452310 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 165 261 грн., №0000432310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 187912,37 грн. та за штрафними санкціями у сумі 12734,60 грн. та №0000442310 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 178123,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 52 231,50 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 листопада 2012 року №0000462310 про визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб за основним платежем у сумі 64575,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 10767,60 грн., суд першої інстанції встановив, що відповідно до акту перевірки, що також підтверджено і матеріалами справи, ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» за договором оренди земельної ділянки, укладеним з Бериславською міською радою 27 травня 2005 року (термін дії договору до 27.05.2054 р., дата державної реєстрації від 27.05.2005р. за № 040571500182) є орендарем земельної ділянки за адресою: м. Берислав, вул. 25 Жовтня, 73, загальною площею 24,8417 га., під розміщення виробничої бази.

Відповідно до договору оренди (абз. 1 розділ 9) орендна плата на рік становить 2,5% від нормативної грошової оцінки землі. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (по вул. 25 р. Жовтня, 73 в м. Бериславі) під розміщенням виробничої бази складає 346 592,91 грн. (з урахуванням індексації).

Також суд першої інстанції встановив, що в ході перевірки правильності нарахування та своєчасності перерахування орендної плати податковим органом встановлено зниження задекларованих позивачем показників в розрахунку по орендній платі за землю згідно податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2011 рік, зареєстрованої в ДПІ у Бериславському районі (вх. №1118 від 04.02.2011 року), за 2012 рік зареєстрованої в Бериславській МДПІ (вх. № 9005194089 від 14.02.2012 року), оскільки задеклароване податкове зобов'язання по орендній за земельні ділянки державної та комунальної власності, визначене платником в податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011р., січень-червень 2012 року складає 2,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, замість 3 %, як це передбачено п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за грудень 2011р. на 43 049,78 грн. та за січень-червень 2012 року на суму 21 524,89 грн.

Оскільки з 01 січня 2011 року питання оподаткування землі регулюються Податковим кодексом України і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства, а плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів, справляння яких здійснюється відповідно до положень розділу XIII Податкового кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір орендної плати за землю, передбачений умовами договору оренди, не може суперечити нормам податкового законодавства, оскільки орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою його регулювання, внаслідок чого збільшення розміру орендної плати за землю у порівнянні з умовами договору відбулося у зв'язку з приведенням його розміру у відповідність з нормами податкового законодавства, то відповідно обов'язок щодо сплати оренди за землю у новому розмірі у позивача виник незалежно від внесення змін до договорів оренди.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явились, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість всього на загальну суму 165 261 грн., в тому числі за 2 міс. 2011 року на 51392,00 грн., за 12 міс. 2010 року на 12938,00 грн., за 1 міс. 2011 року на 879,00 грн., за 8 міс. 2011 року на 72339,00 грн., за 9 міс. 2011 року на 4683,00 грн., за 10 міс. 2011 року на 17697,00 грн., за 7 міс. 2011 року на 5333,00 грн., та застосування штрафних санкцій у сумі 53 260 грн.; про відсутність правових підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 187 912,37 грн. та за штрафними санкціями у сумі 12734,60 грн. та для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем за основним платежем у сумі 178 123,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 52231,50 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, про те, що фактичною підставою для збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, а також зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є висновки податкового органу про те, що правочини, укладені між позивачем та контрагентами - ТОВ «Укрбудтранссервіс», ТОВ ТД «Ремдизель», ПП «Еліт», ПП ВКФ «Варіатор-плюс», ПП «Украсвіт», ПП «Геліос-Д», ТОВ «Херсон ПАК», ТОВ «Альянс-Інструмент», є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а завищення податкового кредиту по взаємовідносинах позивача з ТОВ «АВВІ» та ТОВ «Югмашгруп», відбулось внаслідок не декларування цими особами податкових зобов'язань при реалізації позивачу ТМЦ.

При цьому, як правильно встановив суд першої інстанції, правовідносини які зафіксовані в акті перевірки податковий орган перевіряв з посиланням на первинні документи, зокрема видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт, ТТН, що підтверджує документальне оформлення отримання та транспортування ТМЦ від спірних контрагентів до позивача, внаслідок чого між сторонами відсутній спір про наявність у позивача договорів, видаткових накладних, актів виконаних робіт, податкових накладних, товарно-транспортних накладних тощо, що не заперечується і апелянтом.

Висновки податкового органу як в акті перевірки, так і в запереченнях на позов та в апеляційній скарзі ґрунтується на актах податкових перевірок контрагентів позивача та неможливості проведення зустрічних звірок по господарським відносинам вказаних суб'єктів з іншими підприємствами, якими встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, в зв'язку з чим вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди, податковий орган встановив, що господарські операції не мають реального товарного характеру, і на думку податкового органу первинні документи, надані до перевірки ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» щодо взаємовідносин з постачальниками не мають юридичної сили та доказовості, оскільки складені з метою надання вигоди покупцеві, а не фіксування фактично здійснених господарських операцій.

Апеляційний суд погоджується з доводами суду першої інстанції, і ці доводи не спростовані апелянтом, про те, що акти податкових перевірок контрагентів позивача не є достатніми доказами в підтвердження доводів про нереальність виконання угод між позивачем та його контрагентами, і не є підставою для визнання показників звітності позивача непідтвердженим, тому як доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

При цьому апеляційний суд зазначає, що податковий орган ні в суді першої інстанції, ні при апеляційному оскаржені постанови, всупереч приписам ч. 1 ст. 71, ч. 2 ст. 72 КАС України, не надав доказів про самостійне дослідження при проведенні перевірки обставин укладання позивачем договорів, предмету правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача не є належним доказом в підтвердження доводів про нереальність виконання господарських операцій між контрагентами та позивачем, оскільки цими актами фіксується лише факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника. Так само і відсутність контрагентів позивача за юридичною адресою станом на момент звірки не є доказом правомірності висновків податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям за угодами із вказаними контрагентами у момент їх укладення та виконання.

Також не спростовуються доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції про те, що чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит та валові витрати з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою та в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів або виконуються роботи постачальником. Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності доводів податкового органу про безтоварний характер спірних операцій з поставки товару позивачеві та виконання на його користь робіт, які ґрунтуються на неправильній юридичній оцінці фактичних обставин справи, в той час як позивач надав до суду належні та допустимі докази оприбуткування, внутрішнього переміщення товару та подальшого його використання у виробничій діяльності, заперечень проти яких апеляційна скарга не містить.

Також апеляційний суд зазначає, що податковий органі ні в суді першої інстанції ні при апеляційному оскаржені судового рішення не надав належних та допустимих доказів на підтвердження підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договору (судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентами визнані недійсними судом, доказів наявності узгодженого умислу на вчинення дій у порушення податкового законодавства, безпідставне отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагентів постачальника позивача, та інше).

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди не ґрунтуються на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Не спростовуються доводами апеляційної скарги і висновки суду першої інстанції щодо помилковості посилань податкового органу на те, що податковий кредит контрагента - покупця виникає за умови нарахування податкових зобов'язань контрагента - продавця товарів (робіт, послуг). Суд першої інстанції правильно зазначив, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечить принципу справедливості та практиці Європейського суду з прав людини.

Таким чином, з урахуванням приписів пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1.7 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п 14.1.27 та п.п 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198,2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, апеляційний суд дійшов висновку про правомірність доводів суду першої інстанції та наявність правових підстав для скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень від 08 листопада 2012 року № 0000452310, № 0000432310, та в межах заявлених вимог від 08 листопада 2012 року № 0000442310.

Висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 08 листопада 2012 року №0000462310 про визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб, податковим органом не оскаржується, та відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові цього суду від 02 грудня 2014 року (ЄДРСР 42010791).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 96-71, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Херсонській залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя Н.В.Вербицька

суддя О.О.Кравець