Ухвала суду № 51419819, 14.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"14" вересня 2015 р.справа № 808/2876/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року у справі №808/2876/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА ЛОГІСТИК» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА ЛОГІСТИК" (надалі - позивач або ТОВ "ОМЕГА ЛОГІСТИК") звернулося до суду із позовом, в якому просило визнати протиправними дії відповідача стосовно коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та скасувати податкові повідомлення-рішення: №0000771503 від 18.05.2015, яким донараховано суму ПДВ в розмірі 22670 грн. 00 коп. і штрафні санкції - 11335 грн. 00 коп.; та №0000761503 від 18.05.2015 яким зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ на суму 2603 грн. 00 коп.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА ЛОГІСТИК» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000771503, № 0000761503. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішення суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, не враховано той факт, що судом не враховано, що на момент подання податкової декларації за грудень 2014 р. податкові накладні в реєстрі отриманих податкових накладних за грудень 2014 р. не відображені. Крім того, сам позивач підтвердив факт відсутності у нього цих накладних в грудні 2014 р., оскільки сам зазначав, що отримав їх в січні 2015 р. В зв'язку з чим, просить постанову суду скасувати і постановити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги виходить з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що посадовими особами податкового органу проведена камеральна перевірка даних, задекларованих ТОВ «Омега Логістик» в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9041033073 від 17 березня 2015 року до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року (№9078676303 від 20 січня 2015 року) та № 9041079574 від 17 березня 2015 року до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року ( № 9019576421 від 20 лютого 2015 року), за результатами яких складено:

- акт № 27/15-03/35147992 від 16.04.2015 року (далі - Акт 1), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: п.44.1 ст.44, п.201.10 ст.201, п.201.14 ст.201, п.201.15 ст.201, п.198.6 ст.196 Податкового кодексу України, п.8 розділу III «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 №966, п.1, п.2 Розділу IV «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 22.09.2014 №958 «Про затвердження форми реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення», в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) на суму 2724,00 грн. та завищено суму від'ємного значення поточного звітного (податкового) періоду та від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 + рядок 21) (рядок 22), суму від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 22 - рядок 22.1) (рядок 23), суму, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 23 - рядок 23.1 - рядок 23.2) (рядок 23.3), суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.1 + рядок 23.3) (переноситься до рядка 20.1 наступного звітного (податкового) періоду) (рядок 24) на суму 53525 грн.; - акт № 28/15-03/35147992 від 16.04.2015 року (далі - Акт 2), висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: розділу IV, V, VI «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість» Наказу Міністерства фінансів України №966 від 23.09.2014 року «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (у новій редакції від 23.01.2015р.), в частині завищення рядка 20.1 у розмірі 53525 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за січень 2015р. на загальну суму 22670,00 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що в уточненому розрахунку № 9041033073 від 17 березня 2015 року до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року Товариство не правомірно відобразило у рядку 19, 22, 23, 23-3, 24 задекларовані суми ПДВ по податковим накладним (з датою складання грудень 2014 року) у розмірі 55427 грн. (при цьому, податкові накладні на суму ПДВ 2724,00 грн. по контрагентам-продавцям ТОВ «ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЕКОНОМ ПЛЮС», ТОВ «КОНТИНІУМ-ТРЕЙД», ТОВ «АВТО СФЕРА» не були відображені позивачем у ЄРПН). Наведене, в свою чергу призвело до того, що в уточненому розрахунку № 9041079574 від 17 березня 2015 року до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року ( № 9019576421 від 20 лютого 2015 року) ТОВ «Омега Логістик» занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на суму 22670 грн.

З урахуванням вищенаведених порушень, на підставі Акту 1 та Акту 2, 18 травня 2015 року, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000761503, яким зменшено розмір від'ємного значення по податку на додану вартість у сумі 2603,00 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0000771503, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 34005,00 грн. (за основним платежем - 22670,00 грн., за штрафними санкціями - 11335,00 грн.).

Позивачем надано до суду податкові накладні: №88 від 17.12.2014 на суму 383 грн. 33 коп., №342 від 31.12.2014 на суму 1168 грн. 92 коп., №196 від 31.12.2014 на суму 416 грн. 67 коп., №410 від 31.12.2014 на суму 575 грн. 00 коп., №180 від 29.12.2014 на суму 58 грн. 93 коп., №82 від 16.12.2014 на суму 120 грн. 88 коп., №415 від 23.12.2004 на суму 16440 грн. 00 коп., №380 від 15.12.2014 на суму 14115 грн. 00 коп., №15 від 26.12.2014 на суму 3057 грн. 07 коп., №40 від 11.12.2014 на суму 19091 грн. 33 коп. (т.2, а.с.70-76).

Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів наявності з боку позивача порушень податкового законодавства, на які міститься посилання в Акті 1 та Акті 2.

Колегія суддів виходячи з фактичних обставин справи, погоджується з такими висновками суду та вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягаю з наступних підстав.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

При цьому, з 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

З аналізу наведених норм вбачається, що у платників податків відсутнє право для формування податкового кредиту з сум ПДВ, сплачених у зв'язку з придбанням товарів (послуг) на підставі податкових накладних, що були складені після 01 січня 2015 року і які не були зареєстровані в ЄРПН.

В той же час до 01.01.2015 року, тобто на час складання спірних податкових накладних, діяла інша редакція пункту 198.6 ст. 198 ПКУ, яка передбачала, що у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Отже, зміни, внесені до п. 198.6 ПКУ, які набрали чинності з 01.01.2015 р. мають застосовуватися виключно до податкових накладних, що були складені після 01.01.2015 року, оскільки на момент складання зазначених податкових накладених діяла норма ПКУ в іншій редакції, яка надавала платнику податку включити її до податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. При цьому реєстрація податкових накладних на суму до 10 тис. грн. не була обов'язковою.

Крім того, як передбачено п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

З урахуванням вищевикладеного, а також враховуючи той факт, що позивач скористався правом подачі уточнених розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та включив у такий розрахунок, серед іншого, суми ПДВ по податковим накладним № 180 на суму 58,93 грн., №82 на суму 120,88 грн., № 410 на суму 575,00 грн., № 88 на суму 383,00 грн., № 342 на суму 1168,92 грн. та № 196 на суму 416,67 грн., які на момент спірних правовідносин не підлягали обов'язковій реєстрації в ЄРПН, колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних в цій частині відповідає фактичним обставинам справи.

Висновки Акту 2 є пов'язаними і випливають безпосередньо із висновків Акту 1 і виходячи із оцінки наявності порушень з боку позивача при поданні уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9041033073 від 17 березня 2015 року до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року. Оскільки висновки Акту 1 судом визнані не обґрунтованими, це тягне і безпідставність висновків Акту 2, і, відповідно, протиправність податкового повідомлення - рішення № 0000771503.

Окрім цього, суд першої інстанції цілком правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача стосовно коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість з огляду на їх безпідставність.

А відтак, оскільки всі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, і цим обставинам дана правильна юридична оцінка, колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в мажах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року у справі №808/2876/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко