Ухвала суду № 51418577, 27.05.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

УХВАЛА

"27" травня 2014 р.Справа № 922/1345/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Коваленко М.Ю.

розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд-Оіл", 49000, м. Дніпропетровськ, проспект Гагаріна б.99-Д, код37452926; до публічного акціонерного товариства "Племінний завод ім. 20-річчя Жовтня", 64508, Харківська обл., Сахновщинський р-н., с. Жовтень, код 00851198; про стягнення 72900,33грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 31.03.2014р.;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність №171 від 04.05.2014р.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайд-Оіл" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Племінний завод ім. 20-річчя Жовтня" про стягнення заборгованості в сумі 72900,33грн., з якої основного боргу - 61528,06грн., штрафу - 81,53грн., пені - 9449,59грн., 3% річних - 776,68грн., інфляційних втрат.

Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов"язань за договором купівлі-продажу від 01.08.2013р. №0113 в частині повної та своєчасної сплати нафтопродуктів, поставлених позивачем, в зв"язку з чим, окрім суми основного боргу, нарахована пеня на підставі п.5.3. договору, штраф на підставі п.5.4. договору, інфляційні та 3% річних, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, в якості правових підстав позову вказує на норми ст.ст. 16, 525, 526, 610-612, 623, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 218, 229, 230 ГК України.

Суд перейшов до розгляду справи по суті 12.05.2014р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити, посилаючись на те, що відповідач, в порушення умов п.4.5. договору не оплатив в повному обсязі нафтопродукти, поставлені за видатковими накладними №РН-0000071 від 31.10.2013р. в сумі 39732,02грн. та №РН-0000090 від 11.11.2013р. в сумі 41796,02грн. (часткова оплата в сумі 19999,98грн.), в зв"язку з чим відповідачу нараховані 3% річних та інфляційні за період з 01.11.2013р. по 17.03.2014р., на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, штраф у розмірі 0,1% від вартості товару (п.5.4. договору) та пеню (п.5.3. договору) за період з 01.11.2013р. по 17.03.2014р. (санкції розраховані окремо за кожним простроченим платежом, початок нарахування - з наступної дати після дня поставки). Крім того, на вимогу ухвали суду від 12.05.2014р. позивачем надані пояснення (вх.№17480 від 27.05.2014р.) та документи для долучення до матеріалів справи, в яких позивач щодо виставлення рахунків у відповідності до п.4.4. договору купівлі-продажу №0113 від 01.08.2013р. зазначає, що у письмовому вигляді таких заявок відповідачем не надавалося. Також позивач зазначив, що 2000,00грн. сплачені за накладною №108 від 21.11.2013р. були зараховані в рахунок заборгованості за рахунком-фактурою №СФ-0000144, оскільки за вказаною накладною 14.01.2014р. відповідач вже розрахувався. Згідно уточненого розрахунку позовних вимог заборгованість відповідача, внаслідок неналежного виконання зобов"язань з оплати нафтопродуктів, поставлених у період з 31.10.2013р. по 11.11.2013р., складає 66058,08грн., з яких сума основного боргу - 59528,06грн., штраф - 81,53грн., інфляційні втрати - 2428,94грн., 3% річних - 753,67грн., але із відповідною заявою про зменшення позовних вимог позивач до суду не звернувся.

Представник позивача підтримав заяву про забезпечення позову, з якою звернувся до суду 12.05.2014р., в якій просить суд забезпечити даний позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, в межах суми позову, а саме 72900,33грн.

Представник відповідача визнає суму основної заборгованості перед позивачем, але заперечує проти решти позовних вимог, посилаючись на те, що нарахування штрафу та пені є безпідставними, оскільки поставка нафтопродуктів за накладними наданими до позовної заяви здійснювалася не в межах договору купівлі-продажу від 01.08.2013р. №0113, оскільки відповідач заявок, складених у відповідності до умов договору п.4.4. договору, позивачу не надавав, а відтак не було письмового погодження ціни та строків поставки товару, що в свою чергу, згідно п.3.1. договору, є підставою для здійснення відповідної поставки. Також відповідач вказує на те, що пеня нараховується позивачем з порушенням ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", що письмово викладено у відзиві на позовну заяву (вх.№16734 від 21.05.2014р.). В частині позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних, заявлених позивачем, відповідач також заперечує, тому що строки поставки визначені позивачем самостійно - без отримання заявок відповідача, а тому обов"язок по оплаті поставленого товару у відповідача виникає не на підставі п.4.6. договору, як стверджує позивач у позові, а після отримання вимоги про оплату, на підставі ч.2 ст. 530 ЦК України.

Розглянувши матеріали справи, з метою витребування додаткових матеріалів, суд вважає за необхідне, на підставі ст. 77 ГПК України, відкласти розгляд справи в межах строків, встановлених ст. 69 даного Кодексу .

Щодо наданої позивачем заяви про забезпечення позову, то суд зазначає наступне.

Вирішуючи клопотання про забезпечення позову суд керується ст.ст. 66, 67 ГПК України. Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Суд також враховує Інформаційний лист ВГСУ від 12.12.2006 р. №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову" та Постанову Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", де зокрема, звертається увагу судів на наступне. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Пунктом 3 зазначеної постанови вказано, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення при факті визнання останнім суми основного боргу без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, з урахуванням викладеного, те, що позивачем не надано доказів того, що якісь дії відповідача можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд приходить до висновку про те, що клопотання позивача про забезпечення позову є необґрунтованим, а тому правових підстав для його задоволення немає.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 22, 77, 86 ГПК України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

2. Розгляд справи відкласти на "05" червня 2014 р. о 12:00

3. Зобовязати сторони провести взаємозвірку розрахунків (із зазначенням накладних, рахунків, призначенням оплати), ініціативу проведення якої покласти на відповідача, для чого представникам відповідача зявитися до позивача у визначений останнім час і до дня розгляду справи надати суду:

відповідача: - докази ініціювання звірки та акт взаємозвірки розрахунків, підписаний сторонами і завірений печатками ;

позивача: - акт взаємозвірки розрахунків, підписаний сторонами і завірений печатками.

3.1.Сторонам забезпечити явку своїх представників у судове засідання з належним чином оформленими повноваженнями.

4. Попередити сторони про передбачену п.5 ст.83 ГПК України відповідальність за невиконання вимог ухвали суду, що зокрема передбачає стягнення в доход державного бюджету з винної сторони штраф у розмірі до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700,00грн.) за не надіслання у встановлений строк відзиву на позовну заяву або витребуваних господарським судом матеріалів, а також за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Суддя ОСОБА_3