Рішення № 51404854, 20.12.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

20 грудня 2010 р. Справа 14/146-10

за позовом:Хмільницького міжрайонного прокурора Вінницької області( вул. Пушкіна,34, м. Хмільник, Вінницька область, 22000) в інтересах держави : Хмільницької міської ради (вул. Столярчука, 10, м. Хмільник, Вінницька область, 22000)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф" (вул. Дзержинського, 47, м.Хмільник, Вінницька область,22000)

про внесення змін до договору оренди та стягнення 18535,18 грн. збитків

Головуючий суддя Тісецький С.С.

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

позивача : не з"явився

відповідача : не з"явився

прокурор : Самборська Я.А., посвідчення

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 06.10.2010 року суддею Залімським І.Г. було порушено провадження по справі №14/146-10 за позовом Хмільницького міжрайонного прокурора Вінницької області в інтересах держави Хмільницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф"про внесення змін до договору оренди та стягнення 18535,18 грн. збитків, з призначенням до слухання.

Проте, відповідно до розпорядження заступника голови суду від 11.10.2010 року, справу № 14/146-10 було передано для подальшого розгляду судді Тісецькому С.С.

Ухвалою суду від 13.10.2010 р. суддею Тісецьким С.С. справу прийнято до свого провадження та призначено до слухання, однак в зв"язку з неявкою представників сторін судові засідання відкладались.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв’язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов’язок суду.

У судове засідання 20.12.2010 р. з'явився прокурор.

Позивач та відповідач правом участі своїх представників у судовому засіданні не скористались, відповідач відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, місце та час слухання справи були повідомлені належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 07.12.2010 р. №12462р-12465р.

Відсутність представників позивача і відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача і відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Прокурором було подано суду клопотання в якому він уточнює свої позовні вимоги та просить розірвати договір оренди від 03.04.2007 р. Вказане клопотання відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду.

Зазначене клопотання розцінюється судом як відмова прокурора від нарахування 18535,18 грн. збитків.

Заслухавши пояснення прокурора, який підтримав уточнені позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з’ясував:

03.04.2007 р. між позивачем (Хмільницькою міською радою) та відповідачем (ТОВ "Тріумф") на підставі рішення 17 сесії міської ради 5 скликання від 22.02.2007 р. було укладено договір оренди земельної ділянки площею 16165,0 кв.м. по вул. Жданова, 46 (для обслуговування власного нерухомого майна - мясопереробного цеху) та площею 2056,0 кв.м. по вул.Леніна,59 (для обслуговування власного нерухомого майна - швейного цеху), з земель запасу міста Хмільника, що знаходиться на території Хмільницької міської ради Вінницької області.

Рішенням вказаної сесії міської ради була визначена сума орендної плати 11920,15 грн. на площу 16165,0 кв.м. та 1401,50 грн. на площу 2056,0 кв.м., що відповідало розміру земельного податку, а саме 1% нормативної грошової оцінки землі, що було відображено у п.2.3. договору оренди.

Проте, в зв"язку із внесеними змінами у 2008 р. до ст.21 ЗУ "Про систему оподаткування" якими було встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності несільськогосподарського призначення не може бути меншою трикратного розміру земельного податку (3% нормативної грошової оцінки землі), рішенням 50 сесії міської ради 5 скликання 07.09.2009 р., було внесено зміни до п.2.3. договору оренди земельної ділянки від 03.04.2007 р., а саме встановлено розмір орнедної плати земельної ділянки площею 16165,0 кв.м. всього на суму 38499,58 грн. щорічно та земельної ділянки площею 2056,0 кв.м. - на суму 4526,55 грн. щорічно.

На підставі норми ст.18 ЗУ "Про оцінку землі", відповідно до якої нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів переглядається не рідше ніж один раз на 5-7 років, Хмільницька міська рада замовила виготовлення нової нормативної грошової оцінки землі, яку 56 сесія міської ради 5 скликання 01.12.2009 затвердила та ввела в дію з 01.01.2010 р.

В зв"язку з цим 61 сесія міської ради 5 скликання 25.02.2010 року прийняла рішення про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 03.04.2007 р., а саме встановлено розмір орнедної плати земельної ділянки площею 16165,0 кв.м. всього на суму 67941,50 грн. щорічно та земельної ділянки площею 2056,0 кв.м. - на суму 9906,42 грн. щорічно.

Позивачем листом №02-14/488 від 09.06.2010 р. було повідомлено відповідача (орендаря) про необхідність внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 03.04.2007 р., проте відповідачем не було підписано проекту додаткової угоди та не подано будь-яких заперечень чи пропозицій.

Відповідач на протязі усього часу з моменту прийняття Хмільницькою міською радою рішення про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 03.04.2007 р. користувався наданими йому по договору земельними ділянками і йому нараховувалась орендна плата в розмірі, відповідно до внесених змін.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Умовами договору оренди від 03.04.2007 р. п. 3.1 передбачено право позивача (орендодавця) вимагати від відповідача (орендаря) збільшення розмірів орендної плати у разі збільшення відповідно до закону розмірів земельного податку та інших умов, визначених у п.2.3. договору.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту підвищення цін, тарифів, тощо, в тому числі внаслідок інфляційних процесів.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Згідно ч.ч.1-4 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про те, що намір змінити або розірвати договір може бути реалізований за погодженням з іншою стороною. У випадках коли сторони не досягли домовленості щодо зміни або розірвання договору, а одностороння зміна/розірвання договору не допускається, заінтересована сторона має право звернутися до суду із відповідним позовом.

Як вбачається із матеріалів справи і про що зазначалось вище, позивачем на адресу відповідача були направлена пропозиція про зміну умов договору, в зв"язку із зміною нормативно-грошової оцінки яка збільшила розмір земельного податку, відповідно з чим і збільшився розмір орендної плати, разом з проектом угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки для погодження і підпису.

Слід вказати, що навіть недотримання стороною зазначеного порядку при наявності встановлених законом або договором матеріально-правових підстав для розірвання договору не може бути підставою для відмови у захисті судом порушеного цивільного права, оскільки інше суперечило б приписам статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, та статті 16 Цивільного кодексу України, згідно з якою кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, про припинення правовідношення. Вказана позиція знайшла своє відображення в п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Слід вказати, що сторона, яка ставить питання про розірвання договору з наведеної вище підстави, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною. Така шкода може бути виражена як у вигляді реальних збитків або упущеної вигоди.

В даному випадку суд вважає наявною для позивача завданих збитків, які завдані бездіяльністю відповідача шляхом непідписанням ним угоди про внесення змін до договору оренди, на підставі зміни розмірів орендної плати, у зв"язку із збільшенням, відповідно до закону, розмірів земельного податку, що було погоджено сторонами при укладанні договору оренди від 03.04.2007 р. та несплатою останнім орендної плати за збільшеним тарифом.

Вказане свідчить про несумлінне виконання відповідачем обов'язків покладених на нього за договором і порушення його умов.

Вказані обставини в сукупності приводять суд до висновку про підставність та правомірність позовних вимог позивача в частині розірвання договору, оскільки свідчать про наявність факту порушення договору зі сторони ТОВ "Тріумф", який призвів до того, що позивачем не отримано того результату, на який він розраховував при укладенні договору, що на думку суду є поважною причиною для розірвання договору.

Заява прокурора про уточнення позовних вимог, була розцінена судом як відмова прокурора від стягнення з відповідача на користь позивача 18535,18 грн. збитків.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову.

Частина 6 названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України - господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Виходячи з викладеного провадження в частині стягнення з відповідача 18535,18 грн. - збитків підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог, в тому рахунку доказів належним чином виконання ним зобов"язань по договору оренди земельних ділянок.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження у справі в частині вимоги про стягнення 18535,18 грн. - збитків та розірвання договору.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити .

2.Розірвати договір оренди земельної ділянки від 03.04.2007 р. укладеного між Хмільницькою міською радою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф" на підставі рішення 17 сесії міської ради 5 скликання від 22.02.2007 р. про надання в оренду земельної ділянки площею 16165,0 кв.м. по вул. Жданова, 46, наданої для обслуговування власного нерухомого майна - мясопереробного цеху ТОВ "Тріумф" та площею 2056,0 кв.м. по вул.Леніна,59, наданої для обслуговування власного нерухомого майна - швейного цеху ТОВ "Тріумф".

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф" (вул. Дзержинського, 47, м.Хмільник, Вінницька область,22000, код 60043911) в доход Державного бюджету України 85 грн. - витрат на державне мито та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 22 грудня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Столярчука, 10, м. Хмільник, Вінницька область, 22000)

3 - відповідачу (вул. Дзержинського, 47, м.Хмільник, Вінницька область,22000)

4- Хмільницькому міжрайонному прокурору (вул. Пущкіна,34, м. Хмільник, Вінницька обл.,22000)

5- прокурору Вінницької області (вул. Володарського,33 , м. Вінниця)