Постанова № 514034, 06.03.2007, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

"06" березня 2007 р. Справа № 3/374/15

« 06 » березня 2007 року справа № 3/374/15

10 год. 30 хв.

За позовом Відкритого акціонерного товариства „Ніжинський жиркомбінат” м.Ніжин, вул.Прилуцька, 2

до 1) Ніжинської об”єднаної державної податкової інспекції м.Ніжин, вул.Поштова, 2

2 ) Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області м.Чернігів, вул.Комсомольська, 27

про стягнення бюджетної заборгованості в сумі 16865,99 грн.

Суддя В. М. Репех

За участю секретаря судового засідання Рубан Н. О.

Представники сторін :

від позивача: Букій В. О. –юрисконсульт підприємства, довіреність № 1663 від 28.12.2006р.

від відповідача 1: Ярмак В. В. –начальник юридичного відділу Ніжинської ОДПІ, довіреність № 205/9/10-003 від 12.02.2007р.

Велько І. В. –головний держподатінспектор юридичного управління ДПА в Чернігівській області, довіреність № б/н від 22.01.2007р.

Басанець Н. І. –старший держподатревізор-інспектор сектору перевірок відшкодування з ПДВ, довіреність № 452/10/23 від 12.02.2007р.

від відповідача 2: Руденок Л. М. –завідувач самостійного юридичного сектору Головного управління ДКУ у Чернігівській області, довіреність № 4 від 18.12.2006р.

В засіданні прийняв участь представник прокуратури Чернігівської області Турчин І. А., посвідчення № 75 від 28.10.2004р.

СУТЬ СПОРУ:

Відповідно до статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України до участі у справі для представництва інтересів держави в особі Ніжинської ОДПІ вступив прокурор відділу прокуратури Чернігівської області.

Постанова прийнята після перерви оголошеної в засіданні згідно статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач заявив позов про стягнення бюджетної заборгованості в сумі 16865,99 грн. відповідно до податкової декларації за серпень 2006 року.

ВАТ „Ніжинський жиркомбінат” свої вимоги мотивує невідповідністю оспорюваного акту інспекції вимогам податкового законодавства.

Позивач вказує на те, що вказана в податковій декларації сума ПДВ визначена відповідно до п.7.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР і підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України відповідно до п.7.7.4, 7.7.5, 7.7.6 ст.7 цього Закону. При цьому позивач посилається на те, що відшкодування суми ПДВ з Державного бюджету за податковою декларацією за серпень 2006 року повинно було відбутися до 17.11.2006р. На день розгляду справи сума 16865,99 грн. не відшкодована, що є порушенням Закону України „Про податок на додану вартість”.

Позивач вважає безпідставними доводи Ніжинської ОДПІ про те, що заявлена до відшкодування сума ПДВ не підлягає відшкодуванню, оскільки не підтверджена зустрічними перевірками. В обґрунтування своїх доводів позивач зазначає, що Законом передбачено конкретний термін для відшкодування ПДВ –протягом місяця, що настає після подання декларації за третій звітний період після виникнення від”ємного значення податку. Необхідність отримання результатів зустрічних перевірок для проведення відшкодування Законом не передбачена.

Крім того, ВАТ „Ніжинський жиркомбінат” подано клопотання від 07.01.2007р. про заміну другого відповідача –Ніжинського відділення Державного казначейства України в Чернігівській області, належним відповідачем –Головне управління Державного казначейства України у Чернігівській області в зв”язку з реорганізацією територіальних органів Державного казначейства у Чернігівській області, наказ № 127 від 20.07.2006р.

Дане клопотання позивача підлягає задоволенню відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач позовних вимог не визнає, посилаючись на безпідставність вимог позивача. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач вказує на те, що в ході проведення виїзної позапланової документальної перевірки ВАТ „Ніжинський жиркомбінат” з питання правильності заявленої до відшкодування суми ПДВ за серпень місяць 2006 року встановлено факт несплати податку на додану вартість до бюджету одним з постачальників продавця, якому позивач перерахував відповідні суми податку на додану вартість, а саме, ПП „Гладіус –Н”, яке і повинно було сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України, у відповідному податковому періоді таку суму в податковій декларації з податку на додану вартість в рядку „податкове зобов”язання” не відображало та, відповідно, податку до бюджету не сплачувало. Листом Диканського відділення Полтавської МДПІ від 07.02.2007р. № 27/8/23-26 Ніжинську ОДПІ повідомлено, що планова перевірка ПП „Гладіус –Н” була запланована на червень 2006 року та не проведена в зв”язку з не встановленням місцезнаходження підприємства. Станом на 05.02.2007р. місцезнаходження ПП „Гладіус –Н” не встановлено. Директором і засновником ПП „Гладіус –Н” є Німчин Віталій Володимирович, фактичне місце проживання якого також не встановлено. Крім того, починаючи з листопада 2006 року підприємство не звітує до податкової інспекції.

Також, Диканським відділенням Полтавської МДПІ виявлено невідповідність суми податкового зобов”язання з ПДВ за липень 2006 року, зазначеної в декларації підприємства, сумі ПДВ, вказаній у запиті про проведення зустрічної перевірки. За декларацією за липень 2006 року ПП „Гладіус –Н” задекларувало зобов”язання з ПДВ в сумі 8327 грн., в той час, коли податкове зобов”язання при відсутності будь-яких інших господарських зв”язків, крім СГД Митченко К. Ф., повинно складати 12233,32 грн. Згідно податкової накладної № 37 від 27.07.2006р. ПП „Гладіус –Н” реалізовано СГД Митченко К. Ф. ріпак харчовий на суму ПДВ 12,233 тис. грн. До Державного бюджету за липень 2006 року сплачено лише 72 грн.

Податковий орган зазначає, що всі ці докази підтверджують, що ПП „Гладіус –Н” навіть не включено суми ПДВ з господарських операцій з СГД Митченко К. Ф. до розділу декларації „Податкові зобов”язання”, а тому і податок з таких операцій не сплачений.

Крім того, заперечення відповідача мотивовані тим, що оскільки місцезнаходження ПП „Гладіус –Н” невідоме, то немає можливості перевірити первинні документи та встановити джерела, з яких поступив товар, тобто ПП „Гладіус –Н” є останньою ланкою даних господарських операцій.

Другий відповідач, Головне управління Державного казначейства України у Чернігівській області, вказує на те, що при відшкодуванні податку на додану вартість управління Державного казначейства керується „Порядком відшкодування податку на додану вартість”, затвердженим наказом Державного казначейства України № 200/86 від 21.05.2001р. та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.2001р. за № 489/5680.

Відповідно до п.4.1 „Порядку відшкодування податку на додану вартість” відшкодування податку на додану вартість здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. На даний час органи Держказначейства не мають правових підстав для відшкодування заявленої суми позову, оскільки висновки від Ніжинської ОДПІ на відшкодування ПДВ по ВАТ „Ніжинський жиркомбінат” по декларації за серпень 2006 року не надходили.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини та докази по справі, встановив наступне:

18 вересня 2006 року за вх. № 21237 Відкритим акціонерним товариством „Ніжинський жиркомбінат” до Ніжинської об”єднаної державної податкової інспекції було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень місяць 2006 року.

Згідно цієї декларації позивачем заявлено до відшкодування 132243,00 грн.

В період з 18.09.2006р. по 23.01.2007р. від Ніжинської ОДПІ до Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області надійшли висновки на відшкодування ПДВ по ВАТ „Ніжинський жиркомбінат” по декларації за серпень 2006 року на загальну суму 115377,01 грн., а саме: підприємству було перераховано бюджетні відшкодування 23.11.2006р. платіжним дорученням № 1082 –84055,58 грн. та 29.11.2006р. платіжним дорученням № 1131 –31321,43 грн.

Сума заборгованості по бюджетному відшкодуванню становить 16865,99 грн.

Довідкою Ніжинської ОДПІ від 06.11.2006р. № 1021/23-00373942 про результати виїзної позапланової документальної перевірки ВАТ „Ніжинський жиркомбінат” з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок по податковій декларації за серпень місяць 2006 року підтверджено заявлену ВАТ „Ніжинський жиркомбінат” суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень місяць 2006 року в сумі 132243,00 грн. при умові підтвердження запитів на проведення зустрічних перевірок.

Відповідачем по справі, Ніжинською об”єднаною державною податковою інспекцією, проведені зустрічні перевірки сплати ПДВ до бюджету по ланцюгу до виробника.

Так, Ніжинською ОДПІ було надіслано запит до ДПІ у м.Чернігові щодо перевірки СГД Митченко К. Ф. з питань правових взаємовідносин з ВАТ „Ніжинський жиркомбінат” ( 1 ланка ланцюга ).

Згідно довідки ДПІ у м.Чернігові № 7/17-442/1984904786 від 07.11.2006р. СГД Митченко К. Ф. не є виробником реалізованої продукції. Постачальником реалізованої продукції є ПП „Гладіус –Н”.

Ніжинською ОДПІ було надіслано запит до Диканського відділення Полтавської МДПІ щодо проведення зустрічної перевірки постачальника ПП „Гладіус –Н”, залученого до схеми постачання у 2-й ланці та є безпосереднім постачальником СГД Митченко К. Ф. з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ ВАТ „Ніжинський жиркомбінат”.

З наданої відповіді Диканського відділення Полтавської МДПІ Ніжинською ОДПІ зроблено висновок, що оскільки сума податку на додану вартість за господарською операцією між ПП „Гладіус –Н” та СГД Митченко К. Ф. не сплачена до бюджету і місцезнаходження якого не встановлено, то у позивача відсутнє право на відшкодування податку на додану вартість в сумі 16865,99 грн. відповідно до податкової декларації за серпень 2006 року. Надані позивачем на підтвердження позовних вимог податкові накладні не можуть бути свідченням права на податковий кредит.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, яка кореспондується з вимогою статті 19 Конституції України, передбачає, що платник податку самостійно обирає спосіб відшкодування з державного бюджету бюджетної заборгованості, про що зазначається в податковій декларації за відповідний звітний період.

Згідно підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Як вбачається з матеріалів справи, відшкодування суми ПДВ з Державного бюджету за податковою декларацією за серпень 2006 року повинно було відбутися до 17.11.2006р.

Згідно підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Матеріалами справи встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість були надані податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чиним законодавством.

Помилковим є висновок податкового органу про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на те, що місцезнаходження ПП „Гладіус –Н” невідоме і в зв”язку з цим немає можливості перевірити первинні документи та встановити джерела, з яких поступив товар, та фактичну несплату податку до бюджету іншими контрагентами позивача за здійсненими господарськими операціями, за якими ними були видані податкові накладні.

На момент здійснення господарських операцій продавці були в Єдиному

державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, чим підтверджується обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону "Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст.10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2 ст.10 Закону N 168/97-ВР).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Відповідну позицію викладено й в Постанові Верховного Суду України від 26.09.2006р.

При таких обставинах, враховуючи вищезазначене, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 72, 86, 158, 160-163, 167, 186, 254, 255, пунктом 6 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України ( р/р 31117030700005 в ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, код ЕДРПОУ 22820749 ) на користь Відкритого акціонерного товариства „Ніжинський жиркомбінат” ( м.Ніжин, вул.Прилуцька, 2, р/р 260066412 в ЧОД АППБ „Аваль” м.Чернігів, МФО 353531, код ЗКПО 00373942 ) 16865,99 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість відповідно до податкової декларації за серпень 2006 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „Ніжинський жиркомбінат” ( м.Ніжин, вул.Прилуцька, 2, р/р 260066412 в ЧОД АППБ „Аваль” м.Чернігів, МФО 353531, код ЗКПО 00373942 ) 168,66 грн. судових витрат.

Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Суддя В. М. Репех

Повний текст постанови підписаний