Ухвала суду № 51392379, 17.08.2015, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/27196/15-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2015 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва - Писанець В.А. при секретарі Сулимі А.А., за участю представника особи, яка подала скаргу - адвоката Дементьєва Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні залі Печерського районного суду м.Києва провадження за скаргою Державного підприємства «Державна інвестиційна компанія» про скасування рішення слідчого та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

В провадження слідчого судді Печерського районного суду м.Києва надішла скарга адвоката Дементьєва Т.М. в інтересах Державного підприємства «Державна інвестиційна компанія», в якій він просив скасувати рішення повноважного слідчого про відмову у визнанні потерпілим ДП «Державна інвестиційна компанія» та зобов'язати слідчого задовольнити заяву про залучення до провадження потерпілим.

Адвокат Дементьєв Т.М. в судовому засіданні скаргу підтримав в повному обсязі, просив задовольнити з підстав в ній наведених.

Слідчий в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Відповідно до вимог статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 26 КПК України сторонни кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 3 статті 306 КПК України, відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

З огляду на зазначенні положення закону та враховуючи, що слідчий в судове засідання, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, не подав заяви про розгляд справи у його відсутності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги без його участі в судовому засіданні на підставі наявних доказів.

Слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням МВС України, в тому числі старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України - Овдієнком В.М., здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 28.01.2014 р.під №12014000000000034 за ознаками кримінальних правопорушень, відповідальність за вчинення яких передбачено ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.1 ст.364 КК України.

24 червня 2015 року ДП «Державна інвестиційна компанія» було подано на адресу ГСУ МВС України заяву про залучення останнього до вказаного кримінального провадження як потерпілого, надання копії процесуального документа на підтвердження такого залучення, повідомлення про права та обов'язки потерпілого шляхом надання пам'ятки. В обґрунтування вимог, зазначених у вказаній заяві про залучення до кримінального провадження як потерпілого, представник Державного підприємства «Державна інвестиційна компанія» посилався на вимоги частин 1, 2 статті 55, частин 2, 3 статті 58 КПК України.

26 червня 2015 року старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України - Овдієнком В.М., було прийнято рішення про відмову у визнанні потерпілим ДП «Державна інвестиційна компанія», яке оформлено постановою.

Відмовляючи в задоволенні заяви про визнання ДП «Державна інвестиційна компанія» слідчий Овдієнко В.М. прийшов до висновку про неможливість визнання вказаного державного підприємства потерпілим у кримінальному провадженні №12014000000000034 від 28.01.2014р. у зв'язку з тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що шкода внаслідок вчинення кримінального правопорушення було заподіяно державі Україна, а не ДП «Державна інвестиційна компанія». В обґрунтування зазначених висновків слідчий Овдієнко В.М. вказує, що грошові кошти в загальному розмірі 567 млн. грн. в період з листопада-грудня 2011 року, виділені з державного бюджету (код програмної кваліфікації видатків та кредитування державного бюджету 6301110 «Державна підтримка реалізації національних проектів на умовах співфінансування, згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» №3315-VI від 12.05.2011р.) та перераховані Державним агентством з інвестицій та управління національними проектами України на рахунок ДП «Державна інвестиційна компанія» фактично не були отримані останнім внаслідок господарської діяльності, виділялись конкретно для державної підтримки реалізації національних проектів на умовах співфінансування, а тому ДП «Державна інвестиційна компанія» не належали, у зв'язку з чим неможливий факт завдання майнової шкоди вказаному підприємству. Одночасно, слідчий дії якого оскаржуються, зазначає, що за даних обставин майнової шкоди було завдано державі Україна.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника скаржника та слідчого, прийшов до висновку про обґрунтованість доводів викладених ДП «Державна інвестиційна компанія» в скарзі поданій представником на необґрунтованість висновків слідчого Овдієнка В.М., викладених в постанові від 26 червня 2015 року про відмову в залученні потерпілим у кримінальному провадженні з огляду на таке:

Згідно з вимогами ч.1, п.2 ч.2, ч.ч.4, 5 ст.55 ГК України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку. Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах. Суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.62 ГК України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 3 ст.73 ГК України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст.66 ГК України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України. Реалізація майнових прав підприємства здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до змісту дослідженого слідчим суддею Статуту ДП «Державна інвестиційна компанія» (ідентифікаційний номер 37176130), затвердженого наказом Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України № 199 від 07 грудня 2011 року (далі - Статут), вказане державне підприємство утворене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 471 від 09 червня 2010 року «Про утворення державного підприємства «Державна інвестиційна компанія» (п.1.1.). ДП «Державна інвестиційна компанія» утворена з метою забезпечення реалізації національних проектів (їх складових), провадження інвестиційної діяльності, пов'язаної з відтворенням основних засобів виробництва, капіталізацією активів держави, державною підтримкою національних проектів (їх складових), інших інвестиційних та інноваційних проектів державного, міжрегіонального та регіонального значення (п.3.1.).

Як зазначено в пункті 3.2. Статуту предметом діяльності ДП «Державна інвестиційна компанія» є в тому числі, але не виключно, надання фінансових послуг, за рахунок власних коштів та надання позик.

Згідно з положеннями пункту 6.1. Статуту майно ДП «Державна інвестиційна компанія» є власністю держави і закріплюється за останнім на праві господарського відання. Компанія володіє, користується та розпоряджається закріпленим за нею на праві господарського відання майном, будівлями, спорудами, обладнанням, інвентарем, цінними паперами, фондами та коштами відповідно до законодавства (п.6.2.). Джерелами формування майна ДП «Державна інвестиційна компанія» є, в тому числі, внески засновника, органу управління майном у статутний капітал у статутний капітал у грошовій формі (п.6.3.).

Слідчим суддею було досліджено Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи, реєстраційний №13102678, серія ФК №310, видане Держаною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 29 грудня 2011 року, згідно з яким ДП «Державна інвестиційна компанія» є фінансовою компанією, що має право здійснювати фінансові послуги без отримання ліцензії та/або дозволів відповідно до законодавства, в тому числі, надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів, надання позик.

З огляду на зазначене слідчий суддя приходить до висновку про те, що ДП «Державна інвестиційна компанія», як створене відповідно до вимог та у порядку встановленому законодавством України державне підприємство є суб'єктом господарювання, здійснює свою діяльність на основі права господарського відання і має статус юридичної особи у розумінні цивільного законодавства України.

Разом з тим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст.136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Відповідно до положень ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку, що грошові кошти, передані представником власника підприємства - держави, тобто Державним агентством з інвестицій та управління національними проектами України, передані до статутного капіталу ДП «Державна інвестиційна компанія» та які, як слідує з постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України - Овдієнка В.М. про відмову у визнанні потерпілим від 26 червня 2015 року, є предметом протиправної поведінки по кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 28.01.2014р. під №12014000000000034 за ознаками кримінальних правопорушень, відповідальність за вчинення яких передбачено ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.1 ст.364 КК України, є майном скаржника.

Відповідно до положень ч.1 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

З огляду на зазначене та беручи до уваги норми вказаного вище законодавства, слідчий суддя приходить до висновку про те, що кримінальними правопорушеннями, що є предметом розслідування кримінального провадження №12014000000000034 було заподіяно майнової шкоди ДП «Державна інвестиційна компанія», а тому останнє є потерпілим в розумінні вимого кримінального процесуального законодавства, у зв'язку з чим, подана останнім скарга підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Відповідно до ч.1 ст.304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії. Оскільки, ДП «Державна інвестиційна компанія» 20 липня 2015 року було отримало оскаржувану постанову, а скаргу, розгляд якої здійснюється слідчим суддею, надіслано поштою до суду 29.07.2015 року, то строк подання такої скарги дотримано.

Оскільки, відповідно до ч.2 ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про скасування рішення слідчого та зобов'язання вчинити певну дію, слідчий суддя приходить до висновку про те, що скаржником обрано належний спосіб захисту його порушених прав та законних інтересів.

З огляду на зазначене та керуючись положеннями ст.ст.55, 93, 94, 303, 305-307, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Скаргу Державного підприємства «Державна інвестиційна компанія», подану адвокатом Дементьєвим Т.М., про скасування рішення слідчого та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Скасувати постанову від 26.06.2015 року старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Овдієнка В.М. про відмову у визнанні потерпілим Державного підприємства «Державна інвестиційна компанія» у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 28.01.2014 року під №12014000000000034, за ознаками кримінальних правопорушень, відповідальність за вчинення яких передбачено ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.1 ст.364 КК України.

Зобов'язати старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Овдієнка В.М. задовольнити подану заяву від 23.06.2015 року в повному обсязі і належним чином повідомити ДП «Державна інвестиційна компанія» про прийняте рішення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Писанець В.А.