Рішення № 51376701, 16.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2013 р. Справа № 914/758/13-г

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Вавін Україна

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у сумі 10412,30грн.,

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача: ОСОБА_2, довіреність в матеріалах справи;

Відповідача: не зявився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вавін Україна» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; ціна позову 10412,30грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 25.02.2013р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 15год. 30хв. 25.03.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 25.03.2013р.

Представнику Позивача оголошено права і обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані ОСОБА_3 (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення Позивача про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; клопотання про долучення до матеріалів справи документів від 21.03.2013р. з додатками згідно опису; пояснення від 16.04.2013р. з додатками згідно опису; гарантійний лист.

Відповідач явку повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечив, явка визнавалась обовязковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал Господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав.

Згідно ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали Господарського суду Львівської області надсилались ОСОБА_3 за адресами, зазначеними у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Позивачу та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - Відповідачу. Крім того, в матеріалах справи наявні повідомлення про вручення ОСОБА_3 копій ухвал суду по даній справі про порушення провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи вручені ОСОБА_3 належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобовязувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того суд зазначає, що в силу вимог ч.ч. 1, 3 ст. 69 ГПК України, беручи до уваги строки надсилання поштової кореспонденції, у суда відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.09.2011р. у справі №5015/4882/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вавін Україна, м.Київ, до відповідача: Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_1, м.Львів, про стягнення 19638,82грн., в т.ч. 13180,42грн. - основного боргу, штрафу у розмірі 8% від суми порушення зобовязання у розмірі 1054,43грн., 606,30грн. інфляційних втрат, 4797,67грн. пені 33451,55грн., та судові витрати: 196,38грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу затверджено мирову угоду та провадження у справі припинено.

Зокрема, у п.1 ухвали господарського суду Львівської області від 06.09.2011р. у справі №5015/4882/11 зазначено наступне:

ОСОБА_4 угоду від 06.09.2011р., в редакції, яку підписано ОСОБА_3 (Стягувачем: Товариством з обмеженою відповідальністю Вавін Україна(03150, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 30572878) та Боржником: Субєктом підприємницької діяльності-фізичною особою (Приватним підприємцем) ОСОБА_1 (79017, місто Львів, вулиця К. Левицького, 80/10, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у наступній редакції:

1.Сторони (Стягувач та Боржник) констатують і підтверджують, що сума заборгованості Відповідача (Божника: Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_1 (79017, м. Львів, вул. К. Левицького, 80/10, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) перед Позивачем (Стягувачем: Товариством з обмеженою відповідальністю Вавін Україна(03150, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 30572878), що виникла внаслідок несплати за поставлений товар, станом на 06.09.2011 року, становить 13180,42 (тринадцять тисяч сто вісімдесят грн. 42 коп., далі за текстом Заборгованість.

2.Сторони (Стягувач та Боржник) дійшли згоди про те, що Відповідач (Боржник) зобов'язується сплатити заборгованість Позивачу (Стягувачу) до 30 листопада 2011 року, щомісячними платежами за наступним порядком та графіком:

1) 2000,00грн. (дві тисячі грн.) сплатити до підписання мирової угоди та

затвердження її Господарським судом Львівської області;

2) 3726,80грн. (три тисячі сімсот двадцять шість грн. 80 коп.) до 30 вересня

2011 року;

3) 3726,80грн. (три тисячі сімсот двадцять шість грн. 80 коп.) до 30 жовтня

2011 року;

4) 3726,80грн. (три тисячі сімсот двадцять шість грн. 80 коп.) до 30 листопада

2011 року.

3.Платежі здійснюються за реквізитами Позивача, що зазначені в Договорі купівлі-продажу № 274А/2009.

4.Позивач (Стягувач), у випадку належного виконання Відповідачем (Боржником) умов ОСОБА_3 угоди, відмовляється від нарахування штрафних санкцій, зокрема: штрафу, пені, збитків від інфляції, 3% річних.

5.Сторони дійшли згоди про те, що Позивач, з моменту затвердження

Господарським судом Львівської області цієї ОСОБА_3 угоди та у випадку належного її

виконання Відповідачем, не матиме жодних претензій/вимог майнового та немайнового характеру, крім претензій/вимог щодо виконання зобов'язань, які витікають з цієї ОСОБА_3 угоди.

6.Під належним виконанням зобов'язання, слід розуміти своєчасне погашення

заборгованості Відповідачем перед Позивачем, відповідно до порядку та графіку встановленого у п. 2 цієї ОСОБА_3 угоди.

7.Позивач і Відповідач заявляють, що ні в процесі укладення цієї ОСОБА_3 угоди,

ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь - яких третіх осіб, в тому числі й держави.

8.ОСОБА_5 угода вступає в дію з моменту її затвердження Господарським судом Львівської області і діє до повного її виконання ОСОБА_3 у відповідності до законодавства України.

Наведена ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили.

Згідно доводів Позивача, затверджена мирова угода належним чином Відповідачем не виконана, внаслідок чого у Відповідача наявна заборгованість Перед Позивачем станом на 11.02.2013р., яка складає 10412,30грн.

Ухвала господарського суду є виконавчим документом згідно з п.2 ч.2 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК України та статтею 19 названого Закону) ознаки і відомості, зокрема, щодо строків предявлення до виконання, строку набрання чинності та інше (ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»).

За умов недодержання відповідних вимог ухвала суду про затвердження мирової угоди не може вважатись виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Ухвала суду від 06.09.2011р. у справі №5015/4882/11 не відповідає вимогам виконавчого документу, в тому числі встановлених у п.п.5, 6 ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

Мирова угода за своєю правовою природою у відповідності з нормами Цивільного кодексу України є правочином, що згідно ст. 629 цього Кодексу підлягає обов'язковому виконанню. Заінтересована сторона (стягувач) не позбавлений права звернутись до господарського суду з позовною заявою про спонукання виконання мирової угоди, оскільки згідно з вимогами ст. 16 Цивільного Кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів сторони є примусове виконання обов'язку в натурі.

Крім того, як зазначено вище, в силу вимог ст.629 Цивільного кодексу України, ОСОБА_3 угода є правочином, обовязковість виконання якої встановлена для Сторін, та, в силу вимог ч.3 ст.78 ГПК України, стосується прав і обовязків Сторін щодо предмету позову.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, як зазначалось вище, укладена між ОСОБА_3 угода затверджена ухвалою суду.

Відповідно до ч.1 ст.45 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі обовязковість виконання затвердженої ухвалою суду ОСОБА_3 угоди ОСОБА_3, беручи до уваги неповне виконання Відповідачем умов ОСОБА_3 угоди, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, ОСОБА_3 не наведені доводи та не подані докази повного виконання Відповідачем умов ОСОБА_3 угоди; беручи до уваги те, що станом на час вирішення судом спору по суті в матеріалах справи відсутні, ОСОБА_3 не наведені доводи та не подані докази сплати Відповідачем на користь Позивача 10412,30грн. повністю чи частково, а існування заборгованості підтверджується також довідкою Позивача №35 від 19.03.2013р., суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

16.04.2013р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 22.04.2013р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79017, м.Львів, Личаківський р.-н., вул.ОСОБА_6АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, реєстраційний номер 20026732297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вавін Україна (08162, Київська обл., Києво-Святошинський р.-н, смт.Чабани, вул.Машинобудівників, 1, ідентифікаційний код 30572878) 10412,30грн. заборгованості, 1720,50грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.