Ухвала суду № 51372385, 17.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 року м. Київ К/800/21118/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Шведа Е.Ю.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року у справі за позовом приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "VD MAIS" до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови,

в с т а н о в и л а:

Приватне підприємство "Науково-виробнича фірма "VD MAIS" звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 13.09.2013 №100270000/2013/300309/2; визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270000/2013/01720.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Київською міжрегіональною митницею Міндоходів протиправно, на підставі хибного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято необґрунтовані рішення щодо її коригування, та винесено протиправну картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Постановою Окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товару від 13.09.2013 №100270000/2013/300309/2; визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270000/2013/01720; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У поданій касаційній скарзі Київська міжрегіональна митниця Міндоходів із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12.09.2013 на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 13.05.2013 №130513, укладеного між приватним підприємством «Науково-виробнича фірма «VD MAIS» та компанією «Zhejiang Shenhang Electric Co. Ltd» (Китай), до митного поста «Столичний» Київської регіональної митниці для митного оформлення товару подано електронну митну декларацію №100270000/2013/177275 та товаросупровідні документи, згідно з якою до митного оформлення заявлено товар «трансформатори електричні потужністю не більше ніж 1 кВхА: CTD 60К Трансформатор струму до 1 Кв/А - 30 000 шт. Виробник: Zhejiang Shenhang Electric Co. Ltd. Торгівельна марка: Zhejiang Shenhang Electric.»; митну вартість імпортованого товару визначено за першим методом на рівні 1,1 USD за одиницю, загальна вартість товару - 33 000.

Для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем митному органу надано: зовнішньо економічний контракт від 13.05.2013 №130513; комерційний інвойс від 10.06.2013 №SHE-130710; довідку про транспортні витрати від 10.09.2013; облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності; копію довідки про відсутність за межами України валютних цінностей та майна від 10.07.2013 №491.

У зв'язку з тим, що в поданих до митного оформлення документах разом з митною декларацією від 12.09.2013. №100270000/2013/177275 виявлено розбіжності, митним органом вказано на неможливість перевірки числового значення заявленої митної декларації.

Так, митним органом зазначено, що:

1) п. 4.1. контракту від 13.05.2013 №130513 передбачено, що покупець здійснює оплату продукції, що поставляється, авансовим перерахуванням усієї суми відповідно до виставленого рахунку продавця; разом з тим, декларантом не надані будь-які банківські платіжні документи стосовно здійснення оплати; також декларантом не надіслано специфікацію №2 до контракту від 13.05.2013№130513;

2)для підтвердження витрат на перевезення товару від Гамбург до кордону України п/п Краковець декларантом надано довідку щодо транспортних витрат від 1009.2013 №08116/04 ДП «Квенбергер Логістик Укр»; разом з тим, відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» підтвердженням витрат експедитора є документ (рахунки, накладні тощо) видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади;

3) умовами поставки товару за інвойсом від 10.06.2013 №№SHE-130710 визначено CIF Humburg, які передбачають зобов'язання продавця забезпечити страхування на користь покупця; у той же час декларантом не подано документів, що містять відомості про вартість страхування.

У зв'язку із зазначеним, Київською регіональною митницею Міндоходів запропоновано декларанту надати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснювалися за умовами визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

13.09.2013 позивачем надано митному органу лист-звернення, в якому вказано, що процедура консультації щодо визначення митної вартості товару по ВМД від 12.09.2013 №100270000/2013/177275 проведена; на прохання митного органу для підтвердження заявленої митної вартості товару надані наступні документи: експортну декларацію країни відправника від 15.08.2013№310120130518599750; платіжне доручення в іноземній валюті №88 від 21.05.2013 р.; комерційна пропозиція фірми продавця б/н від 15.05.2013; технічну документацію (зовнішній вигляд з маркуванням) та зазначено, що інших документів надати не декларант не має можливості.

Митним органом при розгляді документів під час контролю за правильністю визначення митної вартості товарів вказано, що відомості у наданих декларантом документах не підтверджені документально, що унеможливлює визначення митної вартості товару за ціною договору.

У зв'язку із зазначеним, Київською регіональною митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 13.09.2013 №100270000/2013//300309/2, згідно з яким митну вартість імпортованого товару визначено із застосуванням шостого методу, та, відповідно винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.09.2013 №100270000/2013/01720.

Вказуючи на протиправність рішення про коригування митної вартості товарів від від 13.09.2013 №100270000/2013//300309/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.09.2013 №100270000/2013/01720, приватне підприємство "Науково-виробнича фірма "VD MAIS" звернулось до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності рішення митного органу про коригування митної вартості товарів як такого, що прийнято за наявності факту надання декларантом відповідачеві достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, а також за відсутності доведення з боку митного органу обґрунтованого сумніву щодо необхідності витребування додаткових документів.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені у частині четвертій цієї статті документи.

Колегія суддів, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, вказує на обґрунтованість позиції митного органу щодо наявності підстав для витребування у декларанта додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, оскільки первинно надані документи не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у тому числі, витрат на страхування, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У той же час, виходячи з додатково наданих декларантом документів, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо недоведеності з боку митного органу наявності у нього об'єктивної неможливості та неспроможності перевірити обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку митної вартості при використання першого методу.

Так, судом першої інстанції в обґрунтування судового рішення зазначено, що згідно з п.4.1. контракту від 13.05.2013 №130513 покупець здійснює оплату продукції, що поставляється, авансовим перерахуванням усієї суми відповідно до виставленого рахунку (попереднього рахунку) або специфікації на розрахунковий рахунок Продавця, або розрахунок по факту постачання продукції протягом 30 днів за узгодженням із Продавцем.

Митним органом зазначено, що декларантом не надані будь-які банківські платіжні документи стосовно здійснення оплати; також декларантом не надіслано специфікацію №2 до контракту від 13.05.2013№130513;

У той же час, судом першої інстанції встановлено, що позивачем разом з митною декларацією подавалась специфікація від 10.06.2013 №2; також вказано, що в матеріалах справи міститься лист - звернення позивача від 13.09.2013, який подавався митному органу після витребування додаткових документів, додатком до якого було платіжне доручення в іноземній валюті №88 від 21.05.2013. Відповідне платіжне доручення на суму 62 280 доларів США містить посилання на контракт від 13.05.2013 №130513. Так, судом першої інстанції на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи зазначено, що продавець передав покупцю товар згідно інвойсів № SHE -130625 від 25.06.2013 на суму 135 800 доларів США та за інвойсом №SHE -130710 від 10.07.2013 на суму 33 000 доларів США. У зв'язку з чим позивач перерахував на користь компанії «Zhejiang Shenhang Electric Co. Ltd» 168 800 доларів США (платіжне доручення №88 від 21.05.2013 р. на суму 62 280 доларів США, платіжне доручення №90 від 18.06.2013 р. на суму 55 880 доларів США та платіжне доручення №94 від 01.08.2013 р. на суму 50 640 доларів США).

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності посилання відповідача на відсутність банківських платіжних документів стосовно здійснення оплати.

Так само, зважаючи на те, що витрати експедитора включаються у вартість надання послуг з транспортного експедирування та не можуть ототожнюватися з витратами на транспортування, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилання митного органу на положення статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», які містять вимоги до документів на підтвердження витрат експедитора, як на підставу для неврахування наданої декларантом довідки про транспортні витрати.

Крім того, судом першої інстанції вказано на необґрунтованість посилання митного органу на ненадання декларантом документів, які містять відомості про вартість страхування. Так, згідно з експортною декларацією країни відправника від 15.08.2013 №310120130518599750, що також надавалась митному органу, страховий внесок становить 30 доларів США.

Судом першої інстанції зазначено, що не відповідають матеріалам справи також посилання відповідача, що за експортною декларацією вага товару складає 30 000 кг. Як зазначено судом згідно з експортною декларацією країни відправника №310120130518599750 від 15.08.2013 вага товару складає 1058 кг (брутто) та 963 кг (нетто), що співпадає з даними зазначеними позивачем у митній декларації.

Наявності інших розбіжностей, ознак підробки у поданих позивачем документах або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митним органом не обґрунтовано.

Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, у тому числі, щодо надання декларантом митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товару від 13.09.2013 №100270000/2013/300309/2 та, відповідно, протиправності винесеної на підставі нього картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270000/2013/01720.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Згідно з частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: