Ухвала суду № 51372354, 22.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року м. Київ К/800/64745/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряБруй О.Д.та представників сторін: від позивачаКорзун Т.В., Таргоновський М.М.від відповідачаМакаренко С.Д.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуЖитомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській областіна постановуЖитомирського окружного адміністративного суду від 27.08.2014та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014у справі № 0670/3149/12за позовомПублічного акціонерного товариства «Біо мед скло»доЖитомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській областіпроскасування податкових повідомлення-рішення ,- ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Біо мед скло» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000021504, №0000011504 від 04.04.2012.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.08.2014, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014, позов задоволено.

Відповідач подав касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та в задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції представником відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача (Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області) його правонаступником - Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за грудень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалося у листопаді 2011 року, за результатами якої складено акт №1828/23-2/04763746 від 20.03.2012;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму ПДВ, яка заявлена до бюджетного відшкодування за грудень 2011 року на суму 532 378 грн., та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного період (р.24 декларації), на суму 298 906 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем було прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення від 04.04.2012 № 0000021504, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 298 906 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення від 04.04.2012 №0000011504, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування (у тому числі, заявлене в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 532 378 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 266 189 грн.

Позиція податкового органу полягає в тому, що позивачем у податковій декларації з ПДВ за грудень 2011 року помилково не враховано висновки попередніх перевірок, за результатами яких складено акт №250/23-2/04763476 від 16.01.2012 та акт №791/23-2/0476 від 07.02.2011.

Розглядаючи спір по суті та задовольняючи позов, за встановлених обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій не погодилися з доводами відповідача щодо наявності порушення платником податку приписів податкового законодавства.

Суд касаційної інстанції погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За змістом пп.14.1.179 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

Відповідно до п.4.6.7 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові повідомлення-рішення №0000102304, №0000112304 від 30.01.2012, які прийняті на підставі акта №250/23-2/04763476 від 16.01.2012, та податкове повідомлення-рішення № 000012304 від 23.02.2012, яке прийняте на підставі акта №791/23-2/04763746 від 07.02.2011, були оскарженні позивачем у судовому порядку.

Згідно п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, у випадках, коли платник податків звертається до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, яким йому визначено суму грошового зобов'язання, таке грошове зобов'язання є неузгодженим до прийняття судом відповідного рішення, яке набрало законної сили.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.09.2012 у справі №0670/1346/12, яка набрала законної сили, податкове повідомлення-рішення № 000012304 від 23.02.2012 скасовано; постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.01.2014 у справі №806/5932/13-а, яка набрала законної сили, податкові повідомлення-рішення №0000102304, №0000112304, №0000152304 від 30.01.2012 скасовано.

Між тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що норми чинного податкового законодавства не встановлюють обов'язок платника податку враховувати у податковій звітності суми неузгодженого грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій, що сума неузгодженого податкового зобов'язання правомірно не врахована платником податку до моменту її узгодження при визначенні розміру від'ємного значення та бюджетного відшкодування податку на додану вартість наступного податкового звітного періоду.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області) його правонаступником - Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області.

2. Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

3. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.08.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний