Ухвала суду № 51372353, 22.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2015 р. м. Київ К/800/26351/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуНовокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській областіна постановуХерсонського окружного адміністративного суду від 21.11.2013та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014у справі № 821/3979/13-аза позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Птахівник»доНовокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській областіпровизнання неправомірними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Птахівник» звернулось до суду з позовом до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання неправомірними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21.11.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014, позов задоволено повністю:

- визнано неправомірним та скасовано рішення Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби №1 від 30.05.2013 про виключення сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю «Птахівник» з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування;

- визнано неправомірним та скасовано рішення Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби №1 від 30.05.2013 про скасування реєстрації сільськогосподарському підприємству з обмеженою відповідальністю «Птахівник» статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку;

- зобов'язано Новокаховську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Херсонській області виконати дії щодо поновлення реєстрації СТОВ «Птахівник» як суб'єкта спеціального режиму оподаткування з дати прийняття рішення №1 від 30.05.2013;

- зобов'язано Новокаховську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Херсонській області виконати дії щодо поновлення СТОВ «Птахівник» статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку з дати прийняття рішення №1 від 31.05.2013.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі п.1 ч.1 ст.222 КАС України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що:

- на виконання постанови слідчого в рамках розслідування кримінальної справи Бериславською МДПІ Херсонської області ДПС проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків при ведені фінансово-господарських операцій з ТОВ ТД «Продексім» та ТОВ «Продексім, ЛТД» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №41/22/0544575 від 18.05.2013;

- названим актом перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог п.8-1.11 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», п.209.11 ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем з травня 2010 року по 31.12.2012 занижено податкові зобов'язання у декларації з ПДВ на суму 5 480 405 грн.;

- на підставі названого акта перевірки Бериславською МДПІ Херсонської області ДПС прийнято:

1) рішення №1 від 30.05.2013 про виключення сільськогосподарського підприємства позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, в якому міститься висновок про те, що у позивача питома вага несільськогосподарських товарів протягом попередніх 12 послідовних податкових періодів перевищує 25%;

2) рішення №1 від 30.05.2013 про скасування реєстрації платника фіксованого сільськогосподарського податку, в якому міститься висновок про те, що у позивача питома вага сільськогосподарських товарів (послуг) протягом 2012 року становить 43%, що менше 75%.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем всупереч вимог п.58.4 ст.58, п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України, якими встановлено заборону застосовування до платника податків будь-яких санкцій до набрання законної сили відповідним рішенням суду або винесення постанови про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Також, суди попередніх інстанцій дійшли таких висновків з врахуванням того, що кримінальне провадження, в межах якого була проведена перевірка, закрито у зв'язку з відсутністю в діях в діях посадових осіб позивача складу кримінального правопорушення.

Суд касаційної інстанції вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Згідно п.58.4 ст.58 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення) у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пп.14.1.157 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

З огляду на зміст наведених положень названого Кодексу, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що обмеження, встановлені п.58.4 ст.58, п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України, застосовуються лише у випадку здійснення контролюючим органом розрахунку грошового зобов'язання та прийняття податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин положення п.58.4 ст.58, п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України.

Крім того, в основу мотивувальної частини оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій покладено постанову старшого слідчого ОВС ВКР СУФР ГУ Міндоходів у Херсонській області про закриття кримінального провадження від 16.08.2013, якою кримінальне провадження №32013230070000003 від 22.01.2013, яке було зареєстровано в ЄРДР за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами позивача за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, закрито в зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. У названій постанові зазначено, що згідно судово-економічної експертизи №97 від 15.08.2013 висновки акту №41/22/05445758 від 18.05.2013 щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ та завищення податкового кредиту з ПДВ (скорочена) за 2010-2012 роки документально не підтверджені.

Згідно ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для адміністративного суду, який розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є саме вирок суду в кримінальній справі та лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно, обставини, встановлені в інших процесуальних актах кримінального провадження, в тому числі, постанові про закриття кримінальної справи, не можуть розцінюватися як обов'язкові відповідно до ч.4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи, передчасно поклали в основу мотивувальної частини оскаржуваних судових рішень висновки постанови про закриття кримінального провадження, при цьому не перевіривши та не надавши належної правової оцінки висновкам акта перевірки та доводам контролюючого органу щодо наявності у останнього законних підстав для прийняття спірних рішень.

Згідно п.301.1 ст.301 Податкового кодексу України платниками податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Для визначення зазначеної частки має враховуватися дохід від операцій з сільськогосподарською продукцією.

За змістом п.308.4 ст.308 Податкового кодексу України дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, отримані від: реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

Відповідно до п.209.11 ст.209 Податкового кодексу України якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.

Таким чином, визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Пунктом 209.7 ст.209 Податкового кодексу України встановлено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно, єдиними критеріями для віднесення товарів до сільськогосподарських для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість є належність цих товарів до певної товарної групи, а також створення цих товарів у процесі діяльності, визначеної пунктом 209.17 ст.209 Податкового кодексу України.

Враховуючи зазначене вище, під час нового розгляду справи судам на підставі належних доказів необхідно дослідити та встановити фактичні обставини справи щодо дотримання позивачем частки сільськогосподарського товаровиробництва за спірний період.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області задовольнити частково.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21.11.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний