Ухвала суду № 51372282, 22.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року м. Київ К/800/48674/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Квашук О.Д.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.01.2014

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014

у справі № 814/4529/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "ЮГцемент"

до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дікергофф (Україна)»

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт перевірки від 21.05.2010 №627/23-00293031, в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема, вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на суму 959244,00 грн. (в тому числі по звітним періодам: за І квартал 2008 року в сумі 5910,00 грн., за півріччя 2008 року в сумі 299244,00 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2008 року в сумі 293334,00 грн., за 3 квартали 2008 року в сумі 629244,00 грн., в т.ч. за ІІІ квартал 2008 року в сумі 330000,00 грн., за 2008 рік в сумі 959244,00 грн., в т.ч. за ІV квартал 2008 року в сумі 330000,00 грн. та за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього в сумі 6397717,00 грн.).

На підставі висновків вказаного акта перевірки, відповідачем 31.05.2010 прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000152301/0, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 1918488,00 грн. (в тому числі: за основним платежем - 959244,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 959244,00 грн.).

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 1.23 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод, визнаються безоплатно наданими товарами.

Згідно з пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, валовий дохід включає суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Разом з тим, як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, контрактом №PL/690026060/2007-1548 була передбачена поставка вогнетривкої продукції на оплатній основі.

Отримана позивачем у січні 2008 року цегла виявилася неякісною і, відповідно до домовленості сторін контракту, підлягала заміні за рахунок постачальника.

Крім того, відповідно до визначення, наведеного у п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Матеріальними активами, відповідно до п. 1.1 ст. 1 вказаного Закону, є основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів. Оборотними активами, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, є грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти календарних місяців з дати балансу.

Таким чином, оскільки неякісна цегла не призначена для споживання, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вона не може бути визнана товаром.

Відповідно до викладеного в акті перевірки, відповідач не встановив факт оприбуткування підприємством цегли.

Крім того, висновки контролюючого органу щодо безоплатного надання позивачу товару ґрунтуються на інформації, що міститься у вантажній митній декларації № 504000005/8/000175 (характер угоди - 84 (поставка на безоплатній основі)), однак, встановлено, що постачальник позивача погодився на заміну за свій рахунок неякісної цегли, і за вказаною ВМД Товариство у березні 2008 року декларувало ввезення замінної цегли.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Матеріали справи свідчать, що 10.04.2008 між позивачем та ТОВ "Дікергофф Україна" було укладено договір про надання управлінських послуг №8-70, предметом якого є надання позивачу щомісячного комплексу управлінських послуг вартістю 528000,00 грн. Пунктом 1.1 Договору визначено, що протягом терміну його дії ТОВ "Дікергофф Україна" надає позивачу щомісячний комплекс управлінських послуг, які складаються з послуг, викладених в Додатку №1 до цього Договору. Надання та приймання наданих послуг здійснювалося шляхом підписання акту прийому-передачі наданих послуг, які відносяться до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Мета цих послуг, як вказано у пункті 1.2 договору, - сприяння діяльності Товариства та підвищення ефективності, прибутковості позивача. Форма надання послуг, згідно з пунктом 1.4 договору, - усні або письмові консультації, поради, рекомендації та/або безпосередня участь представників ТОВ «Дікергофф (Україна)» в нарадах, засіданнях, обговореннях тощо. Вартість послуг - 528 000 грн. в місяць (з ПДВ).

Зі змісту наданих позивачем актів, складених на виконання умов вказаного договору, вбачається, що третя особа надала управлінські послуги (за певний місяць), що відповідає наведеному змісту зазначеного договору від 10.04.2008 № 8-70; сторони підтвердили відсутність взаємних претензій, що є підтвердженням надання третьою особою послуг в повному обсязі.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, у зв'язку з чим судами правомірно скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль