Ухвала суду № 51372170, 22.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року м. Київ К/800/18458/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Гончар Л.Я.; Єрьоміна А.В.,розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, що переглядається за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до ДПІ у Подільському районі ГУ Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі - ДПІ у Подільському районі) Києві про визнання протиправними та скасування рішень.

Зазначали, що ДПІ у Подільському районі проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, за результатами якої прийняті рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та винесено податкову вимогу.

Посилаючись на протиправність вказаних рішень та вимоги, оскільки у звіті за січень 2011 року допущено технічну помилку щодо нарахування єдиного внеску у розмірі 37,33%, яку згодом виправлено самостійно у грудні 2011 року, жодних донарахувань єдиного внеску у грудні 2011 року підприємством не здійснювалось, просили, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Подільському районі від 11 вересня 2014 року № 0031541702/53, рішення від 30 липня 2014 року № 0022161702, вимогу від 3 листопада 2014 року № Ю-4204-25.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ДПІ у Подільському районі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ДПІ у Подільському районі проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2012 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2012 року по 31 грудня 2013 року.

За наслідками перевірки складено Акт від 8 липня 2014 року № 3517/26-56-22-01-03/00017733, пунктом 4 висновку якого зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 2 частини другої статті 6 та пункту 11 частини третьої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Так, у звіті за грудень 2011 року платником самостійно донараховано своєчасно не нарахованого єдиного внеску за січень 2011 року у розмірі 37,33% у сумі 1 638 221,56 грн, що підтверджено листами Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва.

Рішення ДПІ у Подільському районі про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30 липня 2014 року № 0022161702 до Товариства застосовано штрафні санкції у розмірі 819 124,87 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, відповідачем винесено рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11 вересня 2014 року № 0031541702/53, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 819 124,87 грн.

3 листопада 2014 року ДПІ у Подільському районі винесено податкову вимогу № Ю-4204-25, якою Товариство повідомлено про суму податкового боргу у розмірі 716 250,01 грн.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відображення у звіті за грудень 2011 року донарахованого єдиного внеску по класу професійного ризику 37,33% у розмірі 1 638 221,56 грн є виправленням технічної помилки у зв'язку із помилковим не відображенням вказаної суми у звіті за січень 2011 року при своєчасному нарахуванню, утриманні та сплаті єдиного внеску.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2464-VI) на платників збору покладено обов'язок по своєчасному та повному нарахуванні, обчисленні і сплаті єдиного внеску.

За правилами частин восьмої та десятої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Днем сплати єдиного внеску вважається, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів, день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI встановлено, що за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції у вигляді накладення штрафу у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Як встановлено судами, 20 січня 2012 року позивачем подано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за грудень 2011 року, у рядку 6.1.1 таблиці 1 якого вказано суму донарахованого єдиного внеску по класу професійного ризику 37,33% у розмірі 1 638 221,56 грн у зв'язку із виправленням помилки, допущеної у попередніх періодах, а саме у січні 2011 року.

В таблицях звіту за січень 2011 року, поданого 21 лютого 2011 року, у рядку 3.1.1 позивач не відобразив суму донарахованого єдиного внеску по класу професійного ризику 37,33% у розмірі 1 638 221,56 грн.

Судами встановлено, що своєчасне нарахування, утримання та сплата позивачем єдиного внеску за січень 2011 року підтверджується відповідною первинною бухгалтерською документацією, що відображена у журналах-ордерах за січень-грудень 2011 року, виписках із головної книги по рахунку 651, платіжних документах. В зазначеній документації чітко відображено своєчасне та повне нарахування, утримання та сплата позивачем єдиного внеску за спірний період. Так, у платіжних дорученнях зазначено призначення платежу як «Сплата єдиного соціального податку за 01.2011 (Код класифікації податків 025) (клас ризику 25)».

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 20 січня 2012 року Товариством здійснено звіряння розрахунків за нарахованим та сплаченим єдиним внеском станом на 1 січня 2012 року, за результатами якого складено акт звірення розрахунків за платежами, які сплачені до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва, яким встановлено, що нарахування та сплата єдиного внеску за 2011 рік позивачем здійснено в повному обсязі, а будь-які відхилення не встановлено.

Сплата у повному обсязі єдиного внеску за січень 2011 рік підтверджується також довідкою Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва від 7 червня 2013 року № 6827/11 про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску.

З огляду на встановлені обставини, суди дійшли обґрунтованого висновку, що у звіті за січень 2011 року позивачем допущена технічна помилка, щодо нарахування єдиного внеску у розмірі 37,33%, яку виправлено платником самостійно при поданні звіту за грудень 2011 року, а не здійснено донарахування єдиного соціального внеску.

При цьому, положення пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI пов'язують застосування фінансових санкцій із своєчасним не нарахуванням та не сплатою платником єдиного внеску, а не з помилковим не заповненням певних рядків звіту, який подано платником своєчасно.

Враховуючи, що не своєчасне нарахування єдиного внеску за січень 2011 року не мало місця, застосування до Товариства штрафних санкцій на підставі пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI безпідставне.

Щодо дій відповідача під час адміністративного оскарження рішення від 30 липня 2014 року № 0022161702, колегія суддів зазначає таке.

Рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві від 5 вересня 2014 року скасовано рішення відповідача від 30 липня 2014 року № 0022161702 та збільшено розмір суми штрафних санкцій з 819 124,87 грн до 819 251,68 грн, а також зобов'язано відповідача винести нове рішення щодо збільшення штрафних (фінансових) санкцій на суму 819 251,68 грн.

Разом з тим, положення Порядку розгляду органами доходів і зборів скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 9 вересня 2013 року № 452 (далі - Порядок) не надають права податковому органу вносити зміни до прийнятих ним же рішень.

Так, розділом IV «Розгляд скарг» та розділом V «Рішення за розглядом скарги» Порядку описано порядок розгляду скарг платника податків, порядок прийняття, оформлення та вручення (надіслання) рішення за наслідками розгляду скарги. При цьому, ним не передбачено можливості та права податкового органу вносити зміни до прийнятих ним рішень, тим більше, що вказане оскаржуване рішення вже отримано Товариством.

Крім того, згідно з положеннями пунктів 4.4-4.6 розділу IV Порядку орган доходів і зборів при розгляді скарги перевіряє законність і обґрунтованість винесення вимоги або рішення, що оскаржуються, і приймає одне з таких рішень: залишає вимогу або рішення, що оскаржуються, без змін, а скаргу - без задоволення; скасовує в певній частині вимогу або рішення, що оскаржуються, і не задовольняє скаргу в певній частині; скасовує в повному обсязі вимогу або рішення, що оскаржуються, і задовольняє скаргу; направляє скаргу на новий розгляд до відповідного територіального органу доходів і зборів; залишає скаргу без розгляду.

У разі скасування вимоги або рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та накладення штрафу вони вважаються відкликаними з дня прийняття рішення органу доходів і зборів вищого рівня про повне або часткове задоволення скарги, про що зазначається в рішенні відповідного органу доходів і зборів.

У разі збільшення органом доходів і зборів суми єдиного внеску, пені та штрафів, які належать до сплати, або недоїмки раніше надіслані вимоги про сплату недоїмки або рішення про нарахування пені та накладення штрафу не відкликаються, а на суму такого збільшення органом доходів і зборів надсилається окрема вимога про сплату недоїмки (рішення про нарахування пені, накладення штрафу).

Таким чином, у разі збільшення органом доходів і зборів суми єдиного внеску, пені та штрафів, які належать до сплати, за результатами розгляду скарги платника, передбачено надсилання на суму такого збільшення окремого рішення про накладення штрафу, а у разі скасування рішення про накладення штрафу воно вважається відкликаним.

Водночас, у рішенні Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 5 вересня 2014 року № 8366/10/26-15-10-09-25 за результатами розгляду скарги позивача на рішення від 30 липня 2014 року № 0022161702 вказано, що штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску мають бути 819 251,89 грн, тобто більшими, ніж у рішенні від 30 липня 2014 року № 0022161702, але одночасно Головне управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві вирішило скасувати рішення від 30 липня 2014 року № 0022161702.

З огляду на вказане, рішення від 11 вересня 2014 року № 0031541702/53 про застосування штрафних санкцій прийняте в порушення вимог Порядку.

Щодо посилання податкового органу на те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 3 листопада 2014 року № Ю-4204-25 відкликана 17 листопада 2014 року не береться судом до уваги.

Так, відповідно до положень Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 9 вересня 2013 року № 455 (далі - Інструкція), суми штрафів та пені, передбачених пунктами 7.2, 7.3, 7.5 та 7.6 цього розділу, підлягають сплаті платником єдиного внеску чи банком протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення або можуть бути оскаржені у цей самий строк до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного органу доходів і зборів, посадовими особами якого прийнято це рішення. Оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення вищим органом доходів і зборів або судом рішення у справі.

Згідно з пунктом 6.7 Інструкції, вимога вважається відкликаною, якщо: орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу внаслідок її узгодження або оскарження.

Відповідачем не надано жодного рішення щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

При цьому, службова записка від 19 листопада 2014 року № 570/26-56-25-10 не може слугувати доказом відкликання вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Інші доводи касаційної скарги були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій та не спростовують наведених висновків.

За правилами частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

Л.Я.Гончар

А.В.Єрьомін