Постанова № 51371403, 23.09.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

23 вересня 2015 року Справа № 903/411/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Баклан Н.С.,

розглянувши апеляційну скаргу фермерського господарства "Каменне" на рішення господарського суду Волинської області від 30.06.15 р. у справі № 903/411/15 (суддя Кравчук В.О.)

за позовом прокурора Маневицького району (Волинська область, Маневицький район, смт. Маневичі) в інтересах держави в особі Великоведмезької сільської ради (Волинська область, Маневицький район, с. Велика Ведмежка)

до фермерського господарства "Каменне" (Волинська область, Маневицький район, с. Комарове)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Відділ Держземагенства в Маневицькому районі Волинської області (Волинська область, Маневицький район, смт. Маневичі);

2. Маневицьке відділення Ківерцівської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області (Волинська область, Маневицький район, смт. Маневичі)

про внесення змін до договору оренди землі від 14.07.2009 р.

за участю представників:

прокурор - Білера Ірина Володимирівна (посвідчення №026119 від 12.05.2014 р.)

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

третіх осіб - не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 30.06.15 р. у справі № 903/411/15 задоволено позов прокурора Маневицького району в інтересах держави в особі Великоведмезької сільської ради до фермерського господарства "Каменне", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Відділ Держземагенства в Маневицькому районі Волинської області, 2. Маневицьке відділення Ківерцівської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області про внесення змін до договору оренди землі від 14.07.2009 р.

Внесено зміни до п.5 та п.9 договору оренди землі від 14.07.2009р. укладеного між Великоведмезькою сільською радою в особі голови ОСОБА_1 та фермерським господарством "Каменне", шляхом їх затвердження в наступній редакції:

- викладено п.5 договору оренди землі від 14.07.2009 року в такій редакції: « 5. Нормативно - грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, площею 30,3998 га становить 5184889,76 грн. ».

- викладено п.9 договору оренди землі від 14.07.2009 року в такій редакції « 9. Орендна плата справляється виключно у грошовій формі в розмірі 155 546,70 грн. в рік, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки».

Стягнуто з відповідача 1218,00 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України, призначення платежу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами. (арк.справи 96-98).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач фермерське господарство «Каменне» звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (арк.справи 107, 108).

В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що до суду першої інстанції відповідачем було подано клопотання про зупинення розгляду справи №903/411/15 до прийняття рішення у справі №903/713/15, оскільки рішенням Великоведмезької сільської ради Маневицького району Волинської області №51/2 від 29.05.2015р., що оскаржується в справі за №903/713/15, було відмовлено в поділі земельної ділянки по добровільній відмові від частини земельної ділянки. Однак, місцевим господарським судом, всупереч ст.79 ГПК України, було відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання.

Скаржник звертає увагу, що суд першої інстанції у своєму рішенні зазначає про те, що листами №253 від 31.12.2013р. та №135 від 04.09.2014 року Великоведмезька сільська рада просила ФГ «Каменне» звернутися до райдержадміністрації для укладення додаткових угод до договорів оренди.

Скаржник стверджує, що всупереч положень статті 188 Господарського кодексу України, жодних додаткових угод та листів ним отримано не було, а копія із книги вихідної кореспонденції не є належним доказом надіслання додаткової угоди іншій стороні договору. Відповідач не надав поштової квитанції та опис вкладення до поштового конверту. Тому апелянт вважає, що позивач не набув права звертатись до суду із позовом про внесення змін до договору оренди землі.

На підставі викладеного просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 30.06.2015р. у справі №903/411/15 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову прокурора Маневицького району в інтересах держави в особі Великоведмезької сільської ради до фермерського господарства «Каменне», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: відділ Держземагентства в Маневицькому районі Волинської області та Маневицьке відділення Ківерцівської ОДПІ ГУ ДФС у Волинської області про внесення змін до договору оренди землі від 14.07.2009 року. Судові витрати стягнути з позивача.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.07.2015р. апеляційну скаргу фермерського господарства «Каменне» прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк.справи 106).

На адресу Рівненського апеляційного господарського суду від прокурора Маневицького району надійшов відзив на апеляційну скаргу ФГ «Каменне» (арк.справи 120-122).

У відзиві прокурор зазначає, що нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. При цьому посилається на положення п.289.1, п. 288.1, пп. 288.5.1 ст.288 Податкового кодексу України, ч.ч.1,2 ст. 651, ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України, ст.30 Закону України «Про оренду землі», абзацу 4 п.2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», позицію Верховного Суду України у подібних правовідносинах по справі №41/81пд від 04.07.2011р.

Звертає увагу, що згідно рішення господарського суду Волинської області у справі №903/713/15 від 04.08.2015р. в задоволенні позову ФГ «Каменне» до Великоведмезької сільської ради про скасування рішення №51/2 від 29.05.2015р. та зобовязання відповідача вчинити дії, де прокуратурою Маневицького району здійснено вступ, відмовлено.

На підставі викладеного просить суд рішення господарського суду Волинської області у справі № 903/411/15 від 30.06.2015р. залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача не зявився у судове засідання апеляційної інстанції, надіслав клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, у зв'язку із неможливістю з'явитися у судове засідання (вх. №23187/15 від 22.09.2015 р.).

На вказане клопотання колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали вирішення спору без участі представника відповідача.

Зважаючи на викладене, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 23.09.2015р. прокурор заперечила доводи та вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених у запереченні на апеляційну скаргу. Вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції є законним та обгрунтованим, таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить суд рішення господарського суду Волинської області від 30.06.15 р. у справі №903/411/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційної інстанції, хоч були повідомлені про час та місце судового розгляду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача, позивача, третіх осіб.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

14.07.2009р. Великоведмезька сільська рада, як орендодавець, та фермерське господарство "Каменне", як орендар, уклали договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в с.Велика Ведмежка, Великоведмезької сільської ради Маневицького району, відповідно до п.2 якого в оренду передана земельна ділянка загальною площею 30,998 га., у тому числі - 3,3745 га - рілля, 5,3657 га. - пасовища, 16,5973 га. - під господарськими будівлями, 1, 3140 га. - чагарники, 1, 3581 га- лісовкриті площі, 0,2157 га. - канали та 2, 1745 га - ставки.

Згідно п.8 Договору оренди землі, останній укладено на 10 років та зареєстровано відділом Держземагенства у Маневицькому районі Волинської області за №040908900004.

Пунктом 9 Договору оренди землі встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі трикратного земельного податку, що складає - 1385,00 грн./рік. Даний розмір орендної плати становить - 0,256 відсотків від нормативно - грошової оцінки, діючої у 2009р.

Відповідно до п.11 Договору орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати не пізніше 10-го числа наступного звітного місяця.

Як вбачається з акту прийому-передачі земельної ділянки за договором оренди, позивач передав земельну ділянку площею 303 998 кв.м., розташовану на території Великоведмезької сільської ради, а відповідач прийняв вищевказану земельну ділянку в оренду (арк.справи 19, оборот).

Крім того, до матеріалів справи долучено акт визначення меж земельної ділянки в натурі, підписаний сторонами та розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки за 2009р. (арк.справи 20).

Як вбачається з книги вихідної кореспонденції Великоведмезької сільської ради, листами №253 від 31.12.2013 року та №135 від 04.09.2014р. Великоведмезька сільська рада у звязку із змінами до Податкового кодексу України щодо розміру орендної плати просила ФГ "Каменне" звернутися до райдержадміністрації для укладення додаткових угод до договорів оренди (арк.справи 26-29).

В матеріалах справи відсутні докази відповіді відповідача на зазначені листи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Обєктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Як визначено ч.ч.1, 8 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, повязані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно із ст. 15 Закону України „Про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 21 Закону України „Про оренду землі орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 288.1. Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно із п. 289.1 даного Кодексу для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до пп. 288.5.1, п. 288.5, ст.288 Податкового кодексу розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Як встановлено частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п.13 Договору оренди землі розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 30 Закону України „Про оренду землі визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Як вбачається з постанови Верховного Суду України від 06.12.2010р. по справі №2-1/10068-2008: «Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість зміни розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду встановленого умовами договору розміру орендної плати».

Згідно ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Волинської області про підставність та обґрунтованість предявленого позивачем до відповідача позову, вважає правомірним задоволення позовних вимог.

Щодо твердження скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права шляхом відмови в задоволенні клопотанням про зупинення провадження у справі у зв`язку з поданням позовної заяви фермерським господарством "Каменне" до Великоведмезької сільської ради Маневицького району Волинської області про визнання незаконним та скасувати рішення Великоведмезької сільської ради Маневицького району Волинської області від 29.05.2015р. №51/2 "Про внесення змін до договору оренди землі по добровільній відмові від частини земельної ділянки" та вирішення питання про припинення права користування оренди фермерського господарства "Каменне" частиною ділянки в с. Велика Ведмежка, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Пунктом 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено: «Статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин».

Відмовляючи в задоволенні клопотання судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, зокрема, ст.79 ГПК України, оскільки, в даному випадку були відсутні обставини, які унеможливлювали б розгляд господарським судом Волинської області справи №903/411/15 до розгляду господарським судом Волинської області справи №903/713/15.

Також, слід зазначити, що рішенням господарського суду Волинської області у справі №903/713/15 від 04.08.2015р. в задоволенні позову ФГ «Каменне» до Великоведмезької сільської ради про скасування рішення №51/2 від 29.05.2015р. та зобовязання відповідача вчинити дії відмовлено.

На твердження скаржника про недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору, колегія суддів зазначає наступне.

В абзаці 4 пункту 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» встановлено: «Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору. Якщо зі зміною граничного розміру орендної плати таку ж зміну до договору оренди в установленому законом порядку не внесено, то застосуванню підлягає відповідна умова договору».

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фермерського господарства "Каменне" на рішення господарського суду Волинської області від 30.06.15 р. у справі № 903/411/15 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.