Постанова № 51371395, 23.09.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року Справа № 902/822/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Демянчук Ю.Г. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання Новоселецький І.А.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 державного аграрного коледжу на рішення господарського суду Вінницької області від 23.07.15р. у справі № 902/822/15 (суддя Колбасов Ф.Ф.)

за позовом Приватного підприємства "Бізон - Тех 2012"

до відповідача ОСОБА_1 державного аграрного коледжу

про стягнення 59 224,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області у справі №902/822/15 від 23.07.15р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 державного аграрного коледжу, на користь Приватного підприємства "Бізон-Тех 2012"18480,00 грн. основного боргу, 30164,96 грн. індексації ціни товару, 5544,00 грн. штрафу, 5035,16 грн. пені та 1827,00 грн. - відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, індексації ціни товару, штрафу та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів). Навпаки, матеріали справи містять докази, відповідно до яких відповідач існування суми основного боргу визнає, однак у зв'язку із форс-мажорними обставинами (складні погодні умови, низька врожайність) не мав можливості провести розрахунок у повному обсязі. При цьому відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували факт існування форс-мажорних обставин.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 державний аграрний коледж звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції від 23.07.15р. у справі 902/822/15, яким зменшити розмір неустойки на 50%.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, висновки, викладені у рішенні першої інстанції, не відповідають обставинам справи.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 23.07.15р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 173-174).

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що представником позивача подано клопотання вих. № 183/12/15-юр від 09.09.2015р. про розгляд апеляційної скарги без участі позивача. В обґрунтування зазначає, що ПП "Бізон-Тех 2012" не може забезпечити явку свого представника на судове засідання 23.09.2015р. у зв'язку із значною віддаленістю місцезнаходження ПП "Бізон-Тех 2012 " від суду апеляційної інстанції, складністю транспортного сполучення та відсутністю можливості у підприємства забезпечити явку автомобільним транспортом.

Норма статті 22 Господарського процесуального кодексу України вказує на те, що брати участь в господарських засіданнях - це право, а не обовязок сторін.

Відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, представники належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення її розгляду до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача та відповідача.

Рівненський апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 23.07.15р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.05.2013р. між Приватним підприємством «Бізон-Тех 2012» (за договором -постачальник) та ОСОБА_1 державним аграрним коледжем (за договором -покупець) укладено договір поставки насіння № ВН-Н-58, відповідно до якого в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором і специфікаціями до нього, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця насіння для сівби (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар і оплачувати його.

За умовами п.2.1. Договору найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в Специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами.

У п. 4.1. договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється на умовах ЕХW (згідно із Інкотермс у редакції 2010 року) - склад постачальника, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Куйбишевський район, смт. Комиш-Зоря, вул. Вокзальна, 2 (два), якщо інше не буде визначено у Специфікаціях. Вказана умова поставки передбачає вибірку (самовивіз) товару покупцем зі складу постачальника в робочі дні автомобільним транспортом за свій рахунок. Адреса складу може змінюватися постачальником, про що він повинен завчасно повідомити покупця. Покупець повинен письмово повідомити Постачальника не менше ніж за 2 (два) дні про подачу автотранспорту під завантаження.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що дата (термін, строк) поставки товару вказується в Специфікаціях. Якщо їх не вказано, то товар постачається покупцю за його письмовими заявками по мірі необхідності покупця в ньому, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту одержання постачальником заявки про поставку товару.

Згідно з п. 4.4. договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у строки, зумовлені сторонами, тільки за умови надходження на його поточний рахунок у строки, визначені в Специфікаціях, повністю суми попередньої оплати або авансових платежів, якщо такі умови оплати товару були передбачені Специфікаціями. Вказані платежі повинні бути проіндексовані відповідно до умов договору. Під авансовими платежами сторони розуміють платежі, які повинні бути здійснені до дати передачі товару.

Якщо покупець прострочить оплату будь-якого платежу (попередньої оплати, авансового платежу, своєчасно не оплатить вже поставлений товар), то постачальник має право пропорційно на час прострочення покупця затримати поставку товару або взагалі повністю або частково відмовитись від поставки товару за такою та/або наступними Специфікаціями, не несучи за це відповідальність (п. 4.5. Договору).

У п. 5.1. договору сторони визначили обов'язок покупця оплатити постачальнику товар у строки, вказані в Специфікаціях, а також сплатити постачальнику суму індексації ціни товару в порядку та строки, визначені цим договором.

Порядок та умови індексації суми платежів визначений у п.п. 5.6., 5.6.1., 5.6.2., 5.6.3., 5.6.4., 5.6.5., 5.6.6., 5.6.7., 7.1.1., 7.1.3. договору.

У розділі 7 Договору сторони визначили свої права та обовязки.

Так, зокрема, відповідно до підпунктів 7.1.1, 7.1.3 пункту 7 договору, покупець зобовязується: оплатити товар (у т.ч. оплатити суму індексації ціни товару) в порядку, строки та в розмірах згідно з договором та Специфікаціями; перед здійсненням будь-якого платежу в оплату товару провести його індексацію в порядку, визначеному цим договором.

Згідно з п. 9.1. договору, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до кінця року, в якому він був укладений. Усі поставки постачальником покупцю насіння до кінця року, в якому був укладений цей договір, а також порядок їх оплати, регулюється цим договором. Якщо сторони в наступному році не укладуть новий договір поставки насіння, але фактично постачальником будуть здійснюватися поставки насіння покупцю, то цей договір продовжуватиме діяти та регулювати умови таких поставок між сторонами в наступному році до дати укладання нового договору поставки насіння.

02.05.2013 сторонами було підписано специфікацію №1 до договору, згідно з якою позивач зобов'язався не пізніше 02.05.2013 поставити відповідачу товар - насіння кукурудзи "Амеліор" в кількості 24 п.од. на загальну суму 18480,00 грн. В п. 2 специфікації сторони погодили, що товар оплачується покупцем в порядку, вказаному в договорі та в такі строки:

- перший платіж у сумі 5544,00 грн. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 15 травня 2013р.;

- другий платіж у сумі 12936,00 грн. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 15 жовтня 2013р. Суми платежів підлягають індексації згідно із договором.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, позивач виконав свої зобовязання за договором, передавши відповідачу товар на загальну суму 18 480,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №2475 від 02.05.2013 та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 83 від 24.04.2013.

Відповідач, усупереч умовам договору, свої договірні зобовязання не виконав, оплату товару не здійснив.

Згідно з актом звірки розрахунків від 23.06.2015 року за період з 02.05.2013р. 23.06.2015р., який підписаний сторонами та скріплений їх печатками, станом на 23.06.2015р. заборгованість ОСОБА_1 державного аграрного коледжу перед ПП Бізон-Тех 2012 становить 18 480,00 грн.

Відповідно до умов договору позивач нарахував відповідачу суму індексації ціни товару в розмірі 30 164,96 грн.

Оцінюючи правильність прийнятого судового рішення, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду звертає увагу на наступне.

Пункт 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору №ВН-Н-58 від 02.05.2013р. між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції позовні вимоги в частині стягнення боргу та індексації ціни товару, що стверджуються договором № ВН-Н-58 від 02.05.2013р., видатковою накладною №2475 від 02.05.2013р., специфікацією №1 від 02.05.2013р., довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, розрахунком, іншими матеріалами справи, задоволив в сумі 18480,00 грн. основного боргу, 30164,96 грн. індексації ціни товару відповідно до ст.ст. 525, 526, 527, 712 Цивільного кодексу України, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 5035,16 грн. пені за період з 16.10.2013 по 27.04.2015 та 5544,00 грн. штрафу, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п.2 ст. 551 Цивільного кодексу України - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (част.1 ст.546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (част.1, 3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п. 8.1.3 договору за прострочення строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 (двадцяти) календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 (тридцяти) % від простроченої суми. Пеня та штраф на суму попередньої оплати, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховуються.

Згідно з п. 8.2 договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов'язаннями Сторонами згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України збільшується до 3 (трьох) років.

Відповідно до ч. 2. ст. 251 ЦК України, терміном є певний момент у часі, з настанням якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У даному випадку у п.8.2 договору сторони погодили термін нарахування штрафних санкцій «до моменту їх фактичного виконання», що враховуючи вище наведене не суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений за прострочку платежу, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 16.10.2013 по 14.04.2014- з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, а за період з 15.04.2014 по 27.04.2015 - в розмірі, встановленому у договорі - 0,05% від простроченої суми, оскільки розмір пені, нарахований за подвійною обліковою ставкою НБУ за цей період, перевищував розмір пені, визначений у договорі.

Вимоги щодо стягнення з відповідача пені та штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Відповідно до статей 33-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Висновки, які зроблені судом першої інстанції з приводу задоволення позову у повному обсязі, відповідають чинному законодавству.

Доводи, які наведені апелянтом у апеляційній скарзі, свого підтвердження у суді апеляційної інстанції не знайшли. Адже за положеннями статуту (а.с.86-117) ОСОБА_1 державний аграрний коледж здійснює не лише навчальну роботу, а й виробничу діяльність, яка полягає у виробництві, переробці та реалізації продукції рослинництва та іншої сільськогосподарської продукції, в тому числі вирощування елітного насіння польових культур, ріпаку олійного; виробництві, переробці та реалізації продукції садівництва; виробництві, переробці та реалізації продукції лісівництва; виробництві, переробці та реалізації продукції тваринництва, в тому числі ведення племінного тваринництва; організації на своїх полях і фермах показових полігонів для демонстрації високоефективних технологій, проведення виставок, семінарів, конференцій. Що ж стосується обставин непереборної сили (форс-мажор), у тому числі і несприятливі погодні умови, то сторони у договорі від 02.05.13р. (п.8.7.) домовилися, що несприятливі погодні умови та інші обставини, що призвели до загибелі посівів або втрат врожаю Покупця не є підставою для звільнення Покупця від обов'язку з оплати товару, сплати повністю сум штрафних санкцій та відстрочення або розстрочення цих платежів.

Апелюючи до суду апеляційної інстанції про порушення судом норм матеріального та процесуального права, відповідач вважає, що суд першої інстанції зобов'язаний був зменшити розмір неустойки, яка перевищує суму боргу.

Рівненський апеляційний господарський суд вважає такі доводи необґрунтованими та помилковими, оскільки:

- за змістом пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України зменшення неустойки здійснюється у виняткових випадках і є правом суду, а не його обов'язком. Відповідач жодним чином не навів виняткових випадків ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції.

- зменшуватися може виключно неустойка (штраф, пеня), яка у даній справі обрахована відповідно до умов договору та становить 5035,16грн. (пеня) та 5544грн. (штраф), що навіть у своїй сукупності не перевищує суму основного боргу. Віднесення ж апелянтом проіндексованої ціни товару у розмірі 30164,96грн. до категорії "неустойки" є безпідставним, оскільки зазначена сума є не що іншим, як інфляційні втрати продавця (позивача), порядок обрахування яких сторони визначили у пунктах 5.6 - 5.7. договору від 02.05.13р.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 державного аграрного коледжу від 13.08.15р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 23 липня 2015 року у справі №902/822/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №902/822/15 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Крейбух О.Г.