Постанова № 5136986, 19.12.2008, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

№2-a-104/2008p.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2008 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Здоровиці О.В.

при секретарі Єфименко Т.В.,

за участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради про визнання неправомірною відмову УПСЗН Добропольської міської Ради виплатити щорічну одноразову допомогу, стягнення недоотриманих сум за 2000-2008 роки у розмірі 7620, 25 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вищевказаними позовними вимогами до відповідача. Аргументував свій позов тим, що він є учасником бойових дій і згідно ч.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на щорічну до 5 травня разову грошову допомогу у розмірах передбачених зазначеною статтею в редакції 2000 року. Йому виплачувалась разова грошова допомога, але він вважає, що ця допомога була виплачена не в тих розмірах, як передбачено законом. ОСОБА_1 звернувся до УПСЗН Добропільської міської Ради з проханням виплатити йому допомогу в розмірах, які передбачені ч.5 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», але отримав відмову. Тому позивач звернувся з позовом до суду і просить визнати дії УПСЗН Добропільської міської Ради неправомірними і стягнути на його користь недоотриману суму разової грошової допомоги за 2000-2008 роки в розмірі 7620, 25 грн..

В судовому засіданні позивач позов підтримав і суду пояснив, що розміри щорічної допомоги згідно ч.5 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не можуть змінюватися і дана допомога повинна йому виплачуватися в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком і тому вважає, що за період 2000-2008 року йому недоплачено дану допомогу у розмірі 7620, 25 грн. і просить стягнути з відповідача названу суму. Також позивач пояснил, що він знав про порушення своїх прав ще з 2000 року і не звертався до суду за захистом своїх прав тому, що потреби в коштах у нього не виникало. Він звернувся за захистом своїх прав тому, що на теперешній час йому потрібні грошові кошти на лікування. Він вважає, що йому не доплатили в 2000 році - 85 грн., в 2001 - 85 грн., в 2002 - 156, 50 грн., в 2003 - 146, 50 грн., в 2004 - 342, 25 грн., в 2005 - 1410 грн., в 2006 - 1545 грн., в 2007 - 1750 грн. і в 2008 - 2100 грн.

Представник відповідача - ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала з наступних підстав. Вона зазначила, що згідно ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII щорічно до 5 травня учасникам бойових дій передбачалась виплата разової грошової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Однак статтею 17 названого Закону визначено, що фінансування витрат. пов»язаних з введенням в дію цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Відповідно до ст. .95 Конституції України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в України положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного Кодексу України та ЗУ «Про державний бюджет України». Тому представник відповідача вважає, що позивач не може посилатися на основний закон, оскільки фінансове його втілення забезпечує саме ЗУ про державний бюджет на відповідний рік. Вона зазначила, що щорічно, виходячи з фінансових можливостей держави, законом про державний бюджет на поточний рік визначається конкретний розмір щорічної разової допомоги, а також категорії пільговиків. Відповідач як розпорядник коштів самого нижчого рівня, не має повноважень змінювати розмір виплат, тому в 2000-2008 роках щорічна разова грошова допомога ОСОБА_1 виплачувалась у розмірах, встановлених законами про державний бюджет на відповідні роки, які позивач отримував у повному обсязі. Також представник відповідача вважає, що мінімальний розмір пенсії за віком, який визначається відповідно до статті 28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, у даному випадку застосовуватись не може, оскільки застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Відповідно до ст. .99, 100 КАСУ представник відповідача наполягає у відмові задоволенню позову ОСОБА_1 за 2000-2007 роки з виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій на підставі пропущення позивачем строку позовної давності.

Вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши докази в справі суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд приходить до висновку про те, що спір, як правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем слід розглядати із застосуванням Конституції України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», Законів України «Про держаний бюджет 2000-2008 роки», Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Дана обставина підтверджується посвідченням серії АА № 186514, яке видано Добропільським об»єднанним міським військовим комісаріатом 29.03.1996 року і діє безстроково (а.с. 8).

Відповідно до ч.5 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII ( в редакціях 2000-2007 рр) учасникам бойових дій щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Статтею 17-1 Закону України № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічна виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст. . ст. 12-16 цього Закону, здійснюється органами праці та соціального захисту населення через відділення зв»язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Відповідно до статті 17 вищевказаного закону, фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Як вбачається з довідки УПСЗН Добропільської міьскої ради (а.с. 20) громадянину ОСОБА_1 було фактично виплачено одноразову допомогу, передбачену Законом України № 3551-XII у 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 та 2008 роках у

розмірі 40, 00 грн., 40, 00 грн, 80, 00 грн., 90, 00 грн., 120, 00 грн., 250, 00 грн., 250, 00 грн., 280, 00 грн та 310, 00 грн.

Між тим, розмір мінімальної пенсії згідно постанов КМУ та законів України про державні бюджети в відповідні роки становив 24, 90 грн., 34, 00 грн., 47, 30 грн., 74, 54 грн., 332, 00 грн., 359, 00 грн., 410, 06 грн., 481, 00 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. .З Конституції України, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, згідно ст. .22 Конституції України, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до принципу верховенства права та законності - суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як роз»яснено постановою Пленуму ВСУ № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя», - судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так і закону.

З урахуванням вище зазначених положень суд приходить до висновку, що разова допомога позивачу мала бути виплачена в 2000-2005, 2007 та 2008 роках у розмірі, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Що стосується виплати щорічної разової допомоги в 2006 році, то суд вважає, що відповідачем в 2006 році правомірно було виплачено допомогу у розмірі 250.00 грн. так як п.18 ст. 77 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» ч.5 ст. 12 Закону України № 3531-XII було зупинено на 2006 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги і дані положення не були визнанні неконституційними.

Суд критично ставиться до заперечення представника відповідача з приводу неможливості застосування при розрахунках щорічної разової допомоги розміру мінімальної пенсії за віком, який визначається відповідно до ст. .28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

Поняття розміру мінімальної пенсії за віком визначається ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», а саме ст. .28 відповідно до якої розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Іншими діючими законодавчими актами поняття «розмір мінімальної пенсії за віком» не визначається. Тому, для визначення розміру мінімальної пенсії за віком слід керуватися ст. .28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком, визначається у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В судовому засіданні представник відповідача наполягала, щоб при вирішенні справи були застосовані положення ст. 99 КАС України.

Частиною 2 статті 99 КАСУ передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду, відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

Судом встановлено, що виплати щорічної разової допомоги відповідачем здійснювалися в квітні - травні відповідних років, а саме 2000 - 2008 р. Даний факт

позивачем і відповідачем не оспорювався. Крім цього в судовому засіданні позивач суду пояснив, що він знав про порушення своїх прав, але не звертався раніше до суду, так як не мав потреби в коштах.

Як вбачається з позовної заяви позивач звернувся до суду 11 листопада 2008 року. Вимоги про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач не пред»являв. Таким чином, суд враховуючи положення ст. 99, 100 КАС України, приходить до висновку, що вимоги позивача в частині визнання неправомірними дій відповідача і стягнення недоплачених сум допомоги за 2000-2007 роки задоволенню не підлягають з підстав пропущення ОСОБА_1 строку звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Вимоги позивача щодо визнання неправомірними дій УПСЗН Добропільської міської Ради та стягнення недоотриманої суми щорічної разової допомоги в 2008 році суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.5 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII учасникам бойових дій щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Зміни внесені ЗУ від 28.12.2007 р. N 107-VI в ч.5 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХП були рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 p. N 10-рп/2008 визнанні неконституційними. Тому виплата щорічної одноразової допомоги ОСОБА_1 як учаснику бойових дій повинна була проводитися відповідачем у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Виплата допомоги в 2008 році була проведена в квітні місяці. Згідно ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. № Ю7-УІ прожитковий мінімум на працездатну особу, на рівні якого встановлюється мінімальний розмір пенсії за віком, з 01.04.2008 року по 30.06.2008 рік був встановлений у розмірі 481, 00 грн.

Тому, суд вважає, що позовні вимоги позивача повинні бути задоволенні в розмірі 2095, 00 грн, згідно наступного розрахунку:

(481, 00 грн. х 5) - 310, 00 грн. = 2095, 00 грн.

Оскільки сторони звільнені від сплати судового збору. Судові витрати по справі у відповідності з ч.5 ст. 94 КАС України відносяться за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 70, 71, 99, 100, 159-163 КАС України, ст. .12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, ст. .22 Конституції України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради про визнання неправомірною відмову УПСЗН Добропольської міської Ради виплатити щорічну одноразову допомогу, стягнення недоотриманих сум за 2000-2008 роки у розмірі 7620, 25 грн. задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в виплаті недоотриманих сум щорічної разової допомоги як учаснику бойових дій за 2008 рік - неправомірними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради (р\рахунок 35212014001528 банк ГУДКУ в Донецькій області МФО 834016 ЄДРПОУ 25954002) за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 недосплачену щорічну разову допомогу за 2008 рік у розмірі 2095, 00 грн (дві тисячі дев»яносто п»ять гривень).

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі заяви про

апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошенні 19.12.2008 року. З повним текстом постанови сторони можуть бути ознайомлені 23 грудня 2008 року.

Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті у одному примірнику.