Ухвала суду № 51367377, 13.11.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.11.2014 р. Справа№ 914/3838/13

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів (головуючий) Сухович Ю.О., Мороз Н.В., Ділай У.І. при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_2, м.Київ

до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства КРЕДОБАНК, м.Львів

за участю третьої особи-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача PKO BANK POLSKI S.A., м.Варшава, Республіка Польща

за участю третьої особи-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Приватні інвестиції, м.Київ

за участю третьої особи-3, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 комісії з цінних паперів та фондового ринку, м.Київ

за участю третьої особи-4, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 банку України, м.Київ

про 1. Визнання недійсним та скасування рішення ОСОБА_6 ради ПАТ Кредобанк, оформленого протоколом від 09.11.2011 року № 68/2011 щодо продажу заборгованості ПАТ Кредобанк, яка забезпечена гарантіями PKO BANK POLSKI S.A.

2. Визнання недійсним та скасування рішення ОСОБА_6 ради ПАТ Кредобанк, оформленого протоколом від 09.11.2011 року № 69/2011 стосовно надання згоди на продаж портфеля заборгованості ПАТ КРЕДОБАНК, віднесеної до IV і V категорій ризику.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (паспорт серія №МК 014567, виданий 18.10.1995р. Дзержинським РВ ХМУ УВС України); ОСОБА_7 представник (довіреність № 2954 від 29.10.2013р.);

від відповідача: ОСОБА_8 представник (довіреність № 7529 від 22.10.14р.), ОСОБА_9 представник (довіреність № 7532 від 22.10.14р.), ОСОБА_10 представник (довіреність № 6879 від 04.09.14р.);

від третьої особи-1: ОСОБА_11- представник (довіреність від 02.09.2014р. реєстраційний запис А4370/2014);

від третьої особи-2: ОСОБА_12 представник (довіреність № 3а від 05.11.13р.);

від третьої особи-3- не з'явився;

від третьої особи-4 не з'явився.

Присутні ОСОБА_13; ОСОБА_14; ОСОБА_15; ОСОБА_16 акціонери ПАТ «Кредобанк».

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 акціонерного товариства КРЕДОБАНК, за участю третьої особи-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача PKO BANK POLSKI S.A., за участю третьої особи-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Приватні інвестиції, за участю третьої особи-3, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 комісії з цінних паперів та фондового ринку, за участю третьої особи-4, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 банку України про: 1.Визнання недійсним та скасування рішення ОСОБА_6 ради ПАТ Кредобанк, оформленого протоколом від 09.11.2011 року № 68/2011 щодо продажу заборгованості ПАТ Кредобанк, яка забезпечена гарантіями PKO BANK POLSKI S.A. 2. Визнання недійсним та скасування рішення ОСОБА_6 ради ПАТ Кредобанк, оформленого протоколом від 09.11.2011 року № 69/2011 стосовно надання згоди на продаж портфеля заборгованості ПАТ КРЕДОБАНК, віднесеної до IV і V категорій ризику.

Згідно клопотання представника позивача запис судового засідання здійснюється за допомогою програмно-апаратного комплексу Оберіг.

Хід розгляду спору викладено в ухвалах та протоколах суду.

Ухвалою суду від 23.10.2014р. призначено колегіальний розгляд справи № 914/3838/14 у складі трьох суддів та відкладено розгляд справи на 13.11.2014р.

Згідно вимог ст.2-1 ГПК України 23.10.2014р. було проведено автоматизований розподіл внаслідок якого членами колегії визначено суддів Мороз Н.В. та Ділай У.І.

Представник позивача наполягав на задоволенні попередньо поданого ним клопотання про надсилання господарським судом матеріалів прокурору та зупинення провадження у справі (вх..№5061/14 від 23.10.2014р.) та поданої ним заяви про зміну предмету позову (вх.№5063/14 від 23.10.2014р.).

Відповідачем було подано додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву (вх.№48735/14 від 12.11.2014р.), у якому він посилається на відсутність предмету позову, оскільки на момент порушення провадження за цією справою рішення №68/2011 та №69/2011 не існувало, оскільки вони були скасовані органом який їх прийняв. При цьому зазначає, що пункт 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, яка передбачає, що господарський суд припиняє провадження у справі у звязку з відсутністю предмета позову, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у звязку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі. Посилаючись на вищенаведені обставини відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Водночас, відповідачем було подано заперечення на заяву позивача від 20.10.2014р про зміну предмета позову (вх.№48736/14 від 12.11.2014р. ), у якій він заперечує проти задоволення відповідної заяви, оскільки вважає її необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам законодавства з огляду на те, що дана заява не оформлена у відповідності до ст.54 ГПК України з доданням до неї документів, передбачених ст.57 ГПК України. На думку відповідача, поданою заявою про зміну предмета позову позивачем фактично змінює як матеріально-правову вимогу, так і фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога, тобто має місце зміна предмету та підстав позову, що є обґрунтованою підставою для відмови у прийнятті даної заяви.

Окрім того, було подано заперечення (вх.№48738/14 від 12.11.2014р.) на клопотання позивача від 20.10.2014р. про надсилання господарським судом матеріалів прокурору та зупинення провадження у справі. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні поданого позивачем клопотання з огляду на наступне: у поданому клопотанні позивач не навів обставин, що перешкоджають розгляду справи по суті заявлених вимог та, що позивач обгрунтовує власне клопотання відсутністю рішень спостережної ради, які не оскаржувалися в рамках розгляду справи, маючи, при цьому намір, здобути докази, що не відносяться до предмета розгляду справи. Встановлення обставин, на підставі яких рішень ОСОБА_6, були укладені договори факторингу жодним чином не впливає та не перешкоджає розгляду господарської справи, адже предметом її розгляду є визнання недійсними та скасування рішень ОСОБА_6 ради, проте не правочинів, які були укладені на підставі оскаржуваних рішень. Якщо презюмувати направлення органам прокуратури повідомлення, відповідно до ст.90 ГПК України, на яку посилається позивач, таке направлення не може бути підставою для зупинення провадження у справі, не передбачає надсилання матеріалів справи слідчим органам та можливе виключно на стаді її вирішення спору. Більш того позивач не навів доказів розслідування кримінальної справи спрямованої на перевірку обставин, вказаних у клопотанні. Тому вважає, що підстави для задоволення клопотання позивача про зупинення провадження у справі відсутні.

Представник третьої особи-1 подав заперечення (вх.№49013/14 від 13.11.2014р.) проти клопотання позивача від 23.10.2014р. про зупинення провадження у справі, згідно яких вважає, що вимоги позивача з приводу зупинення провадження у справі та направлення справи у органи прокуратури є необґрунтованими, оскільки направлення справи прокурору або органам досудового розслідування є факультативною підставою для зупинення провадження у справі і необхідною передумовою для застосування даної статті є наявність обставин, які перешкоджають її розгляду по суті позовних вимог. Окрім того, позивачем не було доведено наявність ознак кримінального злочину у діях відповідача, що може трактуватися як злочин передбачений ст.358 Кримінального кодексу України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів) або ст.367 КК України (службова недбалість), оскільки в матеріалах справи відсутні жодні докази, які підтверджують, що документи, які надсилалися позивачеві були якимось чином підроблені або сфальсифіковані або, що відповідач завдав істотної шкоди позивачу. Разом з тим звертає увагу на те, що позивач не позбавлений права самостійно звернутися до органів прокуратури із заявою про проведення перевірки та відкриття кримінального провадження.

Представник третьої особи-1 також подав заперечення (вх.№49015/14 від 13.11.2014р.) проти заяви позивача від 23.10.2014р. про зміну предмета позову. У якому зазначає, що не погоджується з доводами позивача, які наведені у заяві, та вважає їх необгрунтованими та такими, що не відповідають діючому законодавству України, дійсним обставинам справи та усталеній практиці Вищого господарського суду України з огляду на те, що дана заява повинна бути оформлена за аналогією до вимог, що ставляться до позовної заяви (ст.54-57 ГПК України); у своїй заяві позивач фактично змінює як предмет, так і підставу позову; заява про зміну предмета позову не була надіслана іншим учасника процесу у порядку, встановленому ст.57 ГПК України. Зважаючи на вищевикладені обставини, просить суд відмовити у прийнятті поданої заяви.

У судовому засіданні представники відповідача та третьої особи-1 висловили свої позиції щодо поданих позивачем клопотання та заяви з підстав аналогічних викладеним у своїх письмових запереченнях.

Представник позивача заперечив проти доводів відповідача та третьої особи-1 щодо не надіслання їм заяви про зміну предмета позову, посилаючись на те, що дана заява була подана і озвучена у судовому засіданні 23.10.2014р., сторони мали можливість ознайомитися із нею і висловити свої заперечення з приводу викладених у ній вимог. Тому заперечення сторін щодо не надіслання їм даної заяви є безпідставними.

Представник третьої особи-2 заперечив проти поданих позивачем клопотання та заяви, обґрунтовуючи відсутністю підстав для їх задоволення, посилаючись на те, що позивач не позбавлений права звернутися із окремою заявою до правооохороних органів з метою встановлення ознак злочину у діях відповідача.

Третя особа-3 та третя особа-4 явки уповноважених представників у судове засідання не забезпечили. Ухвалою суду від 23.10.2014р. їх явка не визнавалися обовязковою.

Розглянувши клопотання позивача про надсилання господарським судом матеріалів прокурору та зупинення провадження у справі, заслухавши думку представників позивача, відповідача та третіх осіб-1,2, суд зазначає наступне.

Пунктом 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 із змінами та доповненнями встановлено, що статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Згідно ч.2 ст.79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування.

Зупинення провадження у справі це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (ч.1 ст.79 ГПК України), і факультативний, необов'язковий для господарського суду, який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування (п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України).

У поданому ним клопотанні позивач просить суд застосувати саме факультативний вид зупинення провадження у справі, зокрема направлення матеріалів справи до прокуратури Львівської області для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях відповідача ознак злочину, які можуть бути кваліфіковані за ст. 358 КК України як службове підроблення документів посадовими особами ПАТ «Кредобанк» або ж злочину, передбаченого ст.367 КК України службова недбалість.

На думку позивача, факт наявності ознак злочину у діях відповідача підтверджується тим, що відповідач листом №04-10327/12 від 27.12.2012р. повідомив позивача, що рішення щодо продажу певної частини активів банку було здійснено на підставі рішень ОСОБА_6 ради банку, при цьому, відповідачем було здійснено посилання саме на витяги з рішень спостережної ради №68/2011 від 09.11.2011р. та №69/2011 від 09.11.2011р. Однак, на запит ОСОБА_5 комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.09.2013р. відповідачем було надано рішення ОСОБА_6 ради від 29.11.2011р. №73/2011 та №74/2011, якими скасовано рішення ОСОБА_6 ради від 09.11.2011р. №68/2011 та №69/2011 та прийнято нові рішення щодо продажу заборгованості.

Разом з тим, зазначається, що наведене може лише свідчити про те, що на момент звернення позивача до відповідача з листом про надання вищенаведеної інформації протоколів ОСОБА_6 ради від 29.11.2011р. №73/2011 та №74/2011 ще не існувало, оскільки вони були надані лише на запит ОСОБА_5 комісії цінних паперів та фондового ринку. Тому вважає, що вищенаведені дії відповідача є протиправними та містять ознаки злочину, передбаченого ст. 358 КК України або ж ст.367 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.358 КК України підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут - караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Аналізуючи зміст наведеної статті, можна дійти висновку, що підроблення документа це повне виготовлення сфальсифікованого документа, так і часткова фальсифікація змісту справжнього документа. В останньому випадку, так звана переробка перекручення істини відбувається шляхом внесення у документ неправдивих відомостей (виправлення, внесення фіктивних записів, знищення частини тексту, виправлення, підчистка, змивання тощо). Тобто, саме посилання відповідача на витяги з рішень спостережної ради №68/2011 від 09.11.2011р. та №69/2011 від 09.11.2011р. при наданні відповіді на звернення позивача, а пізніше повідомлення ОСОБА_5 комісії з цінних паперів та фондового ринку про існування протоколів ОСОБА_6 ради від 29.11.2011р. №73/2011 та №74/2011, якими фактично скасовано попередні рішення, не може бути кваліфіковано як підроблення вищенаведених документів. Позивачем не було представлено належних та допустимих доказів, які б свідчили про підроблення відповідачем документів.

Частиною 1 ст.367 КК України передбачено відповідальність за службову недбалість, тобто невиконання або не належне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому в даному випадку обовязок доказування покладається на позивача, який просить зупинити провадження у справі у звязку із необхідністю направлення справи у органи досудового розслідування чи прокуратури.

Недоведеність позивачем факту наявності у діях відповідача ознак, злочину передбаченого ст. 358 КК України та ст. 367 КК України унеможливлює застосування ч.2 ст.79 ГПК України. Як уже зазначалося, направлення матеріалів справи до прокуратури чи слідчих органів, у випадку наявності конкретних обставин та при доведеності факту наявності у діях учасника процесу ознак злочину є правом, а не обов"язком суду. При цьому обовязок доказування такої протиправності покладається на сторону, яка звертається із таким клопотання про зупинення провадження у справі. Саме лише посилання позивача на існування протоколів ОСОБА_6 ради від 29.11.2011р. №73/2011 та №74/2011, якими фактично скасовано попередні рішення не є обґрунтованою підставою для твердження про наявність ознак кримінального злочину у діях відповідача.

Слід зазначити, що у поданому клопотанні позивач також посилається на ст.90 ГПК України, яка передбачає, що якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування. Однак, вказана стаття є дещо іншою за своїм змістом від ст.79 ГПК України, оскільки надіслання повідомлення прокурору або органу досудового розслідування не є підставою для зупинення провадження у справі. За таких обставин розгляд справи продовжується, окрім того сам факт надіслання повідомлення є власною ініціативою суду. Тоді як надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування, у порядку встановленому ст.79 ГПК України, є однією із підстав зупинення провадження у справі, а також може здійснюватися за клопотанням сторони або ж з самої ініціативи суду.

Посилається посилається одночасно на застосування ст.79 та ст.90 ГПК України, які є різними за своїм змістом та передбачають вчинення різних процесуальних дій та їх наслідки.

Таким чином, вимоги позивача щодо зупинення провадження у справі та направлення матеріалів справи у прокуратуру Львівської області є безпідставними, а клопотання є таким, що не підлягає задоволенню.

Водночас, суд звертає увагу позивача, на те, що він не позбавлений права звернутися до органів прокуратури чи досудового розслідування з окремою заявою про необхідність встановлення факту наявності ознак злочину у діях відповідача.

Розглянувши подану позивачем заяву про зміну предмету позову (вх.№5063/14 від 23.10.2014р.), заслухавши позиції учасників судового процесу, суд дійшов висновку прийняти її до розгляду, з огляду на наступні обставини.

Статтею 22 ГПК України позивачу надано право до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України викладеної у п.3.12. постанови Пленуму Вищого Господарського суду «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Заява про зміну предмета позову була подана і озвучена позивачем у судовому засіданні, яке відбулося 23.10.2014р. Учасники судового процесу мали можливість ознайомитися з нею і висловити свою позицію з приводу поданої заяви, чим вони і скористалися, подавши свої письмові заперечення. Тобто, сторони були ознайомлені із змістом вищенаведеної заяви.

Однак, зважаючи на вимоги процесуального законодавства, враховуючи положення ст.56 ГПК України, яка передбачає, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення, суд дійшов висновку зобовязати позивача надіслати усім іншим учасниками процесу дану заяву, у порядку передбаченому ст.56 ГПК України та докази надсилання надати суду.

У поданій ним заяві позивач просить суд визнати недійсним та скасувати рішення ОСОБА_6 ради ПАТ «Кредобанк», оформлене протоколом від 29.11.2011р. №73/2011 щодо продажу заборгованості ПАТ «Кредобанк», яка забезпечена гарантіями PKO BANK POLSKI S.A., а також визнати недійсним та скасувати рішення ОСОБА_6 ради ПАТ «Кредобанк», оформлене протоколом від 29.11.2011р. №74/2011 щодо надання згоди на продаж портфеля заборгованості ПАТ «Кредобанк» віднесеної ІV і V категорії ризику.

Представники відповідача та третіх, заперечуючи підстави прийняття наведеної заяви посилаються на те, що вона фактично є окремим позовом, оскільки змінює і предмет, і підставу позову. З приводу наведеного суд зазначає наступне.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку. Вказане узгоджується із позицією Вищого господарського суду України викладеною у п.3.12. постанови Пленуму Вищого Господарського суду «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Первісно у позовній заяві позивач просив суд визнати недійсними та скасувати рішення ОСОБА_6 ради ПАТ Кредобанк, оформлені протоколом від 09.11.2011 року № 68/2011 щодо продажу заборгованості ПАТ Кредобанк, яка забезпечена гарантіями PKO BANK POLSKI S.A. та протоколом від 09.11.2011 року № 69/2011 щодо надання згоди на продаж портфеля заборгованості ПАТ КРЕДОБАНК, віднесеної до IV і V категорій ризику.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення ОСОБА_6 ради прийняті з перевищенням повноважень, оскільки згідно ч.2 ст.70 Закону України "Про акціонерні товариства" та відповідно до норм Статуту товариства, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради, що на думку позивача, порушує його права як міноритарного акціонера.

Згідно заяви про зміну предмета позову, позивач просить визнати недійсними та скасувати рішення ОСОБА_6 ради ПАТ «Кредобанк», оформлені протоколом від 29.11.2011р. №73/2011 стосовно продажу заборгованості ПАТ «Кредобанк», яка забезпечена гарантіями PKO BANK POLSKI S.A., та протоколом від 29.11.2011 року №74/2011 стосовно надання згоди на продаж портфеля заборгованості ПАТ «Кредобанк» віднесеної ІV і V категорії ризику.

При цьому, підставою оскарження наведених рішень позивач зазначає перевищення повноважень ОСОБА_6 радою ПАТ "Кредобанк", зазначає також, що рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради, що на думку позивача, порушує його права як міноритарного акціонера.

Відтак, підстава позову обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу залишились аналогічними тим, що були заявлені первісно. Змінились лише дати та номера рішень ОСОБА_6 ради, які оскаржуються.

Враховуючи, що суд не переходив до розгляду спору по суті, оскільки розглядались подані учасниками судового процесу клопотання, проходив процес повідомлення третьої особи-1 згідно Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або кримінальних справах (Гаага 1965), сторони не висловлювали свої позиції по суті спору, відтак позивач, реалізуючи Конституційне право на судовий захист порушених прав та обов"язків, правомірно звернувся із заявою про зміну предмету позову, яка є такою, що підлягає прийняттю до розгляду.

На підставі вищенаведеного, з метою повного і всестороннього зясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, ст.ст.22, 77, 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву позивача про зміну предмета позову прийняти до розгляду.

2. Зобов"язати позивача у порядку, передбаченому ч.1 ст.56 ГПК України надіслати відповідачу, третій особі -1, третій особі-2, третій особі-3, третій особі-4 заяву про зміну предмета позову з описом вкладення у цінний лист. Докази надсилання подати до наступного судового засідання.

3.Розгляд справи відкласти на 03.12.14 р. на 10:00год.

4.Відмовити у задоволенні клопотання позивача про надсилання господарським судом матеріалів справи до прокуратури Львівської області та зупинення провадження у справі.

5. Позивачу надати докази надсилання заяви про зміну предмета позову усім учасникам судового процесу (оригінали описів вкладення у цінний лист); явка повноважного представника.

6. Відповідачу надати нормативно та документально обґрунтований відзив на заяву про зміну предмету позову, з долученням належних та допустимих доказів на підтвердження обставин викладених у відзиві; додатки до рішень ОСОБА_6 ради ПАТ "КРЕДОБАНК" №73/2011 від 29.11.2011р. та №74/2011р. від 29.11.2011р., які містять перелік заборгованості, згода на продаж якої надана вказаними рішенням ОСОБА_6 ради; клопотання Правління ПАТ " КРЕДОБАНК " №27-13495/11 від 28.11.2011р. та № 27-13496/11 від 28.11.2011р. на підставі яких були прийняті рішення ОСОБА_6 ради ПАТ "КРЕДОБАНК" №73/2011 від 29.11.2011р. та №74/2011р. від 29.11.2011р. про відміну рішень ОСОБА_6 ради ПАТ "КРЕДОБАНК" № 68/2011від 09.11.2011р. та 69/2011 від 09.11.2011р., явка повноважного представника обов"язкова.

7. Третій особі-1 надати нормативно та документально обґрунтований відзив на заяву про зміну предмету позову, з долученням належних та допустимих доказів на підтвердження обставин викладених у відзиві, явка повноважного представника.

8. Третій особі-2- (ТзОВ Фінансова компанія Приватні інвестиції) надати нормативно та документально обґрунтований відзив на заяву про зміну предмету позову, з долученням належних та допустимих доказів на підтвердження обставин викладених у відзиві, явка повноважного представника на власний розсуд.

9. Третій особі-3 (ОСОБА_5 комісія з цінних паперів та фондового ринку) надати нормативно та документально обґрунтований відзив на заяву про зміну предмету позову, з долученням належних та допустимих доказів на підтвердження обставин викладених у відзиві, явка повноважного представника на власний розсуд.

10. Третій особі-4 (ОСОБА_5 банк України) надати нормативно та документально обґрунтоване пояснення на заяву про зміну предмету позову, з долученням належних та допустимих доказів на підтвердження обставин викладених у відзиві, явка повноважного представника, явка повноважного представника на власний розсуд.

11. Витребувані ухвалою суду документи надати до 02.12.2014р.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Суддя Сухович Ю.О.

Суддя Мороз Н.В.

Суддя Ділай У.І.