Постанова № 51362205, 15.09.2015, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 р. м. Чернівці Справа № 824/1966/15-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Маренича І.В.

секретаря судового засідання - Сопко В.Ю.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Кривської О.О.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної фіскальної служби в Чернівецької області ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням державної фіскальної служби в Чернівецької області до вислуги років для призначення пенсії, як особи на яку поширюється дія Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» не зараховано період його роботи в органах державної податкової служби з 29.12.1995 р. до 20.08.2003 р.

Позивач в судовому засіданні (з урахуванням уточнених позовних вимог) позов підтримав повністю та просив його задовольнити, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

ОСОБА_1 з 29 грудня 1995 року працював у Державній податковій інспекції у м. Чернівці на посаді державного податкового інспектора відділу аудиту непрямих податків та присвоєно 15-й ранг державного службовця.

26.11.1996 року позивач призначений на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок непрямих податків Державної податкової інспекції у м. Чернівці.

01.12.2000 року ОСОБА_1 призначений на посаду головного державного податкового ревізора - інспектора відділу перевірки відшкодування ПДВ Державної податкової інспекції у м. Чернівці.

01.03.2002 року призначений на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу дослідних перевірок управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у Чернівецькій області, а 20.08.2003 року наказом 127-0 переведений на атестовану посаду оперуповноваженого відділення викриття злочинів у базових галузях економіки міжрайонного відділу податкової міліції Новоселицької Міжрайонної державної податкової інспекції управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Чернівецькій області та в подальшому продовжував службу в органах податкової міліції..

Вказана обставина підтверджується копією трудової книжки, наказом «Про призначення на посаду» від 29.12.1995 р. №261-0, наказом «Про призначення на посаду» від 20.08.1995 р. №127-0.

29.07.2015 р. позивач звернувся до начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області із заявою, в якій просив зарахувати йому до вислуги років для призначення пенсії, як особи на яку поширюється дія Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких осіб» період роботи з 29.12.1995 р. до 20.08.2003 р.

14.08.2015 р. Державна фіскальна служба України розглянувши запит від 03.08.2015 р. щодо зарахування періоду роботи на цивільних посадах в податкових органах працівникам податкової міліції до вислуги років для призначення пенсій повідомило, що зарахування часу роботи на посадах державних службовців в Державній фіскальній службі України (ДПА, ДПС, Міндоходах), інших державних установах до вислуги років для призначення пенсій відповідно до Закону чинним законодавством не передбачено.

27.08.2015 р. комісією по визначенню стажу для виплати відсоткової надбавки особам начальницького складу податкової міліції ГУ ДФС у Чернівецькій області розглянуто, в тому числі заяву ОСОБА_1 №к/95 від 29.07.2015 р. та лист Головного управління Державної фіскальної служби України від 14.08.2015 р. «Про надання роз'яснення», про що складено протокол №9.

Ухвалено, втому числі використовувати у повсякденній роботі лист ГУ ДФС України від 14.08.2015 р. «Про надання роз'яснення»; вислугу років для призначення відсоткової надбавки підполковнику податкової міліції ОСОБА_1 залишити без змін, а саме станом на 01.09.2015 р. календарна вислуга складає 16 років 06 місяців 11 діб.

27.08.2015 р. Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області на заяву позивача №к/95 від 29.07.2015 р. повідомлено, що розрахунок вислуги років особам рядового та начальницького складу податкової міліції для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» проводиться згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їхніх сімей ».

Зарахування часу роботи на посадах державних службовців в Державній фіскальній службі України (ДПА, ДПС, Міндоходів), інших державних установах до вислуги років для призначення пенсій відповідно до Закону чинним законодавством не передбачено.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Так, за змістом частини 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленогостаттею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Статтею 1 Закону України "Про державну службу" визначено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій (частина 2 статті 2 Закону України "Про державну службу").

Згідно абзаців 1-3 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 року № 503-р до категорії посад державних службовців були включені посади працівників ДПА, які не мають спеціальних звань.

Таким чином, посадові особи податкових органів є державними службовцями і відповідно до цього мають право на призначення пенсії на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Зазначеним законом не встановлено вичерпного переліку посад, які відносяться до посад державних службовців та яким призначається пенсія на умовах цієї статті.

Вищевикладена правова позиція узгоджується із судовою практикою Вищого адміністративного суду України (ухвала від 18.03.2014 року у справі № К/9991/78414/12).

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначає згідно преамбули Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII.

З аналізу вищевказаних норм, суд приходить до висновку, що вказаний закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до пункту "и" статті 17 цього Закону особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, стосовно відсутності правової підстави для зарахування позивачу до вислуги років для призначення пенсії періоду роботи в Державній податковій службі у зв'язку з відсутністю затвердженого переліку посад, оскільки Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачені для військовослужбовців гарантії щодо формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами покладених на них обов'язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад.

Суд констатує, що закріплений у ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України принцип верховенства права полягає у тому, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено для осіб начальницького складу податкової міліції гарантії формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами покладених на них обов'язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для осіб начальницького складу податкової міліції як складової їхнього правового статусу, будуються на принципі юридичної визначеності.

Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

В судовому засіданні сторонами не заперечувався факт, що ОСОБА_1 працює в державних органах податкової служби з 29.12.1995 р. по теперішній час .

З аналізу вищевикладеного випливає, що посадові особи податкових органів є державними службовцями і відповідно до цього мають право на призначення пенсії на умовах, передбачених ст. 37 Закону України про державну службу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Головне управління державної фіскальної служби в Чернівецької області протиправно відмовило позивачу в перерахунку вислуги років для призначення пенсії, а тому рішення від 27.08.2015 року за №1160/10/10-24-13-07-18 підлягає скасуванню.

З цих підстав, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління державної фіскальної служби в Чернівецької області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років для призначення пенсії стаж роботи в органах Державної податкової служби з 29 грудня 1995 року по 20 серпня 2003 року.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, пояснень представників сторін, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірність прийнятого рішення, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-12, 17, 18, 71, 94, 157, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення від 27.08.2015 року за №1160/10/10-24-13-07-18 Головного управління державної фіскальної служби в Чернівецької області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку вислуги років для призначення пенсії .

2. Зобов'язати Головне управління державної фіскальної служби в Чернівецької області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років для призначення пенсії стаж роботи в органах Державної податкової служби з 29 грудня 1995 року по 20 серпня 2003 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

У судовому засіданні 15 вересня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову виготовлено в повному обсязі 21 вересня 2015 року (20 вересня 2015 року - вихідний день )

Суддя І.В. Маренич