Постанова № 51356837, 05.03.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

10:11

05 березня 2013 рокуСправа № 2а-2908/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І. А. за участю секретаря судового засідання Дворник Г. Г. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Тес - Юг",

додержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області державної податкової служби,

проскасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2012 року № НОМЕР_1, від 28.12.2011 року № НОМЕР_2,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тес-Юг» (далі позивач, ТОВ «Тес-Юг») звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ДПІ в Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС (далі відповідач, ДПІ) з вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.03.2012 року № НОМЕР_1, від 28.12.2012 року № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов необґрунтованого висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства.

Відповідач позов не визнав, надав до суду заперечення та докази на підтвердження своєї позиції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

В період з 18.11.2011 року по 08.12.2011 року посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 09.12.2009 по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 09.12.2009 по 30.09.2011 року, за результатами якої 15.12.2011 року складений акт № 3840/23-200/36880965 (т. 1, а. с. 7-58).

На підставі акту перевірки посадовими особами відповідача винесено податкові повідомлення-рішення від 27.03.2012 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 2993278 грн., у тому числі за основним платежем 2993277 грн. та за штрафними санкціями 1 грн., від 28.12.2012 року № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 2945025 грн., у тому числі за основним платежем 2366163 грн. та за штрафними санкціями 578862 грн. (т. 1, а. с. 86-87).

Перевіркою встановлено порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, абз. 5 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинним на момент виникнення спірних відносин, пп 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та відповідно до абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України; п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Закону України «Про поаткок на додану вартість», чинним на момент виникнення спірних відносин, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених відповідачем в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та суджень відповідача, відображених в акті перевірки позивача на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

В період з липня по вересень 2011 року одним з контрагентів позивача було ТОВ «Арктика». Згідно витягу з ЄДРЮОФОП, що міститься в матеріалах справи, основним видом діяльності ТОВ «Арктика» є оптова торгівля промисловим обладнанням. Згідно ж договорів поставки, укладених між позивачем та ТОВ «Арктика», останнє постачало позивачу нафтопродукти, що протирічить основному виду діяльності за КВЕД ТОВ «Арктика».

Актом перевірки встановлено та не спростовано позивачем, що в період здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Арктика» єдиним постачальником останнього у липні, серпні 2011 року було ТОВ «Легал Світ», а у вересні 2011 року одним з основних постачальників. Актом перевірки від 26.10.2011 року № 5947/23-3/31846233 (т. 4, а. с. 9-12) встановлено, що ТОВ «Легал Світ» ніколи не знаходилось за своєю юридичною адресою, йому не видавались дозволи на здійснення оптової торгівлі паливно-мастильними матеріалами (далі - ПММ). ТОВ «Легал Світ» не має власних та орендованих приміщень, цистерн для зберігання ПММ, транспортних засобів для переміщення ПММ у великих обсягах та навіть штату працівників, що свідчить про неможливість здійснення ним господарської діяльності по оптовій торгівлі ПММ.

Позивачем під час судового розгляду справи не надано жодних доказів на підтвердження транспортування ПММ від ТОВ «Арктика» до позивача. Крім того, в актах приймання нафтопродуктів не вказано номерів товаро-транспортних накладних.

Під час перевірки було зясовано, що між позивачем та ТОВ «Арктика» укладено договір оренди останнім резервуарів, згідно якого ТОВ «Арктика» прийняло в користування резервуари, які знаходяться за адресою прибуття вантажу до позивача (вул. Айвазовського, 15-А, м. Миколаїв). Проте, в ході проведення перевірки посадовими особами відповідача встановлено, що територія нафтобази огороджена парканом та знаходиться під охороною. На посту охорони ведеться журнал обліку прибуття вантажу на територію нафтобази, оформлений належним чином. В журналі обліку відсутні будь-які записи щодо прибуття на територію нафтобази будь-яких автоцистерн від ТОВ «Арктика» за липень вересень 2011 року та взагалі за весь перевіряємий період.

За таких обставин суд дійшов висновку про недійсність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Арктика».

В березні 2011 року позивач перебував у господарських відносинах з ПП «Антре Едвертайзінг». Згідно витягу з ЄДРЮОФОП, що міститься в матеріалах справи, основним видом діяльності ПП «Антре Едвертайзінг» є інші види оптової торгівлі. Згідно договору від 18.03.2011 року б/н, укладеного між позивачем та ПП «Антре Едвертайзінг», останнє надавало позивачу експедиційні послуги, що протирічить основному виду діяльності ПП «Антре Едвертайзінг» згідно КВЕД.

Актом перевірки встановлено та не спростовано позивачем, що у ПП «Антре Едвертайзінг» відсутні трудові ресурси, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду господарської діяльності. Податкова звітність за березень 2011 року має статус «помилкова», тобто податкові зобовязання ПП «Антре Едвертайзінг» не задекларовано та не сплачено до державного бюджету.

Крім того, ані з договору, ані з актів виконаних робіт не вбачається, яким чином вказані послуги повязані з діяльністю позивача, а саме: що перевезено, з якою метою, в якому обємі. Також в договорі вказано, що перевезення вантажів виконується лише на підставі заявок, що подає позивач факсом та іншим способом у письмовій та усній формі. Проте, позивачем під час судового розгляду справи не надано жодних доказів на підтвердження подання ним відповідних заявок.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено факт отримання експедиційних послуг від ПП «Антре Едвертайзінг».

В травні 2011 року позивач перебував у господарських відносинах з ТОВ «Байкал ЛТД». Згідно витягу з ЄДРЮОФОП, що міститься в матеріалах справи, основним видом діяльності ТОВ «Байкал ЛТД» є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, що протирічить основному виду діяльності ТОВ «Байкал ЛТД» згідно КВЕД.

Як встановлено актом перевірки та не спростовано позивачем в ході судового розгляду справи, остання декларація з податку на прибуток ТОВ «Байкал ЛТД» здана за 1 квартал 2011 року, додаток К1/1 до неї не надано. У декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року дані рядків 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» декларації з податку на прибуток підприємства прокреслені, що свідчить про відсутність основних та нематеріальних активів на підприємстві.

Між позивачем та ТОВ «Байкал ЛТД» укладено договір від 28.04.2011 року № 28/04, згідно якого останнє надавало позивачу рекламні послуги, що полягають в рекламному оформленні наземних резервуарів нафтобази, що знаходиться за адресою вул.. Айвазовського, 15-А, м. Миколаїв.

Проте, згідно даних, викладених в акті перевірки, ТОВ «Байкал ЛТД» відсутнє за юридичною адресою, не має основних засобів для здійснення господарської діяльності, не має найманих працівників для здійснення відповідної діяльності. Позивач в судовому засіданні також не зміг пояснити, які саме рекламні послуги виконані ТОВ «Байкал ЛТД».

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено факт отримання рекламних послуг від ТОВ «Байкал ЛТД».

Суд вважає, що наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, виданих йому виконавцем послуг та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ не є достатніми підставами для визначення податкового кредиту.

Для правильного вирішення спору встановленню підлягає факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Байкал ЛТД»,ТОВ «Арктика», ПП «Антре Едвертайзінг» із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо технічних можливостей здійснення господарських операцій, наявності трудових ресурсів, тощо.

Як встановлено відповідачем та не спростовано позивачем під час слухання справи, між позивачем та ТОВ «Байкал ЛТД»,ТОВ «Арктика», ПП «Антре Едвертайзінг» укладено недійсні правочини. Тобто, право позивача на включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ та до складу валових витрат на підставі податкових накладних на виконання недійсних правочинів не виникає.

При розгляді даної справи суд не обмежується виключно формальним застосуванням приписів Податкового кодексу України, а віддає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. Господарські операції позивача з вищевказаним підприємством це є ніщо інше як штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і таким, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І. А. Устинов

Постанова оформлена у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України та підписана суддею 07.03.2013 року.