Ухвала суду № 51353277, 22.02.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

22 лютого 2011 року 8432/10/1070

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі:

судді ? ОСОБА_1,

при секретарі Савранчук А.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі

за позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської областідо протовариства з обмеженою відповідальністю «Вітапласт - Компані» стягнення коштів у сумі 208 000 грн 00 коп., отриманих за нікчемною угодою, В С Т А Н О В И В: 18 жовтня 2010 р. Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області (далі позивач) звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вітапласт - Компані»(далі відповідач) про стягнення коштів у сумі 208 000 грн 00 коп. як таких, що одержані за нікчемною угодою.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 р. позовну заяву залишено без розгляду (а.с. 1).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2010 р. ухвалу Київського окружного адміністративного суду скасовано та направлено дану справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі з урахуванням вимог ст.ст. 106-109 КАС України (а.с. 27-29).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (а.с. 47).

У судове засідання 22 лютого 2011 р. зявилися представники позивача та відповідача.

Представники відповідача подане клопотання підтримали та просили задовольнити.

Представник позивача проти даного клопотання заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Розглянувши клопотання, заслухавши думку представників сторін, дослідивши письмові докази в частині заявленого клопотання, судом встановлено таке.

2 лютого 2007 р. між відповідачем та ОСОБА_5 було укладено договір про надання маркетингових послуг № 15 (а.с. 63-65).

На підтвердження виконання зазначеного договору були видані акти виконаних робіт (а.с. 66-67).

З 20 жовтня по 2 листопада 2009 р. позивачем було проведено виїзну планову перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29 листопада 2005 р. по 30 червня 2009 р.

За результатами даної перевірки 16 листопада 2009 р. було складено акт № 1358/23-2/33921922 (а.с. 75-149), згідно з яким договір з ОСОБА_6 від 2 лютого 2007 р. № 15 порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинений удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб і згідно з вимогами ч.ч. 1, 5 ст. 203, п. 1.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК) є нікчемним (а. с. 148).

При вирішенні заявленого відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду суд виходить з наступного.

Відповідно вимог до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як убачається з ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до вимог наведеної норми застосування санкцій можливо лише судом, що відповідає вимогам ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосовано виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Враховуючи, що санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК України та можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 цього кодексу.

Відповідно до вимог ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Наявні матеріали справи свідчать, що факт порушення позивачем виявлено 16 листопада 2009 р., що підтверджується актом перевірки № 1358/23-2/33921922 (а.с. 75).

Адміністративний позов, як вже зазначалося, до Київського окружного адміністративного суду ним було подано 18 жовтня 2010 р., що підтверджується датою, зазначеною в тексті позовної заяви (а.с. 2 - 7).

Представник позивача не заперечував, що позов подано з порушенням строку, передбаченого ст. 250 ГК України, але пояснив, що строк було пропущено у звязку зі збиранням доказової бази.

Наявні матеріали справи свідчать, що договір № 15 було виконано сторонами в період з 25 вересня 2007 р. по 6 серпня 2008 р., що підтверджується замовленнями до договору про надання маркетингових послуг № 15 від 2 лютого 2007 р. (а.с. 193-194), актами виконаних робіт (а.с. 66-67), звітами (а.с. 198-232) та банківськими виписками за цей період (а.с. 180-190).

Отже, названий договір у повному обсязі було виконано його сторонами 6 серпня 2008 р.

Наведене свідчить, що даний адміністративний позов до суду позивачем було подано з порушенням встановленого ст. 250 ГК України строку (шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності).

Відповідно до вимог ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивачем подано не було.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовну заяву слід залишити без розгляду.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 99, 100, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

позовну заяву Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Вітапласт-Компані»про стягнення коштів у сумі 208 000 грн 00 коп. залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.І. Виноградова