Постанова № 51353273, 30.11.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2010 року 2а-9273/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Виноградової О.І.,

при секретарі: Варданян О.В,

представник позивача ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Ірпінського комунального житлово - експлуатаційного підприємства «Ірпінь»до проІрпінської обєднаної державної податкової інспекції Київської області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 21 липня 2010 р.ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2010 р. Ірпінське комунальне житлово - експлуатаційне підприємство «Ірпінь» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Київської області (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення від 21 липня 2010 р. № 0004011501/0 (далі повідомлення - рішення).

Представником відповідача до суду було подано заперечення на адміністративний позов, в якому він просив у задоволенні позову відмовити у звязку з тим, що вважає оскаржуване повідомлення - рішення правомірним (а.с. 36 - 40).

У судове засідання з`явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на те, що відповідачем без погодження з ним було змінено цільове призначення коштів, сплачених як податок на додану вартість за вересень - листопад 2009 р.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що згідно з вимогами п.п. 7. 7 Закону України «Про порядок порушення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р. № 2181- ІІІ (далі Закон № 2181-ІІІ) податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

Суд у судовому засіданні, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановив таке.

21 липня 2010 р. відповідачем було проведено невиїзну (камеральну) перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 30 жовтня 2009 р. по 14 липня 2010 р., за результатами якої у цей же день складено акт № 1319/15-3/32231096 (далі акт перевірки) (а.с. 7 - 8).

Згідно з зазначеним актом перевірки позивачем було допущено порушення п.п. 7.7.1 п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР) та п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ щодо граничного строку сплати податку на додану вартість.

21 липня 2010 р. на підставі акту перевірки відповідачем було складено податкове повідомлення - рішення № 0004011501/0, яким позивачеві нараховано штраф у розмірі 61 026 грн 77 коп. (а.с. 9).

18 серпня 2010 р. позивачем назване рішення-повідомлення було оскаржено в апеляційному порядку (а.с. 10-12), проте, рішенням відповідача від 15 жовтня 2010 р. № 3615/10/25-017 у задоволенні скарги було відмовлено (а.с. 13 - 15).

При вирішенні справи судом взято до уваги, що оскаржуване податкове повідомлення рішення містить посилання на порушення позивачем вимог, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, а саме, граничного строку сплати податку на додану вартість.

Як убачається з п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з вимогами п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Наявні матеріали справи свідчать, що 19 жовтня 2009 р. позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 р. на суму 76 862 грн 00 коп. (а.с. 16 - 17), а 20 жовтня 2009 р. дану суму ним було сплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 896 (проведено банком 20 жовтня 2009 р.) (а.с. 18).

20 листопада 2009 р. позивачем подано податкову декларацію за жовтень місяць 2009 р. на загальну суму 75 348 грн 00 коп. (а.с. 19 - 20), а 24 листопада 2009 р. дану суму сплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 984 та № 987 (проведено банком відповідно 24 та 25 листопада 2009 р.) (а.с. 21).

16 грудня 2009 р. позивачем було подано податкову декларацію за листопад 2009 р. на загальну суму 66 481 грн 00 коп. (а.с. 22 - 23), а 22, 24 та 25 грудня платіжними дорученнями № 1073, № 1085 та № 1089 дану суму сплачено в повному обсязі (проведено банком відповідно 22, 24 та 25 грудня 2009 р.) (а.с. 24 - 25).

Як убачається з перелічених платіжних доручень, позивачем було самостійно визначено призначення платежу, зокрема, ПДВ за вересень 2009 р. (а.с. 18), ПДВ за жовтень 2009 р. (а.с. 21), ПДВ за листопад (а.с. 24 - 25).

Проте, відповідачем самостійно, без погодження з позивачем було змінено цільове призначення та черговість здійснених позивачем платежів, зокрема, скеровано сплачені суми ПДВ за вересень - лютий 2009 р. на сплату боргу за попередні періоди. Після чого зроблено висновок щодо затримки на 226 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в сумі 122 035 грн 45 коп. та накладено штраф в розмірі 50 % від названої суми ? 61 026 грн 77 коп.(а.с. 9).

Наведені дії відповідача суд вважає протиправними, оскільки Законом № 2181-ІІІ чи іншим законом податковому органу не надано право змінювати цільове призначення сплачених субєктом господарювання податків або змінювати черговість здійснених ним платежів, зокрема, шляхом погашення існуючої у такого субєкта заборгованості.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, у даній справі відповідачем цього зроблено не було. Зокрема, доказів, які б спростовували доводи позивача, представником відповідача суду надано не було.

За таких обставин суд вважає, що позивачем не було порушено п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ щодо граничного строку сплати податку на додану вартість, як це зазначено в оскаржуваному повідомленні - рішенні, а, отже, це рішення є протиправним.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21 липня 2010 р. № 0004011501/0.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів в порядку, встановленому ст.ст. 185-187, 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 4 грудня 2010 р.

Суддя О.І. Виноградова