Постанова № 51353131, 03.09.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2015 року 810/2768/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Орієнтир-Буделемент" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

1 липня 2015 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Орієнтир-Буделемент" (далі - позивач) з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 6 лютого 2015 р. № НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно зробив висновки про нікчемність правочинів, які були укладені між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Диво-Буд (далі ТОВ Будівельна компанія Диво-Буд). Стверджує, що всі укладені позивачем угоди були реальні та виконані їх сторонами в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що правочини між позивачем та ТОВ Будівельна компанія Диво-Буд у 2010-2014 р.р. здійснені без мети настання реальних наслідків. Стверджує, що названі правочини є нікчемними (а.с. 164-166).

Представниками сторін були подані клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, клопотання сторін, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

У період з 13 по 19 січня 2015 р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Будівельна компанія Диво-Буд за період з 1 січня 2010 р. по 2 грудня 2014 р., за результатами якої 23 січня 2015 р. було складено акт перевірки № 72/10-06-22-01/36108100 (далі акт перевірки № 72/10-06-22-01/36108100) (а.с. 15-29).

У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено:

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2012 р. № 2755-VI (далі ПК України), що призвело до завищення р. 24 «залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового періоду наступного податкового періоду» за липень-серпень 2011 р. в розмірі 19 928 грн 00 коп., січень-липень 2012 р. в розмірі 27 510 грн 00 коп., яке підлягає зменшенню (а.с. 29);

6 лютого 2015 р. на підставі висновків акту перевірки № 72/10-06-22-01/36108100 відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_2, яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 165 060 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2) (а.с. 13);

- № НОМЕР_1, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 27 510 грн 00 коп. (а.с. 14).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України, в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин.

Згідно з вимогами п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як убачається з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем було поставлено під сумнів фінансово господарську діяльність позивача, зокрема, реальність господарських операцій з контрагентом ТОВ Будівельна компанія Диво-Буд та зроблено висновок, що господарські операції між ними були фіктивними правочинами.

Проте, даний висновок суд вважає помилковим з таких підстав.

24 червня 2011 р. між позивачем (замовник) та ТОВ Будівельна компанія Диво-Буд (підрядник) було укладено договір № 240601-11 (далі договір № 240601-11) (а.с. 67-70).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названого договору підрядник зобовязується поставити замовнику обладнання, в подальшому «матеріали», в комплектності, у кількості та за ціною, визначеною у Специфікації, та змонтувати на базі поставленого обладнання вказані системи і ввести їх в експлуатацію (а.с. 67).

Крім того, 2 серпня 2011 р., 1 та 2 лютого 2012 р. між позивачем та ТОВ Будівельна компанія Диво-Буд було укладено додаткові угоди № № 1, 2, 3.

На виконання договору № 240601-11 та додаткових угод № № 1, 2, 3 позивачем суду було надано такі докази:

1.кабельний журнал МС00-0, МС 00-02 (а.с. 79-105);

2.акти прийняття передачі матеріалів в монтаж (а.с. 106, 110-130).

3.податкові накладні від 14 липня 2011 р. № 6, 17 серпня 2011 р. № 4, 25 січня 2012 р. №№ 133, 3, 4, 27 березня 2012 р. № 6, 16 лютого 2012 р. № 1, 4 квітня 2012 р. № 1, 26 квітня 2012 р. № 6, 24 травня 2012 р. № 4, 26 липня 2012 р. № 9 (а.с. 131-141).

Перелічені документи були підписано посадовою особою ТОВ Будівельна компанія Диво-Буд та завірені печаткою цього товариства.

Оплата позивачем за виконані ТОВ Будівельна компанія Диво-Буд роботи підтверджується довідкою публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» від 26 серпня 2015 р. № СІІ-0000-157-01/2461 та платіжними дорученнями, які завірені печаткою публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» (а.с. 219-235).

Крім того, судом враховано, монтажні роботи ТОВ Будівельна компанія Диво-Буд здійснювались на комплексі, за адресою: Київська обл., м. Бровари, б. Незалежності 28а, що наналежить на праві приватної власності позивачу. Дана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтва про право власності та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 210-211).

Судом також враховано, що на дату укладення та виконання договору у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ Будівельна компанія Диво-Буд, зокрема, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, згідно з яким названий контрагент зареєстрований, як юридична особа (а.с. 205-207).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договору № 240601-11 дійсно мало місце та було вчинено з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем договору № 240601-11 призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання позивачем договору № 240601-11 у нього не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності ТОВ Будівельна компанія Диво-Буд, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання № 240601-11 між позивачем та ТОВ Будівельна компанія Диво-Буд.

Водночас, судом не можуть бути взяті до уваги письмові заперечення відповідача, в яких він посилається на довідку Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 26 вересня 2014 р. № 397/22-2/35313569 та акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Будівельна компанія Диво-Буд від 16 квітня 2013 р. № 203/22-2/35313569, оскільки вони жодним чином не спростовує наявні у справі докази (а.с. 175-192).

Крім того, судом також враховано, що невиконання контрагентом своїх зобовязань щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 р. у справі № 21-500во08 та від 1 червня 2010 р. у справі № 21-573во10.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів нікчемності господарських операцій здійснених між позивачем та ТОВ Будівельна компанія Диво-Буд у 2011-2014 рр. та не надано суду доказів, які б спростовували надані позивачем документи.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 6 лютого 2015 р. №№ НОМЕР_2, НОМЕР_1 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 72, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 6 лютого 2015 р. №№ НОМЕР_2, НОМЕР_1.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.