Рішення № 51341942, 23.09.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №662/645/15-ц Головуючий в І інстанції Соляник Н. І.

Провадження №22-ц/791/1783/15 Доповідач: Прокопчук Л.П. Категорія: 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року вересня місяця 23 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Прокопчук Л.П.Суддів:Полікарпової О.М., Кузнєцової О.М.при секретарі:Прушинській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від «18» травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

07 квітня 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з зазначеним позовом, уточнивши його 18.05.2015 року і просив стягнути з банку на його користь матеріальну шкоду, яка складається зі вкладу у сумі 3500 грн., інфляційних збитків внаслідок знецінення коштів у сумі 4189 грн. та моральну шкоду у розмірі 8000 грн.

В обґрунтування посилався на те, що у період з 06.03.2006 року по 11.12.2006 року працівник банку ОСОБА_7 прийняла від нього 3500 грн., а саме: 06.03.2006 року - 3000 грн., 04.12.2006 року - 280 грн., 11.12.2006 року - 220 грн., про що здійснила відмітку в ощадній книжці, проте зазначені грошові кошти на його рахунок не внесла, а присвоїла разом з іншим працівником банку ОСОБА_8, скоївши злочин, що підтверджується вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року.

Внесені ним грошові кошти за вказаний період знецінилися на суму інфляційних втрат, яка складає 4189 грн.

Крім матеріальної, банком заподіяна йому і моральна шкода, яку позивач оцінив у 8000 грн.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 18 травня 2015 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заподіяну матеріальну шкоду у сумі 3500 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 500 грн., всього 4000 грн. на користь ОСОБА_5.

Стягнуто з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в дохід держави судовий збір у розмірі 350 грн.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати і ухвалити нове про задоволення його позову.

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», вважаючи рішення суду в частині задоволених позовних вимог таким, що не відповідає вимогам закону, просило його скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_5 і його представник свою апеляційну скаргу підтримали з підстав, викладених у ній і не визнали доводів апеляційної скарги банку.

Представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» підтримав доводи своєї апеляційної скарги та не визнав апеляційну скаргу ОСОБА_5 і просив її відхилити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судом першої інстанції встановлено, що працівник банку ОСОБА_7 під час виконання своїх службових обов'язків скоїла злочин, а саме, прийнявши від ОСОБА_5 у період з 06.03.2006 року по 11.12.2006 року кошти на загальну суму 3500 грн. для внесення на відкритий рахунок позивача та зробивши відмітку в ощадній книжці ОСОБА_5 про прийняття коштів, фактично ввірені їй кошти на рахунок не внесла та разом з працівником банку ОСОБА_9 розтратили їх.

Зазначена обставина підтверджена вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12.03.2012 року, в якому встановлено, що у період часу з 2002 по 2007 роки Начальник Новотроїцького відділення ХОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_8 та касир (економіст І категорії) ОСОБА_7, знаходячись у відділенні банку, розташованому в смт. Новотроїцьке, вул. Леніна,88, переслідуючи корисливий умисел, направлений на незаконне матеріальне збагачення, з метою розкрадання грошових коштів з вкладних рахунків клієнтів банку шляхом фактичного розірвання договорів, а також шляхом підроблення заяв на видачу готівки та зняття грошових коштів від імені клієнтів, незаконно отримували грошові кошти від потенційних клієнтів банку, без оформлення рахунків та банківських документів, вступили в злочинну змову між собою. При цьому ОСОБА_8, зловживаючи своїм службовим становищем начальника відділення банку, давала вказівки ОСОБА_7

Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про недоведеність позивачем факту заподіяння ОСОБА_7 і ОСОБА_8 шкоди ОСОБА_5 під час виконання ними своїх трудових обов'язків є неспроможними, бо зазначена обставина вже встановлена вироком суду.

Крім того, на думку колегії і самим відповідачем фактично визнано цей факт, оскільки банком добровільно були частково сплачені ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 23888 грн. /а.с. 29/, які у такий же спосіб були привласнені засудженими працівниками банку.

У постанові Верховного Суду України від 25.04.2012 року (справа №2-20цс12) роз'яснено, що виходячи зі змісту ч.1 ст. 1059 ЦК України, п.1.4 Положення, п.8 гл.2 розділу ІІІ Інструкції, письмова форма договору банківського вкладу (депозиту) вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, які у свою чергу, є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

При цьому відкриття банківських рахунків та облікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного у письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку (ч.3 ст.1058, ч.2 ст.1068 ЦК України, п.2.1 Положення).

Оскільки саме з вини працівників банку не були зараховані грошові кошти, внесені позивачем, то стягуючи з банку кошти у сумі 3500 грн. на користь ОСОБА_5, суд першої інстанції постановив у цій частині законне і обґрунтоване рішення, висновки якого не спростовані доводами апеляційної скарги банку.

Щодо доводів скарги банку про порушення позивачем строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, то на думку колегії, цей строк не є порушеним, оскільки вирок Чаплинського районного суду Херсонської області від 12.03.2012 року набрав законної сили лише 22.07.2014 року. Крім того, із долучених до цивільної справи матеріалів кримінальної справи вбачається, що позов, заявлений ОСОБА_5 у рамках кримінальної справи судом взагалі не розглянутий /а.с. 4, 8/.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_5 в частині рішення суду про відмову у стягненні реальних збитків у вигляді втрат від знецінення національної валюти за період з березня 2006 року, то на думку колегії, вони є такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом ч.1,2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 3 ч.2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язання встановлює завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у справі №113-цс14 від 01 жовтня 2014 року відшкодування заподіяної злочином майнової та моральної шкоди є грошовим зобов'язанням.

Знецінення національної валюти з 06 березня 2006 року внаслідок інфляційних процесів призвело до збитків, яких позивач зазнав внаслідок неповернення йому банком грошових коштів у сумі 3500 грн. (3000 грн. - з 06.03.2006р.; 280 грн. - з 04.12.2006р.; 220 грн. - з 11.12.2006р.), таке знецінення є реальними збитками, які складають 8394 грн. та підлягають стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч.1 та п.2 ч.2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

ОСОБА_5 як власник грошових коштів, права якого були порушені, має право на відшкодування завданої йому і моральної шкоди, відповідно до вимог ст. 1172 та ст. 386 ЦК України.

Визначаючи її розмір у сумі 5000 грн., колегією суддів враховується характер, тривалість та обсяг заподіяних позивачу моральних страждань, істотність вимушених змін у його житті, ступінь вини відповідача, а також вимоги розумності і справедливості.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів вважає, що рішення суду в зазначених вище частинах підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо рішення суду в частині відшкодування витрат на правову допомогу, то в цій частині воно є законним, стягнена судом сума обґрунтована та підтверджена належними доказами.

За правилами ст. 88 ЦПК України підлягають перерозподілу судові витрати, а саме розмір судового збору стягнений з відповідача підлягає збільшенню до 868 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, в силу ст.ст. 11, 22, 23, 386, 625, 1172 ЦК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 18 травня 2015 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_5 про стягнення з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» збитків та моральної шкоди скасувати і ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_5 8394 грн. збитків від знецінення грошових коштів та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Це ж рішення суду в частині стягнення з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь держави судового збору у розмірі 350 грн. змінити, збільшивши вказану суму до 868 грн.

В решті це рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис)

Судді: (два підписи)

З оригіналом згідно:

Суддя: Л.П.Прокопчук