Ухвала суду № 51279877, 26.05.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/8419/15-кГоловуючий у 1-й інстанції Берегуляк Ф.Г. Провадження № 11-сс/789/145/15 Доповідач - Кунець І.М.Категорія - запобіжний захід

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2015 р. м.Тернопіль

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Кунця І.М.

Суддів - Коструба Г. І., Очеретяний Є. В.,

при секретарі - Цінькевич В.М.

з участю: прокурора ОСОБА_1Й

підозрюваного ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 18.05.2015 року стосовно ОСОБА_2,-

В С Т А Н О В И ЛА:

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 18.05.2015 року задоволено клопотання слідчого СВ ТМВ УМВС України в Тернопільській області Боднар І.Й. за погодженням зі старшим прокурором прокуратури м. Тернопіль ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

-26.08.2008 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч.З ст.186, п.З ст.76, п.4 ст.74 до 4 років позбавлення волі. На підставі ст.ст.75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, з обовязками передбаченими п.п. 3,4 ч.І ст.76 КК України; -19.04.2012 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч.І ст.190, ч.2 ст.185, ч.З ст.185, ч.І ст.70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. 06.06.2014 року ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області звільнений від відбування покарання на підставі ст.4-А Закону України "Про амністію у 2014 році", -

що підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та застосовано до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Визначено строк тримання під вартою ОСОБА_2 з моменту його затримання, а саме: з 17 год. 00 хв. 15 травня 2015 року.

Датою закінчення дії ухвали вважати 00 год. 00 хв. 07 липня 2015 року.

Визначено ОСОБА_2 заставу у розмірі 45 000(сорок пять тисяч) гривень для внесення на депозитний рахунок Управління ТУ ДСА України у Тернопільській області (р/р 37316003000474, МФО 838012, ідентифікаційний код 26198838, ОСОБА_5: ГУДКСУ у Тернопільській області).

У випадку внесення застави покладено на ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 строком на два місяці наступні обов'язки:

-зявлятися за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду залежно від стадії кримінального провадження;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_2, що якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Як вбачається із оскаржуваної ухвали, органом досудового слідства проводиться досудове розслідування кримінального провадження, яке внесено до ЄРДР 08 травня 2015 р., за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

В клопотанні слідчого зазначено, що 07 травня 2015 року, близько 23 год. 30 хв., ОСОБА_2 , перебуваючи по вул. Лепкого в м. Тернополі, відкрито викрав сумку з особистими речами та грошовими коштами, які належать ОСОБА_6, чим спричинив їй матеріальну шкоду на суму 1956 грн.

15.05.2015 року, в 17 год. 00 хв., ОСОБА_2 затримано в порядку ст.208 КПК України за наявності очевидних ознак, що саме він вчинив злочин, який йому вміняється в провину.

16 травня 2015 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував його обґрунтованою підозрою у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкістю покарання визначеною даною статтею та ризиками того, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити нове кримінальне правопорушення та незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить скасувати вказану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід в виді домашнього арешту цілодобово. Захисник вважає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, її висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і вона прийнята з порушенням норм КПК України. Так, захисник вказує, що ним було оскаржено до суду незаконне затримання його підзахисного, яке було проведено з порушеннями КПК, і суд мав звільнити його з-під варти. Також захисник вважає, що в представлених матеріалах нема достатніх даних про обґрунтовану підозру ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Стосовно обрання запобіжного заходу, то захисник стверджує, що слідчим суддею не обґрунтовано неможливості запобігання ризиком, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів. Висновки слідчого судді про наявність наведених в ухвалі ризиків захисник вважає немотивованим і вони не відповідають матеріалам кримінального провадження. ОСОБА_2 має постійне місце проживання, є молодого віку, йому призначено завідомо непосильний розмір застави, а тому захисник просить змінити йому міру запобіжного заходу на домашній арешт цілодобово.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення піодзрюваного ОСОБА_2 та думку його захисника ОСОБА_3, які підтримали подану апеляційну скаргу, міркування прокурора Молень І.Й., яка рішення суду першої інстанції про застосування запобіжного заходу ОСОБА_2, вважає законним та обґрунтованим і тому просить залишити його без зміни та відмовити у задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачений.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч.1 ст.178 КПК України.

Розглядаючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя вірно, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу, у відповідності до вимог ст.177 КПК України, обставин, передбачених ст.178 КПК України, а також з дотриманням вимог ст.196 КПК України правильно ухвалив рішення про задоволення вищезазначеного клопотання, відносно ОСОБА_2

При цьому слідчий суддя належним чином вмотивував своє рішення, вказавши, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та зазначив про наявність ризиків, визначених в ст.177 КПК України, а саме можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення та незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, а відтак перешкодити повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування.

Колегія суддів вважає, що під час розгляду клопотання слідчий суддя перевірив наявність достатніх підстав того, що ризики, на які вказує слідчий, існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження та, з огляду на те, що для запобігання зазначеним ризикам застосування більш мякого запобіжного заходу буде недостатнім, а також враховуючи вид покарання, що може бути застосовано до ОСОБА_2 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, обґрунтовано прийняв рішення відносно останнього про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Доводи апелянта про те, що слідчим суддею, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу не було об'єктивно з'ясовано всіх обставин кримінального провадження, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з матеріалів судового провадження вбачається, що слідчим суддею було досліджено всі надані учасниками судового провадження докази, що мали значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Показання захисника, наведені в апеляційній скарзі, про відсутність прямих доказів, що підтверджують обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого йому злочину, не відповідають дійсності, оскільки потерпіла ОСОБА_6 впізнала ОСОБА_2 як особу, яка вчинила грабіж, і свідок ОСОБА_7 була очевидцем вчинення підозрюваним цього злочину.

Наявність обґрунтованої підозри, як зазначається в рішеннях Європейського суду з прав людини, передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати обєктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин. І такі факти мають бути досить переконливими, щоб слідчий суддя на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчиненя злочину вірогідною.

Доведеність вчинення кримінального правопорушення є завданням досудового слідства, сприяти якому має й тримання підозрюваного під вартою.

Колегія суддів вважає, що докази, наведені в ухвалі слідчого судді, є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину і доводи захисника з цього приводу не відповідають матеріалам кримінального провадження.

Також в апеляційній скарзі захисник ставить під сумнів докази, на які посилається слідчий суддя в ухвалі, доводячи обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, що може бути перевірено в процесі розгляду кримінального провадження по суті, а не на цій стадії процесу.

В даному кримінальному провадженні слідчий суддя розглядав по суті клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Подання захисником в процесі розгляду цього клопотання скарги на затримання ОСОБА_2 не є підставою для звільнення його з-під варти, як про це ставить питання захисник в апеляційній скарзі.

В ухвалі слідчого судді вказано, що, враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_2, застосування до нього більш мякого запобіжного заходу не забезпечить його належної поведінки та виконання ним процесуальних рішень, а тому доводи захисника, наведені в апеляційній скарзі, про відсутність мотивування цих обставин не відповідають дійсності.

Ставлячи питання про недоведеність ризиків, наведених в ухвалі, захисник в апеляційній скарзі ставить питання щодо застосування до його підзахисного запобіжного заходу в виді цілодобового домашнього арешту, що є некоректним. Адже при обранні запобіжного заходу в виді домашнього арешту теж необхідно наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Доводи захисника про призначення слідчим суддею непосильного розміру застави у розмірі 45 000 грн., не заслуговують на увагу, оскільки рішення слідчого судді в цій частині оскарженню не підлягає.

За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і підстав для її скасування, та застосування до підозрюваного запобіжного заходу в виді домашнього арешту, про що ставить питання в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3, не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 181, 199, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 18.05.2015 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 - без зміни.

Судді - три підписи:

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_8