Ухвала суду № 51276526, 21.09.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/2080/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Кривцова Г. В.Номер провадження 22-ц/788/1490/15 Суддя-доповідач - Ткачук С. С. Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ткачук С. С.,

суддів - Ільченко О. Ю. , Попруги С. В.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко Л.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду у М.Суми апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 липня 2015 року

у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 02 липня 2015 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» ( далі банк) задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором карткового рахунку у розмірі 4927 грн. 94 коп. та судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, де посилаючись на невідповідність рішення суду дійсним обставинам справи і вимогам закону, просить рішення суду скасувати в частині стягнення з неї 200 грн. - пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, 1743 грн. 57 коп. - інфляційних витрат, 281 грн. 15 коп. - 3 % річних від простроченої суми та залишити суму боргу 2703 грн. 22 коп., яку сплачувати позивачеві по 100 грн. щомісяця, а також винести рішення про закриття картрахунку 17 травня 2012 року. Вважає, що кредитний договір діяв до моменту закриття карткового рахунку та її звільнення з банку. Зазначає, що питання погашення кредиту на суму 3867 грн. 22 коп. було врегульоване сторонами 16 травня 2012 року заявою про погашення заборгованості. Вважає, що позивач не надав до суду доказів про дійсність кредитного договору № 09768 від 28 серпня 2009 року. Зазначає, що реквізити рахунку на який вона сплачувала кредитні кошти у 2013 році відрізняються від реквізитів рахунку за договором № 09768, що підтверджує факт закриття кредитного рахунку та договору. Крім того, вказує на неправомірність стягнення з неї пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, інфляційних витрат, 3 % річних від простроченої суми.

В судовому засіданні відповідач підтримала свою апеляційну скаргу і просила задовольнити.

Представник банку вважає рішення законним та обґрунтованим і просив скаргу відхилити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом визнано встановленим і це підтверджується матеріалами справи, що відповідно до договору № 09768 від 28 серпня 2009 року та додаткових договорів від 04 березня 2010 року та 06 вересня 20910 року, укладених сторонами, відповідач отримала кредит в сумі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік (при погашенні кредиту та процентів за користування кредитом до 25 числа місяця наступного за звітним), в іншому випадку плата за користування кредитом встановлювалась у розмірі 13 % річних, проценти за перевищення витратного ліміту 24 % річних, зі строком дії кредитного договору до дня закриття картрахунку і завершення всіх розрахунків по картрахунку (а.с. 5 - 8, 11, 15).

Згідно з розрахунками заборгованості за договором, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань станом на 15 травня 2015 року у останньої існує заборгованість, яка складається з заборгованості по кредиту в сумі 2703,22 грн., пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, інфляційних витрат, 3 % річних від простроченої суми згідно ст. 625 ЦК України. (а.с. 74 - 77).

Судом встановлено, що на день звільнення ОСОБА_4 з роботи станом на 17.05.2012 року у останньої залишилась непогашена заборгованість по кредиту 3867 грн. 22 коп. Вказану обставину в судовому засіданні суду першої інстанції підтвердила сама відповідач.

Вирішуючи питання стягнення суми пені, суд першої інстанції на підставі ст.258ч.2п.1 ЦК України застосував річний строк позовної давності і відповідно до ст. 551 ч.3 ЦК України враховуючи клопотання відповідача зменшив розмір пені до 200 грн. через її скрутне матеріальне становище.

Доводи скарги про те, що немає підстав для стягнення пені, інфляційних витрати та 3-х процентів річних у зв'язку із закриттям банківського карткового рахунку та врегулюванням цього питання при її звільненні не підтверджуються матеріалами справи.

Дійсно 03.05.2012р. відповідачем м була подана заява про звільнення з роботи за згодою сторін. 16.05.2012р. нею написані заяви про закриття картрахунку та про зобов'язання сплатити до 27.08.2012р. згідно графіку погашення з урахуванням процентів протягом з 25 травня по 25 серпня 2012 року разовими внесками по 1250грн. Але ці зобов'язання відповідач не виконала.

Тому, оскільки стягнення пені є умовами пункту 7.3 договору, з якими відповідач була ознайомлена і підписав договір з додатками надала згоду на такі умови.

Визначені п.7.3 договору умови нарахування пені є порушення позичальником терміну погашення кредиту.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, квитанцій поповнення картрахунку готівкою, ОСОБА_4 у період з травня 2012 року по червень 2015 року періодично погашала заборгованість за кредитом але не повному обсязі внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 2703,22грн., яку відповідач визнає.(а.с. 74 - 75, 67, 68, 97).

Стягнення пені, яка за природою є видом неустойки, що забезпечує виконання зобов'язання, не позбавляє права кредитора вимагати на підставі ст. 625 ЦК України стягувати з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Дана стаття матеріального права визнає наслідки відповідальності боржника, який не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, доводи скарги про не застосування до неї відповідальності передбаченої ст. 625 ЦК України є необґрунтованими і тому відхиляються колегією суддів.

Щодо інших доводів скарги про закінчення договору через повернення нею банківської картки та сплату в рахунок боргу щомісячно по 100грн. на інший рахунок, не дають підстав для скасування рішення суду, бо задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України», суд правильно виходив з того, що на день звільнення борг відповідачем за кредитним договором залишився не погашеним, тобто претензії сторонами договору не були врегульовані. Окрім того, у написаних нею заявах у 20012, 2014, 2015 роках, вона постійно визнавала розмір боргу по кредиту.

Відповідно до п.12.2 договору - договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до дня закриття картрахунку і звершення всіх розрахунків по картрахунку відповідно до п.11.1

Укладений відповідачем кредитний договір в силу ст. 204 ЦК України є дійсним, а тому відсутні підстави для не застосування до боржника умов цього договору у разі порушенням ним виконання кредитного зобов'язання, забезпеченого неустойкою (пені), та застосування наслідків відповідальності через не виконання грошового зобов'язання.

Висновками суду першої інстанції відповідають вимогам ст.ст. 526, 551, 610-612, 625, 629, 1054 ЦК України.

Доводи апелянта, що кредитний договір фактично закритий і він припинив свою дію спростовуються обставинами встановленими судом першої інстанції.

Заявлені у апеляційний скарзі вимоги про ухвалення рішення про закриття карткового рахунку не були предметом позову банку, а суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних підстав.

Суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судом постановлено обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому до уваги не приймаються.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області відповідачу у порядку ст. 82 ЦПК України відповідачу відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення, тому за результатами розгляду апеляційної скарги на підставі ст. 88 ЦПК України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_4 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 121 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 308, 313, 315, ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 липня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 121 грн. 80 коп. судового збору за подання апеляційної скарги на рахунок 31211206780002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УК у м. Сумах (Суми), 22030001, Банк одержувача ГУДКСУ у Сумській області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді