Ухвала суду № 51276517, 17.09.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №577/3470/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Гетьман В. В.Номер провадження 22-ц/788/1731/15 Суддя-доповідач - Околот Г. М. Категорія - 59

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

17 вересня 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Околота Г. М.,

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І. ,

при секретарі- Чуприні В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Конотопського міськрайонного управління юстиції на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 серпня 2015 року за скаргою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на дії державного виконавця,

в с т а н о в и л а:

16 липня 2015 року ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду з вказаною скаргою, у якій просило визнати протиправними дії старшого державного виконавця ВДВС Сумського МУЮ Романової О.А. щодо повернення виконавчого документа стягувачу без виконання, скасувати її постанову №47310711 від 30 червня 2015 року про повернення виконавчого листа стягувачеві та зобов'язати ВДВС вжити заходів направлених на примусове виконання рішення суду у справі №2-385/2010.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 серпня 2015 року визнано неправомірними дії старшого державного виконавця ВДВС Конотопського МРУЮ Романової О.А. щодо повернення виконавчого документу стягувачеві. Скасовано постанову старшого державного виконавця ВДВС Конотопського МРУЮ Романової О.А. №47610711 від 30 червня 2015 року про повернення виконавчого документа стягувачеві. Зобов'язано ВДВС Конотопського МРУЮ вжити заходів направлених на примусове виконання рішення у справі №2-385/2010.

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, ВДВС Конотопського МРУЮ подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права просить ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити скаржнику в задоволенні скарги в повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що вчинення виконавчих дій щодо реалізації нерухомого майна за відсутності боржника є порушенням його прав передбачених ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем вжито всіх заходів, спрямованих на виконання рішення, а результати цих заходів стали підставою для завершення виконавчого провадження, що не позбавляє права стягувача повторно пред'явити виконавчий документ до виконання, протягом строків, встановлених ст.. 22 Закону. .

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим чином поновлює його порушені права чи свободи.

Як встановлено судом першої інстанції, Конотопським міськрайонним судом Сумської області 25 червня 2010 року було видано виконавчий лист №2-385 на виконання рішення цього ж суду про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за договором кредитної лінії від 07 грудня 2007 року станом на 19 листопада 2009 року, у розмірі 128647 грн. 82 коп., а також стягнення 1286 грн. 47 коп. судового збору та 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи, а всього 130054 грн. 47 коп. ( а.с.5).

20 травня 2015 року за заявою ПАТ «Універсал Банк» про примусове виконання рішення суду, старшим державним виконавцем ВДВС Конотопського МРУЮ було відкрито виконавче провадження №47610711 (а.с.3, 21).

У ході здійснення виконавчого провадження старшим державним виконавцем ВДВС Конотопського МРУЮ встановлено, що на все нерухоме майно боржника ОСОБА_4 було накладено арешт, про що внесено відомості до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна (а.с.23-25).

Як вбачається ОСОБА_4 належить 3/25 частин будинку по АДРЕСА_1 (а.с.5).

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Конотопського МРУЮ від 30 червня 2015 року вказаний виконавчий лист повернутий стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст.47, ЗУ «Про виконавче провадження (а.с.4).

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив із того, що повернення виконавчого документа стягувачу суперечить вимогам п.7 ст. ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та порушує права стягувача у виконавчому провадженні, оскільки протягом року з дня оголошення розшуку боржника було виявлено його майно і державний виконавець у цьому випадку повинен був здійснити усіх заходів для примусового виконання рішення суду, які передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

З постанови від 30 червня 2015 року про повернення виконавчого документа стягувачеві вбачається, що державний виконавець керувався п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», в якій зазначив, що ухвалою Конотопського міськрайонного суду від 11 вересня 2013 року ОСОБА_4 оголошено в розшук, а за повідомленням Конотопського МВ УМВС від 30 червня 2015 року №10927 місцезнаходження боржника не встановлено.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити до приміщень, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи; залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання (п.4, 5, 10, 12).

Статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документу стягувачу.

Згідно п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо боржник - фізична особа чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Тобто, за даної норми закону вбачається, що виконавчий документ не може бути повернутий стягувачеві на підставі п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», якщо протягом року з дня оголошення в розшук було виявлене майно боржника, або встановлено його місцезнаходження..

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що державний виконавець при здійсненні виконавчих дій , направлених на примусове виконання рішення суду у справі № 2-385/2010 не провів дії та заходів по організації розшуку боржника, не звертався до суду з поданням про оголошення боржника у розшук , а керувався лише ухвалою Конотопського міськрайонного суду від 11 вересня 2013 року ( а.с. 22) , якою боржник ОСОБА_5 був оголошений у розшук під час проведення виконавчих дій з виконання іншого виконавчого документа №2-965 про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк». В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що виконавцем проведені дії та застосовані заходи по організації розшуку боржника, як того вимагає ст.ст. 38, 40 Закону в межах виконавчого провадження №47610711.

Крім того, державний виконавець, встановивши, що боржнику на праві власності належить 3/25 частин будинку ( а.с. 24-25) , всупереч вимог ст.ст.52 , 58,62,63 Закону України «Про виконавче провадження», а також пунктів 4.3, 4.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 не вжив заходів для звернення стягнення на це майно, оскільки відсутність боржника за місцем його проживання не є перешкодою для виконання рішення суду .

Зважаючи на те, що Законом України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено обов'язок вживати усіх передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, з огляду на те, що державним виконавцем всупереч вимог закону не було вжито достатніх дій, необхідних для виконання судового рішення, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про передчасність повернення державним виконавцем виконавчого документа стягувачеві.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апелянта не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не містять передбачених законом підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали суду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, тому відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційну скаргу необхідно відхилити, а ухвалу суду - залишити без зміни.

Керуючись ст.303, п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312, ст.ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Конотопського міськрайонного управління юстиції - відхилити.

Ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -