Ухвала суду № 51258029, 23.09.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Заводян К. І.

Суддів: Половінкіної Н.Ю., Савчук М.В.

Секретаря: Давньої Я.А.

З участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3,

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Сторожинецького районного нотаріального округу Сирбу Людмила Борисівна, про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_6, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких за угодою діє ОСОБА_3, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 липня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали позов до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Сторожинецького районного нотаріального округу Сирбу Людмила Борисівна, про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_6.

Посилалися на такі обставини.

ОСОБА_6 була їх матір'ю.

07 квітня 2006 року вона склала заповіт на свого сина ОСОБА_7.

Під час посвідчення заповіту нотаріусом Хоміцькою Н.Г. було встановлено, що ОСОБА_6 не може прочитати текст заповіту, тому, відповідно до ст.1253 ЦК України до посвідчення вказаного заповіту були залучені свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які зачитували для ОСОБА_6 заповіт вголос і поставили на ньому свої підписи.

_________________

Провадж. №22-ц/794/1216/15 Головуючий у першій інстанції Данилюк М.І. Категорія: 39 Доповідач: Заводян К.І

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 Тоді їм стало відомо, що 13 травня 2012 року покійна склала інший заповіт, на їх сестру ОСОБА_4 Заповідачка була неграмотною людиною, в силу свого віку вона мала дуже поганий зір. Тому самостійно не могла зачитати вголос заповіт.

Вважали, що заповідачці не був відомий справжній текст заповіту, підписуючи його, мати була введена в оману.

Крім того, спірний будинок будував покійний брат ОСОБА_7, який проживав в ньому з дружиною ОСОБА_12, сином ОСОБА_13 та покійною матір'ю. Дозвільні документи на будівництво були складені на матір, у зв'язку з чим перший заповіт укладався на ОСОБА_7.

Справжнього волевиявлення ОСОБА_6 скласти заповіт на ОСОБА_4 не було.

Просили визнати недійсним заповіт ОСОБА_6, складений та посвідчений приватним нотаріусом Тумаком А.М. на ім'я ОСОБА_4, реєстровий №2015. Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане на ім'я ОСОБА_4 на підставі вказаного заповіту.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 09 липня 2015 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в позові відмовлено.

ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких за угодою діє ОСОБА_3, подали на рішення суду апеляційну скаргу.

Вважають, що суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи.

Суд не взяв до уваги, що при посвідченні заповіту на ім'я ОСОБА_7, було встановлено, що мати не може зачитувати заповіт особисто, у зв'язку з чим були залучені свідки. Складений заповіт на ім'я ОСОБА_4 не міг бути прочитаний матір'ю особисто, як це зазначено в заповіті, до його посвідчення повинні були залучатися свідки.

Під час розгляду справи свідки, які брали участь в посвідченні заповіту за 2006 рік, не викликалися і не допитувалися. Тому суд не в повній мірі дослідив обставини справи.

Просили рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги.

ОСОБА_4 подала заперечення на апеляційну скаргу. Рішення суду вважає законним і обгрунтованим. Вказує на те, що мати була грамотною людиною. Читала, шила, вишивала, користуючись окулярами, проте постійно окулярів не носила.

Колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не убачається.

Відмовляючи ОСОБА_1, ОСОБА_2 в позові, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідно до ст.ст.1233, 1234, 1235, 1236 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька

фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

У разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача, позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (внуки) цієї особи мають право на спадкування на загальних підставах.

Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав.

Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1247, 1248 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

За правилами ст.ст.154, 1255 заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт.

Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним,

чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни.

Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто.

Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту і підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

Відповідно до ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.

У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Судом встановлено і це підтверджується доказами, що є в матеріалах справи, що 07 квітня 2006 року ОСОБА_6 склала на ОСОБА_7 заповіт на житловий будинок і належні до нього господарські будівлі і споруди АДРЕСА_1. Заповіт посвідчений державним нотаріусом Сторожингецької державної нотаріальної контори Хоміцькою Н.Г., зареєстрований в реєстрі №760 (а.с.10).

Заповіт дійсно посвідчено у присутності свідків у зв'язку з тим, що "ОСОБА_6 не могла сама прочитати текст заповіту". Причина неможливості прочитання - невідома. Заповіт ОСОБА_6 підписала.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер (а.с.15).

30 травня 2012 року ОСОБА_6 склала заповіт на ОСОБА_4, якій заповіла житловий будинок і належні до нього господарські будівлі і споруди АДРЕСА_1 та земельну ділянку для його обслуговування.

Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Тумаком А.М., містить запис про те, що текст заповіту прочитано вголос заповідачкою, та її власноручний підпис. Зареєстрований заповіт в реєстрі під № 2015. (а.с.9).

Склавши новий заповіт, згідно ст.1254 ЦК України, ОСОБА_6 скасувала попередній заповіт, складений на ОСОБА_7 Крім того, за правилом част.4 ст.25 ЦК України, заповіт від 07 квітня 2006 року втратив свою силу у зв'язку із смертю ОСОБА_7 до смерті спадкодавця.

Суд вірно зазначив, що відповідно до част.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що 03.11.2014 року рішенням Сторожинецького районного суду від 03 листопада 2014 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 та ОСОБА_15, які діяли в інтересах неповнолітнього ОСОБА_13, відмовлено в позовних вимогах до ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог приватний нотаріус Сторожинецького районного нотаріального округу, служба у справах дітей Сторожинецької районної державної адміністрації як орган опіки та піклування, про визнання права власності на спадкове майно за законом - на будівельні матеріали та виконанні роботи, визнання недійсним заповіту від 30.05.2012 року, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_15, які діяли в інтересах неповнолітнього ОСОБА_13, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, задоволено.

За ОСОБА_4 визнано право власності на спадкове майно за заповітом, а саме: на будівельні матеріали, що були використані в процесі будівництва житлового будинку АДРЕСА_1, загальною вартістю 64 593 гривень.

Вимагаючи визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 від 30 травня 2012 року, позивачі посилалися на те, що при підписанні заповіту ОСОБА_6 була введена в оману, їй не був відомий справжній текст заповіту. Заповідачка була неграмотною людиною, в силу свого віку вона мала дуже поганий зір. Тому самостійно не могла зачитати вголос заповіт. Доказами цього, на які вони посилалися, був похилий вік заповідачки та укладення заповіту на ім'я ОСОБА_7 від 07 квітня 2006 року, текст, якого їй зачитували свідки. На причину неможливості зачитати вголос заповіт не посилаються

Відповідно до ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Згідно частини 1 ст.229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Як видно із заповіту на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_6 була грамотною людиною. На заповіті заповідачкою вчинено напис: "Текст заповіту мною

прочитано вголос", її підпис та прізвище і ім'я "ОСОБА_6".

Те, що вказаний напис зроблений ОСОБА_6 позивачі не заперечували.

Заповіт є одностороннім правочином. Він створює обов'язки лише для особи, яка його вчинила, та права на прийняття спадщини, в тому числі на користь спадкоємців, які не знають про нього чи його зміст.

Позивачі не могли визначитися в чому, в якій частині заповіту, полягав обман ОСОБА_6 при укладенні нею заповіту на користь ОСОБА_4 Факту обману сторони не довели і на докази про його наявність не послалися.

Суд обґрунтовано відхилив клопотання позивачів про виклик свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, оскільки обставини укладення заповіту на користь ОСОБА_4 їм не відомі.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду відповідає встановленим обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не убачається.

Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких за угодою діє ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 09 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: