Ухвала суду № 51239187, 23.09.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 335/3785/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Калюжна В.В.

Провадження № 22-ц/778/5006/15 Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«23» вересня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

Краснокутської О.М.

при секретарі: Мельнику З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2015 року по справі

за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживача, розірвання договору та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживача, розірвання договорів-заяв №313731/45204/3-14 від 28.11.2014 року, №313731/45210/3-14 від 28.11.2014 року, №313731/4161/1-15 від 06.01.2015 року та договору №313731/12581/07-15 від 20.01.2015 року та стягнення коштів за зазначеними договорами.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.04.2015 року роз'єднано позовні вимоги, позовні вимоги, які стосуються розірвання договору-заяви №313731/4161/1-15 від 06.01.2015 року та стягнення коштів за даним договором виділені в окреме провадження із наданнями номеру справи №335/3785/15-ц.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що 06.01.2015 року уклала з відповідачем договір-заяву №313731/4161/1-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на 1 місяць в іноземній валюті, згідно якого розмістила в банку відповідача строковий вклад в розмірі 19000,00 доларів США, на строк з 06.01.2015 року до 06.02.2015 року, зі сплатою процентів за ставкою 10,00% річних.

Після закінчення строку дії договору зверталась до банку з вимогою про повернення банківського вкладу, проте отримала відмову банку з посиланням на постанови Правління Національного Банку України від 01.12.2014 року № 758 та від 03.03.2015 року №160.

Вважає, що посилання банку на вказані постанови є безпідставним, оскільки правовідносини, що виникли , регулюються ЦК України та договором, відмова у видачі коштів порушує її права.

На підставі зазначеного просила розірвати договір №313731/4161/1-15 від 06.01 2015 року, стягнути на її користь з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» належні їй кошти в сумі 19000 дол. США, розміщені згідно договору-заяви №313731/4161/1-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» від 06.01.2015 року.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2015 року позов задоволено.

Розірвано договір-заяву №313731/4161/1-15 від 06.01.2015 року, укладений між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі начальника відділення №4 Філії «Запорізьке РУ»АТ»Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_3 належні їй кошти у сумі 19000 доларів США, розміщені згідно договору-заяви №313731/4161/1-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на 1 місяць в іноземній валюті від 06.01.2015 року.

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь держави судовий збір у розмірі 3654,00 грн.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 липня 2015 року заяву ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

В апеляційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», посилаючись на відсутність оригіналів касових документів на підтвердження фактичного передання коштів, неврахування судом першої інстанції постанов Правління Національного Банку України від 01.12.2014 року № 758 та від 03.03.2015 року №160, на підставі яких банки обмежені у видачі грошових коштів вкладникам, просить скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення, суд обґрунтовано виходив з того, що банк не виконав свої зобов'язання по договору банківського вкладу, не повернув ОСОБА_3. кошти, а тому позовні вимоги є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Висновки суду є правильними, узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність укладення договору банківського вкладу та посилання на відсутність оригіналів документів у справі є безпідставними.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі, якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Оригінали письмових доказів, у відповідності до ст. 138 ЦПК України, до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу .

Згідно ч.1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 1.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України 03.12.2003 N 516 передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Пунктом 2.9 глави 2 розділу ІУ Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року №174, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Виходячи з положень ст. 1059 ЦК України, п. 1.4. Положення, п.2.9 глави 2 розділу IV Інструкції письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Судом правильно встановлено, що між сторонами виникли правовідносини за договором банківського вкладу «Класік», на підставі яких 06 січня 2015 р. ОСОБА_3 передала відповідачу 19000 доларів США. на 1 місяць по 06 лютого 2015 року з нарахуванням процентів на вклад (а.с.16,11). Згідно з ліцензією, виданою відкритому акціонерному товариству "Банк "Фінанси та кредит" Національним банком України 17 липня 2007 року за № 28 та дозволом ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" має право здійснювати банківські операції, в іноземній валюті.

Факт укладення договору та внесення позивачкою у банк грошового вкладу підтверджується підписаним сторонами договором-заявою №313731/4161/1-15 про банківський строковий вклад(депозит) «Класік» на 1 міс. в іноземній валюті від 06 січня 2015 року, меморіальним валютним ордером №11353683 від 06 січня 2015 р. про внесення ОСОБА_3 19000 доларів США на депозитний рахунок , які відповідають вимогам Інструкції про касові операції в банках України.

Факт укладення договору та отримання коштів від вкладника банк підтверджував відповідями на заяву ОСОБА_3 про повернення вкладу, ,перерахуванням банком 20.04.2015 р. коштів ОСОБА_3 на рахунок НОМЕР_1( а.с.20,21,32).

Вище наведені докази відповідають вимогам ст.ст.57,58,59,64 ЦПК України, обґрунтовано прийняті судом та оцінені за правилами ст.212 ЦПК України, оригінали письмових доказів були досліджені судом першої інстанції та під час розгляду справи в апеляційному суду , відповідно до ст.138 ЦПК України до матеріалів справи приєднані засвідчені суддею їх копії.

Умовами договору передбачено, що після закінчення строку банківського вкладу, вклад повертається вкладникові в порядку та на умовах, визначених положеннями п.5.2 Основних умов.

Згідно з п.5.2 Основних умов, у випадку закінчення строку розміщення строкового вкладу, визначеного у договорі-заяві, умовами якої передбачена можливість продовження строку розміщення строкового вкладу після закінчення строку розміщення строкового вкладу, визначеного у договорі-заяві, вкладник у випадку його бажання не продовжувати подальше розміщення вкладу, отримати кошти з строкового банківського рахунку шляхом видачі готівкою або перерахування на його власний поточний/картковий рахунок або інший вкладний рахунок, а дію договору припинити, зобов'язаний надати Банку письмову вимогу не пізніше дати закінчення строку строкового вкладу, визначеного договором-заявою. У разі ж, коли вкладник не надав Банку зазначену письмову вимогу та не вимагає повернення вкладу після закінчення строку, визначеного договором-заявою, строк розміщення строкового вкладу вважається продовженим з наступного дня після закінчення строку, визначеного договором-заявою, на строк, що дорівнює початковому строку розміщення строкового вкладу.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулася до відповідача з письмовими заявами, і просила банк після закінчення дій її договору повернути вклад (а.с. 18,19).

Відповідно до змісту статей 526, 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладникові готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому самому банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки за допомогою платіжної банківської картки тощо).

Оскільки встановлено, що зі спливом встановленого договором строку на вимоги позивача банк кошти не повернув, чим порушив свої грошові зобов'язання, суд обґрунтовано задовольнив позов позивача і стягнув суму вкладу . У відповідності до ст.11 ЦПК України суд розглядає справи в межах позовних вимог заявлених позивачем.

Перерахування коштів на поточний банківський рахунок в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів, не є виконанням зобов'язання банку з повернення вкладу. Доказів виконання своїх зобов'язань перед ОСОБА_3. на час ухвалення судових рішень банк теж не надав.

Посилання банку в апеляційній скарзі на постанову Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03 березня 2015 року № 160 та постанову Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 01 грудня 2014 року №758 є неприйнятними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Отже, постанови Національного банку є розпорядчими актами, які адресовані обмеженій кількості осіб і таке регулювання здійснюється в межах адміністративно-правових відносин Національного банку України з банками, які охоплюються його наглядовою діяльністю і нормативно-правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 ЦК України, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління.

Між тим, права та обов'язки у правовідносинах між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3. визначаються нормами цивільного законодавства та умовами договору про банківський вклад і зобов'язання банку полягає у виплаті вкладнику грошових коштів на умовах та в порядку, встановлених договором.

Таким чином, постанови Національного банку не можуть встановлювати нові права або обов'язки для сторін договору, не можуть звільняти від цивільного обов'язку або його виконання.

Отже, відмова банку у поверненні ОСОБА_3. належних їй коштів суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 41 Конституції України, ст. 1058,1060,1068 ЦК України та умовам укладеного між сторонами договору, а також ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: