Ухвала суду № 51239169, 23.09.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 334/1854/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Гнатюк О.М.

Провадження № 22-ц/778/4992/15 Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«23» вересня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

Краснокутської О.М.

при секретарі: Мельнику З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2015 року по справі

за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про повернення вкладів шляхом стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про повернення вкладів шляхом стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що сторонами були укладені наступні договори:

- 20 серпня 2013 року договір-заява про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на 370 днів в іноземній валюті № 9742/370-13, сума вкладу - 12 120 доларів США, строк розміщення - з 20 серпня 2013 року по 25 серпня 2014 року, процентна ставка 9,5% річних;

- 29 серпня 2014 року договір-заява про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на 1 міс. в іноземній валюті № 313731/23751/1-14, сума вкладу - 1 100 доларів США, строк розміщення з 29 серпня 2014 по 29 вересня 2014 року, процентна ставка 10,0% річних;

- 29 серпня 2014 року договір-заява про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на 5 міс. в національній валюті № 313731/23752/5-14, сума вкладу - 34 000 гривень, строк розміщення з 29 серпня 2014 року по 29 січня 2015 року, процентна ставка 23,5% річних.

Предметом договорів є розміщення нею у банку депозитних вкладів на загальну суму 13 220 доларів США та 34 000 гривень з виплатою відсотків на суму депозитного вкладу в кінці строку.

Вона виконала свої зобов'язання за договорами та внесла на депозитні рахунки суми коштів.

16 лютого 2015 року вона повідомила відповідача про намір достроково розірвати вказані договори шляхом подання письмових заяв, просила повернути їй суму депозитних вкладів готівкою через касу банку протягом трьох днів, починаючи з 02 березня 2015 року.

03 березня 2015 року звернулася до відповідача з метою отримання сум, але в видачі коштів їй було відмовлено.

Вважає, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання відповідно до укладених договорів та вимоги ст.ст. 629 та 1060 Цивільного Кодексу України, пункт 3.3 Постанови НБУ № 516 та не повернув їй суми депозитних вкладів (всього - 13 220 доларів США та 34 000 гривень) та нараховані відсотки (всього - 726,06 доларів США та 510,77 гривень), а саме: за договором № 9742/370-13 - суму вкладу 12 120 доларів США та суму нарахованих та не виплачених відсотків в розмірі 679,88 доларів США (за період дії договору 1 по 28 лютого 2015 року); за договором № 313731/23751/1-14 - суму вкладу 1 100 доларів США та суму нарахованих та не виплачених відсотків в розмірі 46,18 доларів США (за період дії договору 2 по 04 березня 2015 року); за договором № 313731/23752/5-14- суму вкладу 34 000 гривень та суму нарахованих та не виплачених відсотків в розмірі 510,77 гривень (за період з 29 січня 2015 року по 28 лютого 2015 року).

На підставі зазначеного просила стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на її користь грошові кошти в сумі 13 946,06 доларів США та 34 510,77 грн., судові витрати покласти на відповідача.

В березні 2015 року позивач звернулась до суду із заявою про зменшення позовних вимог та остаточно просила стягнути з відповідача на її корить грошові кошти в сумі 13266,06 доларів США та 34000 гривень, що складаються з:

- банківського вкладу в сумі 12120 доларів США за договором-заявою про банківській строковий вклад (депозит) «Класік» на 370 днів в іноземній валюті №9742/370-13 від 20 серпня 2013 року;

- банківського вкладу в сумі 1100 доларів США за договором-заявою про банківській строковий вклад (депозит) «Класік» на 1 місяць в іноземній валюті №313731/23751/1-14 від 29 серпня 2014 року;

- банківського вкладу в сумі 34000 гривень за договором-заявою про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на 5 місяців в національній валюті №313731/23752/5-14 від 29 серпня 2014 року;

- нарахованих процентів в сумі 46,06 доларів США за договором-заявою про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на 1 місяць в іноземній валюті №313731/23751/1-14 від 29 серпня 2014 року.

Судові витрати покласти на відповідача.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2015 року позов задовлено.

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_3 заборгованість, що складається з:

заборгованості за договором-заявою про банківський строковий вклад №313731/23752/1-14 від 29 серпня 2014 року в розмірі 34000 гривень (сума вкладу);

заборгованості за договором банківського вкладу №9742/370-13 від 20 серпня 2013 року в розмірі 12120 доларів США (сума вкладу), що на дату ухвалення рішення судом еквівалентна сумі 272094 гривні;

заборгованості за договором банківського вкладу №313731/23751/1-14 від 29 серпня 2014 року в розмірі 1100 доларів США (сума вкладу), що на дату ухвалення рішення судом еквівалентна сумі 24695 гривень, та 46,06 доларів США (нараховані відсотки), що на дату ухвалення рішення судом еквівалентна сумі 1034,05 гривень.

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь держави судовий збір в розмірі 3318,23 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2015 року з виправленою опискою ухвалою від 24 червня 2015 року відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про перегляд заочного рішення.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

В апеляційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», посилаючись на постанови Правління Національного Банку України від 01.12.2014 року № 758 та від 03.03.2015 року №160, на підставі яких банки обмежені у видачі грошових коштів вкладникам, просить скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи

Сторони повідомлені про час і місце розгляду справи,право на участь у судовому засіданні не використали ( а.с.132-135 )

За таких обставин та у відповідності до вимог ст. 305 ЦПК України неявка сторін не є перешкодою для розгляду справи в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи без участі сторін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

За змістом ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Суд всебічно та повно дослідив обставини справи та на підставі норм ч. 1 ст. 1058, ч. 1 ст. 1059, частин 1, 2 ст. 1060 ЦК України, встановивши, що на письмові вимоги ОСОБА_3 банк вклади не повернув , дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_3 вкладів за договором-заявою банківського вкладу №313731/23752/1-14 від 29 серпня 2014 року, договором банківського вкладу №9742/370-13 від 20 серпня 2013 року договором банківського вкладу №313731/23751/1-14 та процентів за договором банківського вкладу №313731/23751/1-14 від 29 серпня 2014 року у розмірі 46,06 доларів США ,що в еквіваленті складає 1034,05 грн.

При цьому на підставі наявних у справі доказів суд дійшов правильного висновку про дотримання письмової форми договору банківського вкладу, укладеного між сторонами у справі, оскільки внесення позивачем грошових коштів підтверджується відповідними квитанціями , виданими відповідачем в день укладення договору, а надані нею документи мають всі необхідні реквізити банківської установи. Факт укладення договору та отримання коштів від вкладника відповідач не оспорює.

Оскільки встановлено, що на вимоги позивача банк кошти не повернув, чим порушив свої грошові зобов'язання, суд обґрунтовано задовольнив позов позивача.

Як вбачається з виписок по особових рахунках ОСОБА_3, в них відображено податкові нарухавання та утримання банком як податковим агентом податку з нарахованої суми процентів по вкладу (а.с.74-76). Суд стягнув заборгованість за вкладами відповідно до залишку сум ,які зафіксовані банком на особових рахунках ОСОБА_3 Конкретних доводів у спростування даних,відображених в особових рахунках ,апеляційна скарга не містить,тому доводи про те,що не утримані податки не можуть бути прийняті до уваги. Доказів виконання своїх зобов'язань перед ОСОБА_3 . на час ухвалення судових рішень банк теж не надав.

Посилання банку в апеляційній скарзі на постанову Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 03 березня 2015 року № 160 та постанову Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 01 грудня 2014 року №758 є неприйнятними.

Не повернення вкладу за заявою вкладника через касу банку після спливу строку, встановленого у п. ,п.5.1.5.2.,5.3 ,Основних умов залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних розрахунків у ПАТ «Банк»Фінанси та Кредит» є порушенням умов договору банківського вкладу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 2 ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Отже, постанови Національного банку є розпорядчими актами, які адресовані обмеженій кількості осіб і таке регулювання здійснюється в межах адміністративно-правових відносин Національного банку України з банками, які охоплюються його наглядовою діяльністю і нормативно-правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 ЦК України, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління.

Між тим, права та обов'язки у правовідносинах між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та позивачкою визначаються нормами цивільного законодавства та умовами договору про банківський вклад і зобов'язання банку полягає у виплаті вкладнику грошових коштів на умовах та в порядку, встановлених договором.

Таким чином, постанови Національного банку не можуть встановлювати нові права або обов'язки для сторін договору , не можуть звільняти від цивільного обов'язку або його виконання.

Отже, відмова банку у поверненні ОСОБА_3. банківського вкладу суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст..1058,1058,1060,1068 ЦК України. ,п.п. 5.1.5.2.,5.3 Основних умов залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних розрахунків у ПАТ «Банк»Фінанси та Кредит» та умовам укладених між сторонами договорів.. Доказів про повернення вкладів ОСОБА_3. банк не надав.

Згідно з ст.ст. 5,10,11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах рівності сторін, змагальності та диспозитивності .

За правилами ч.2 ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Із матеріалів справи вбачається, що повістки про виклик до суду отримані банком ( а.с.25,38,43,66). Отже, банк як відповідач у справі мав реальну можливість здійснювати процесуальні права та вільно ними розпоряджатися. Банк надав заперечення проти позову, а передбачене законом право на участь у судовому засіданні не використав на свій розсуд . Тому доводи апеляційної скарги по обмеження його в процесуальних правах є безпідставними.

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: