Рішення № 51228513, 11.08.2015, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 11.08.2015

Справа № 334/1521/15-ц

Провадження № 2/334/1132/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді -Нікітенко Н.П., при секретарі Лапіні О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_2, реєстраційна служба Запорізького районного управління юстиції Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до Запорізької міської ради по Ленінському району, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_2, реєстраційна служба Запорізького районного управління юстиції Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування та зобовязання вчинити певні дії, а саме із позовом про визнання права власності на земельну ділянку, площею 0,0471 га, кадастровий номер 2310100000:04:019:0640, цільове призначення для введення садівництва (Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру місце розташування земельної ділянки: Запорізька область, м. Запоріжжя, СТ «Дніпро» в районі Запорізького карєроуправління, земельна ділянка № 25, квартал 8) в порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_3 в якій зазначив, що його мати ОСОБА_3 померла 04.10.2013 року.

У встановлений законом строк він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадкової маси, серед якої є земельна ділянка для ведення садівництва . Але у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 0,0471 га, кадастровий номер 2310100000:04:019:0640, цільове призначення для введення садівництва, розташовану за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, СТ «Дніпро», земельна ділянка № 25, квартал 8, йому було відмовлено у звязку з тим, що за наданими ним до нотаріальної контори документів, ОСОБА_3 набула право власності на дану земельну ділянку вже після своєї смерті. З урахуванням того, що право власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 технічно було зареєстровано та внесено до Єдиного реєстру після смерті матері, він, як єдиний спадкоємець, позбавлений можливості отримати спадок від матері з незалежних від нього обставин, він просить визнати за ним право власності на земельну ділянку, площею 0,0471 га, кадастровий номер 2310100000:04:019:0640, цільове призначення для введення садівництва, розташовану за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, СТ «Дніпро», земельна ділянка № 25, квартал 8 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3.

У судовому засіданні представник позивача- адвокат ОСОБА_4, підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в уточненій позовній заяві, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, надав до суду заяву в якій не заперечує проти задоволення позовних вимог та просить розглядати справу без його участі, на розсуд суду.

Приватний нотаріус ОСОБА_2 до судового засідання не зявилась, надала заяву про розгляд справи в її відсутності.

Представника третьої особи реєстраційної служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області до судового засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступних підстав.

У відповідності зі ст. ст. 10, 11 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами.

Згідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається після смерті особи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до глави 10 п. 4.15 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5 передбачено, що «видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна». Якщо нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" також роз'яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У відповідності до вимог п.5 ч.1 ст.19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-1V від 01.07.2004р. (зі змінами та доповненнями), державна реєстрація прав проводиться зокрема на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

У відповідності до вимог пп.10 п. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 22.06.2011р. №703, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно зокрема є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Виходячі з умов Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та ст.49 ЗУ "Про нотаріат" відмова нотаріуса є обгрунтованою.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" передбачив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду.

Судом встановлено:

04.10.2013 року померла ОСОБА_3, яка є матірю позивача,що підтверджується свідоцтвом про смерть серія І-ЖС № 278014.

Позивач є сином померлої і єдиним спадкоємцем за законом, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серія ІІІ-ЖС № 28473.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки, площею 0,0471 га, кадастровий номер 2310100000:04:019:0640, цільове призначення для введення садівництва, розташованої за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, СТ «Дніпро», земельна ділянка № 25, квартал 8.

Оформити спадщину після смерті матері позивач у позасудовому порядку не має можливості, оскільки надані до нотаріальної контори документи про право власності на земельну ділянку були технічно зареєстровані після смерті спадкодавиці, і відповідно земельна ділянка не може входити до складу спадкового майна, про що приватним нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.06.2014р. №124/02-31.

В судовому засіданні позивач пояснив, і ці обставини ні ким не оспорювались, що до смерті мати звернулась з заявою про приватизацію земельної ділянки, але свідоцтво про право власності було видано 20.11.2013 року, вже після смерті матері, яка померла 04.10.2013 року.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки наявні передбачені законом підстави для визнання за позивачем права власності на земельну ділянку, площею 0,0471 га, кадастровий номер 2310100000:04:019:0640, цільове призначення для введення садівництва (Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру місце розташування земельної ділянки: Запорізька область, м. Запоріжжя, СТ «Дніпро» в районі Запорізького карєроуправління, земельна ділянка № 25, квартал 8) в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, яка померла 04.10.2013 року.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. ст. 328, 1258,1261,1268,1269,1270ЦК України, суд

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1) право власності на земельну ділянку, площею 0,0471 га, кадастровий номер 2310100000:04:019:0640, цільове призначення для введення садівництва (Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру місце розташування земельної ділянки: Запорізька область, м. Запоріжжя, СТ «Дніпро» в районі Запорізького карєроуправління, земельна ділянка № 25, квартал 8) в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, яка померла 04.10.2013 року.

Апеляційна скаргана рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не булиприсутні у судовому засіданні під час проголошеннясудового рішення, можуть податиапеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Нікітенко Н. П.