Ухвала суду № 51179164, 24.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Побірченко Т.І., Головачова Я.В.

при секретарі: Бугаю О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою Дзундзи Ольги Володимирівни в інтересах Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року про відмову в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20 березня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/12291/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Гаврилова О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (далі - ПАТ «Ідея Банк») про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.

Не погодившись із такою ухвалою суду, Дзундза О.В. в інтересах ПАТ «Ідея Банк» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву ПАТ «Ідея Банк» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що справа за позовом ПАТ «Ідея Банк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_2, не підвідомча третейському суду відповідно до п. 14 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», оскільки вона не пов'язана із захистом прав споживача та безпідставно відмовив у задоволенні заяви ПАТ «Ідея Банк». Також посилається на безпідставність висновків суду стосовно нікчемності третейського застереження, що міститься в укладеному між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 кредитному договорі, та вважає, що суд безпідставно послався на правовий висновок Верховного Суду України у справі №6-64цс15.

В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, в апеляційній скарзі представник апелянта просив проводити розгляд справи у його відсутність, посилаючись на відсутність можливості прибути в судове засідання у зв'язку з великою завантаженістю юридичного підрозділу ПАТ «Ідея Банк», а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляну на наступне.

Відмовляючи у задоволені заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, суд першої інстанції, керуючись п.2, 5 ч.1 ст.389-10 ЦПК України виходив з того, що справа, у якій ухвалене рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків не підвідомча третейському суду відповідно до п.14 ч.1 ст.6 Закону України «Про третейські суди», а третейська угода є нікчемною. При цьому, районний суд керувався правовою позицією Верховного Суду України, висловленою при розгляді справи №6-64цс15.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 15 квітня 2013 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № F21.191.70477, відповідно до якого ПАТ «Ідея Банк» надало ОСОБА_2 кредит (грошові кошти) на строк 30 місяців у сумі 19 000,00 грн., на умовах виплати позичальником 23,5% річних за час фактичного користування кредитом, а ОСОБА_2 при цьому зобов'язалась повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом і виконати свої зобов'язання згідно з кредитним договором у повному обсязі.

В п.6.5 Кредитного договору сторонами було визначено третейське застереження, відповідно до якого всі вимоги, які виникають при виконанні даного договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди.

20 березня 2015 року Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків в особі третейського судді Тропотяги Р.П. було ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором №F21.191.70477 від 15 квітня 2013 року в розмірі 33 432 грн. 31 коп. та витрат пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом у розмірі 95,00 грн.

Частиною 1 ст.3607 ЦПК України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, викладений у постанові №6-64цс15, стосується застосування норм права при вирішенні позовних вимог про визнання правочину (третейської угоди) недійсним, як укладеного в порушення вимог п.14 ч.1 ст.6 Закону України «Про третейські суди».

Згідно з роз'ясненнями, які викладені в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року, судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

У даному випадку п.5.6 Кредитного договору, який містить третейське застереження, недійсним у встановленому законом порядку, як укладений в порушення вимог п.14 ч.1 ст.6 Закону України «Про третейські суди», не визнавався.

Висновки ВСУ, викладені в постанові №6-64цс15, не дають підстав вважати третейське застереження нікчемним.

Рішення третейського суду ухвалене у справі за позовом ПАТ «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором. Цей позов не є спором про захист прав споживача послуг банку (кредитної спілки).

Таким чином підстави для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду за п.2, 5 ч.1 ст.389-10 ЦПК України були відсутні.

Оскільки вирішення питання про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду належить до компетенції районного суду, апеляційний суд приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з передачею даного питання на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Дзундзи Ольги Володимирівни в інтересах Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: Т.І. Побірченко

Я.В.Головачов