Ухвала суду № 51178976, 23.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 759/10997/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/9395/15 Головуючий у суді першої інстанції: Ключник А.С. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

23 вересня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А

Суддів - Кравець В.А., Шиманського В.Й.,

при секретарі - Аршакян Р.Т.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Реєстраційної служби Бородянського районного управління юстиції Київської області, ОСОБА_4, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Громова Ольга Павлівна, ОСОБА_6 про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна в порядку спадкування, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, вважаючи що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що у червні 2014 року позивач звернувся до суду позовом до відповідачів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна в порядку спадкування, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати - ОСОБА_7, яка перебувала у шлюбі з ОСОБА_6 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ГромовоюО.П. 01.03.2012 року заведено спадкову справу №1-2012.

1 березня 2012 року позивачем подано заяву до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Громової О.П. про прийняття спадщини.

7 березня 2014 року позивачем направлено заяву до ПН КМНО Громової О.П. про видачу свідоцтва на прийняття всього складу спадщини, на що надано відповідь 20 березня 2014 року про відмову у видачі свідоцтва через відсутність правовстановлюючих документів на це майно.

Зазначив, що 7 березня 2014 року звернувся до ОСОБА_6 5 із проханням надати йому оригінали правовстановлюючих документів на весь склад спадщини, однак будь-якої відповіді не отримав.

У зв'язку із викладеним просив суд визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування на Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_1, Ѕ частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3.

В подальшому подано заяву про збільшення позовних вимог та залучення до справи в якості співвідповідача ОСОБА_4

Також зазначив, що після витребування доказів по справі, йому стало відомо, що спірна квартира була відчужена 29 липня 2013 року згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4

Посилаючись на те, що такий договір купівлі-продажу суперечить вимогам положень ч.1 ст. 203, ст. 658, ч.5 ст. 1268 ЦК України, просив суд визнати його недійсним.

Крім того, просив визнати за ним право власності в порядку спадкування на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,1837 га із цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд», з кадастровим номером НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Як вбачається з спадкової справи № 1-2012, ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла мати позивача - ОСОБА_7

1 березня 2012 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Громовою О.П. року заведено спадкову справу №1-2012.

1 березня 2012 року позивачем подано заяву до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Громової О.П. про прийняття спадщини.

7 березня 2014 року ОСОБА_3 направлено заяву до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Громової О.П. про видачу свідоцтва на прийняття всього складу спадщини, на що надано відповідь від 20 березня 2014 року про відмову у видачі свідоцтва через відсутність правовстановлюючих документів на це майно.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», у спорах про визнання права власності на спадкове майно в якості належного відповідача не може розглядатись нотаріус або орган державної реєстрації прав.

Якщо зазначені особи та органи відмовляють у вчиненні покладених на них нотаріальних дій чи здійсненні державної реєстрації, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку, за умови відсутності спору про право на спадщину.

У разі пред'явлення позову до неналежного відповідача суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності на майно в порядку спадкування, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлено позов до неналежного відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, суд виходив з того, що договір купівлі-продажу відповідає вимогам чинного законодавства, а позивачем не надано доказів на підтвердження його недійсності.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що спадкодавець ОСОБА_7 не набула право власності на квартиру АДРЕСА_1, земельну ділянку та будинок АДРЕСА_3, які були придбані ОСОБА_6 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_8, не врахував, що спірне майно є власністю подружжя, виходячи з наступного.

Зі свідоцтва про одруження видно, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 листопада 2000 року.

Як вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 2 квітня 2001 року, земельна ділянка та будинок АДРЕСА_3 належали ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 22 грудня 2010 року та договору купівлі-продажу від 3 жовтня 2008 року, тобто, спірне майно придбано під час перебування у шлюбі.

Відповідно до ст. 71 Закону України «Про нотаріат», у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, який є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.

Разом з цим, як встановлено в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_6 такої згоди позивачу не давав та фактично оспорює право спільної сумісної власності на спірне майно, зазначаючи, що хоча майно і придбане під час шлюбу з ОСОБА_7, проте є його особистою власністю.

За таких обставин, спадкоємець учасника спільної сумісної власності має право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

З таким позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 не звертався та такі вимоги не були предметом розгляду суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Також колегія суддів не може погодитись і з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пред'явлення позову до неналежних відповідачів, не врахував роз'яснення ВССУ, викладені у п. 3.3. Інформаційного листа № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду судових справ про спадкування», оскільки роз'яснення, викладені у зазначеному пункті стосуються випадків, коли правовстановлюючи документи на спадкове майно відсутні у зв'язку з їх втратою. В даному випадку позивачем ставиться питання про визнання за ним права власності на майно, придбане третьою особою ОСОБА_6 під час перебування у шлюбі зі спадкодавцем ОСОБА_7, правовстановлюючи документи на спірне майно не втрачені, а знаходяться у ОСОБА_6

Не можуть бути прийнятими до уваги й доводи апеляційної скарги щодо безпідставної відмови у задоволенні позову про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним, з підстав, викладених вище, що ОСОБА_6 фактично не визнається право власності ОСОБА_7 на спірну квартиру, з позовом про визначення частки майна, належної померлій ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності позивач не звертався.

Інші доводи також висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність.

Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді