Рішення № 51178839, 15.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/9610/2015 Головуючий в 1 інстанції - Волкова С.Я.

Доповідач - Желепа О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Заришняк Г.М.

при секретарі Гарматюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Мейкерс» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Мейкерс» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку строків її виплати та моральної шкоди, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 12.05.2015 p. звернувся до суду із вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Мейкерс», які протягом розгляду справи уточнював, та просив стягнути на його користь 4 800,00 грн. заробітної плати за період з 2.03.2015 р. по 2.06.2015 p., 518,40 грн. компенсації, 1 600,00 грн. завданої моральної шкоди, а всього 7 264,00 грн. Свої вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що з 1.06.2011 р. працює у відповідача на посаді комірника, у період до 28.02.2015 р. невчасно отримував заробітну плату, а з 02.03.2015 р. відповідач безпідставно припинив виплачувати заробітну плату.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03.06.2015 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Мейкерс» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Мейкерс» на користь ОСОБА_1 4 800,00 грн. заробітної плати за період з 2.03.2015 р. по 2.06.2015 p., 518,40 грн. компенсації, 500,00 грн. моральної шкоди.

Рішення суду в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Мейкерс» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2015 р. в розмірі 1 600,00 грн. - допущено до негайного виконання.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Мейкерс» в дохід держави 375,40 грн. судового збору.

В задоволенні інших вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник ТзОВ «Дрім Мейкерс» подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. Посилався на те, що позивач у період за який просить заробітну плату не працював, свої трудові обов'язки не виконував, вина підприємства стосовно не виплати заробітної плати відсутня, так як керуючись Листом Міністерства соціальної політики України «Про збереження місця роботи працівників, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції або залишаються у таких районах» № 7302/3/14-14/13 від 08 липня 2014 року, відповідачем було видано наказ №03-од від 02 березня 2015 року та було повідомлено по e-mail пошті позивача (витяг з е-mail пошти додається, кореспонденція не відправляється в Донецьку та Луганську області), про те, що починаючи з 02 березня 2015 року, працівники, які не виходять на роботу у зв'язку з переміщенням із районів проведення АТО, або ті, які залишаються у таких районах під час проведення АТО і не мають змоги виходити на роботу у зв'язку з небезпекою для життя та здоров'я, не можуть бути звільнені за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі «прогул». Зазначене вважається як відсутність на роботі з поважних причин, та за позивачем зберігаються робоче місце та посада до стабілізації ситуації в регіоні та повернення останнього на роботу.

В судових засіданнях апеляційного суду 25 серпня 2015 року та 15 вересня 2015 року представник відповідача доводи скарги підтримала.

Представник позивача в судовому засіданні 25 серпня 2015 року доводи скарги заперечувала. 15 вересня 2015 року до суду не з'явилась, про дату судового розгляду була повідомлена 25 серпня 2015 року.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Кодексом Законів про працю України.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач ОСОБА_1 з 1.06.2011 р. працює у товаристві з обмеженою відповідальністю «Дрім Мейкерс» на посаді комірника складу відділу збуту Південно-Східного регіону, із постійним місцем роботи у місті Донецьку, із посадовим окладом 1 830,00 грн.

Відповідач ТзОВ «Дрім Мейкерс», у зв'язку із тим, що на території Донецької та Луганської областей, у тому числі, у місті Донецьку, проводиться антитерористична операція, враховуючи небезпеку для життя та здоров'я осіб, які знаходяться та/або можуть знаходитись на території антитерористичної операції, починаючи з травня 2014 p., не веде господарської діяльності на вказаних територіях.

Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Мейкерс» №03-од від 2.03.2015 р. працівник ОСОБА_1, який не виходить на роботу у зв'язку із находженням його у районі проведення антитерористичної операції, вважати відсутність на роботі з 2.03.2015 р. з поважних причин та за працівником до стабілізації ситуації і повернення його на робоче місце зберігати робоче місце і посаду; цим же наказом працівника, який не виходить на роботу у зв'язку із знаходженням його у районі проведення антитерористичної операції і не має змоги виходити на роботу у зв'язку з небезпечною для життя і здоров'я табелювати як відсутнього з поважних причин; підстава: лист Міністерства соціальної політики України №7302/0/14-14/13 від 08.07.2014 р. Таким листом Міністерство звернуло увагу Донецької та Луганської обласних державних адміністрацій на збереження місця роботи працівників, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції або залишаються у таких районах, на недопущення їх звільнення.

Судом також встановлено, що з 02 березня 2015 року позивачу, який не виходить на роботу, не виплачувалась заробітна плата.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходив з того, що відповідач протиправно не платить позивачу заробітну плату за період з 02 березня 2015 року.

Колегія суддів вважає, що такий висновок не відповідає вимогам Закону та встановленим судом обставинам.

Так, суд, встановивши, що позивач не виконував жодну роботу з 02 березня 2015 року у відповідача, дійшов безпідставного висновку, що він за Законом має право отримувати заробітну плату за той час, коли не працює.

При цьому судом не були враховані вимоги ст. 94 КЗп П України.

Посилання позивача на те, що він не працює з поважних причин, не є підставою для виплати йому заробітної плати, оскільки з часу проведення антитерористичної операції, не приймались Законодавчі акти, які зобов'язували б власників виплачувати заробітну плату тим працівникам, які не можуть виконувати свої обов'язки з поважних причин.

Оскільки у відповідача не ведеться будь-яка діяльність за місцем роботи позивача, через події на Донбасі, позивач не працює, відсутні правові підстави для виплати та нарахування останньому заробітної плати.

Відповідно до вищенаведеного листа Міністерства соціальної політики України, державою були передбачені соціальні гарантії , лише у вигляді збереження за такими працівниками, як позивач місця роботи, та відсутні нормативні акти, які б зобов'язували платити непрацюючим працівникам заробітну плату, а тому відсутні підстави вважати, що відповідачем були порушені вимоги закону.

Посилання суду першої інстанції на ст. 22 Закону України «Про оплату праці» , як на підставу для задоволення позову є помилковим, оскільки зазначеною нормою передбачено заборону в односторонньому порядку приймати рішення з оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством.

Так, як відповідач не виплачував заробітну плату позивачу, через те, що він не виконував будь-яку роботу за яку , заробітна плата могла б бути нарахована, відповідно відсутні підстави вважати, що відповідач в односторонньому порядку приймав рішення з приводу оплати праці, що погіршувало умови, встановлені законодавством.

При цьому, суд знову ж таки враховує, що Верховною Радою України не приймались Закони, які б зобов'язували власників платити заробітну плату працівникам, які не виконують роботу, через перебування їх в зоні антитерористичної операції на Донбасі.

Посилання в позовній заяві, як на підставу для виплати позивачу заробітної плати на ст. 113 КзП П України, колегія суддів не може прийняти з огляду на таке.

Згідно ч. 3 ст. 113 КЗпП України за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Вказаною нормою, передбачено збереження середньої заробітної плати, лише за час простою, викликаного виробничою ситуацією, тобто ситуацією пов'язаною з поведінкою відповідача, щодо здійснення ним виробництва, та створення внаслідок такого виробництва небезпеки для життя та здоров'я позивача та оточуючих людей.

Неможливість відповідачем здійснювати свою господарську діяльність в Донецьку, через ведення воєнних дій, на думку колегії суддів не породжує у останнього обов'язку виплачувати всім працівникам середній заробіток.

При цьому , апеляційним судом також враховується , що відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 02 березня2015 року № 51/06/186-15, працівникам, які не виходять на роботу у зв'язку з небезпекою для життя та здоров'я, в табелі обліку використання робочого часу доцільно такі неявки відзначати умовним позначенням «НЗ»- неявка з нез'ясованих причин. Заробітна плата за цей період не нараховується.

Посилання позивача на те, що він не бажає оформляти відпустку без збереження заробітної плати, не впливає на вищенаведені висновки суду, про відсутність підстав нараховувати заробітну плату, через не виконання позивачем будь-якої роботи.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що заявлені позивачем вимоги є безпідставні та не ґрунтуються на Законі.

Рішення суду першої інстанції, як таке , що ухвалено при не повному з'ясуванні тих обставин, які мали правове значення для її вирішення, з порушенням норм матеріального права, за невідповідності висновків суду встановленим обставинам, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Мейкерс» задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Мейкерс» про стягнення заборгованості по заробітній платі , компенсації за затримку строків її виплати та моральної шкоди, -відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Судді: