Рішення № 51172396, 17.09.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/8066/14-ц 17.09.2015 17.09.2015 17.09.2015

Справа /487/8066/14-ц

Провадження № 22ц-784/2071/15 Головуючий у 1-й інстанції Павлова Ж.М.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 вересня 2015 року м.Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Мурлигної О.Я.,

суддів: Прокопчук Л.М., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання Свіщуку О.В.,

за участю:

відповідачів ОСОБА_2- ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення

Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2015 року

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на майно,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі-ПАТ «Банк Форум», банк) звернулося з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на іпотечне майно.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, банк зазначав, що між банком та ОСОБА_2 21 вересня 2007 року укладено кредитний договір, за яким відповідачка отримала 400000 доларів США. Вона зобов'язалася сплачувати кредит та відсотки за його користування щомісячно до 20 вересня 2017 року.

На забезпечення виконання зобов'язань між банком та вказаною відповідачкою того ж числа укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_2 передала банку в іпотеку нежиле приміщення, магазин продовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1.

Також на забезпечення виконання умов кредитного договору між банком та ОСОБА_4 і між банком та ОСОБА_5, раніше ОСОБА_5, укладено два договори поруки.

Вказуючи на те, що відповідачка порушує умови кредитного договору, банк просив стягнути з ОСОБА_2 і з кожного поручителя в солідарному порядку кредитну заборгованість станом на 01 липня 2014 року в розмірі 3517269 грн. 62 коп.

В рахунок погашення вказаної заборгованості банк просив звернути стягнення на іпотечне майно, шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

В подальшому позивач збільшив позовні вимоги, визначивши суму заборгованості станом на 31 березня 2015 року. Він зазначав про заборгованість в розмірі 309217,58 доларів США , з яких: прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів - 86570,63 доларів США; поточна заборгованість по кредиту - 206657,00 доларів США; прострочена заборгованість по процентам - 12707,43 доларів США; поточна заборгованість по процентам - 3282,52 доларів США ; пеня - 892 723,29 грн.; штраф - 5000 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2015 року позов задоволено частково.

Звернуто стягнення на нежитлове приміщення магазину, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» в рахунок стягнення кредитної заборгованості, яка виникла станом на 31 березня 2015 року, в загальній сумі 304766,68 доларів США, що становить 7159579 грн. 90 коп., з яких : прострочена заборгованість по кредиту - 82119,73 доларів США, що становить 1938201 грн., поточна заборгованість кредиту - 206657,00 доларів США, що становить 4846392,46 грн.; прострочена заборгованість по процентам - 12707,43 доларів США, що становить 298006,81 грн.; поточна заборгованість по процентам - 3282,52 доларів США , що становить 76979,63 грн.; а також в рахунок погашення пені - 400000 грн. та штрафу - 5000 грн.

Стягнуто з відповідачів на користь держави судовий збір в сумі по 1218 грн. з кожного.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позову. На думку апелянта, судом не враховано обставин, які звільняють її від відповідальності за виконання зобов'язань внаслідок дій банку та правової ситуації щодо порядку купівлі валюти. Так, в червні 2014 року у банку відізвано ліцензію на здійснення валютних операцій, та змінено порядок продажу валюти, а тому вона була позбавлена можливості вносити платежі в касу банку в іноземній валюті та купувати валюту в розмірах визначених договором. Крім того, через відзив ліцензії змінилися суттєві умови договору, що також позбавило її можливості виконувати зобов'язання і є підставою у відповідності до ст. 617 ЦК України звільнення її від відповідальності за невиконання зобов'язань. Також вона не несе відповідно до ст. 617 ЦК України відповідальності за порушення зобов'язань в силу викладеного та через те, що відділення, в якому вона сплачувала кредит, з 22 серпня 2014 закрито, а їй не повідомлено порядку подальшого погашення кредиту. Банк поклав на неї ризики, не надав інформації щодо стану її заборгованості. Апелянтом також вказано, що суд не врахував неправильності нарахування банком відсотків, а отже і суми заборгованості, та безпідставно відмовив в призначенні відповідної експертизи. Стягуючи штрафні санкції, суд не застосував строків позовної давності та не врахував несправедливий розмір пені. У зв'язку з чим, суд не міг звертати стягнення на майно. Суд не визначив ціни продажу іпотечного майна та порядку її визначення. Неправильно визначив і заборгованість в еквіваленті до долара США. Судом безпідставно стягнуті судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні 03 вересня 2015 року, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду без змін.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 21 вересня 2007 року між ОСОБА_2 і АКБ «Форум», правонаступником якого є позивач, укладено кредитний договір, за яким банк відкривав позичальнику кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 300000 доларів США. Кредитні кошти надавали в користування до 20 вересня 2017 року під 13 % річних.

Також між сторонами укладено чотири додаткових угоди. Угодами № 1 від 03 квітня, № 2 від 14 листопада 2008 року, збільшено ліміт кредитування до 400 000 доларів США та змінено відсотки за користування кредитом з 15 листопада по 31 грудня 2008 року до 16% річних та з 01 січня 2009 року 13, 75% ( а.с. 14-16). Угодою № 3 від 06 січня 2010 року внесені зміни в п. 1.3 кредитного договору та встановлені відсотки за користування кредитом: 13% річних з 21 вересня 2007 року по 14 листопада 2008 року; 16% - з 15 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року; 13,75% з 01 січня 2009 року по 05 січня 2010 року;а 13% - з 06 січня 2010 року (а.с. 17). Додатковою угодою № 4 від 27 вересня 2010 року змінено редакцію п.1.1. кредитного договору в частині процентів - 13,5 річних, ліміту кредитування - 400000 доларів США, зазначено що сплата здійснюється відповідно графіка доданого до договору, а п. 2.6 кредитного договору передбачалася сплата процентів та кредиту на рахунок у відділенні «Миколаївська дирекція ПАТ «Банк Форум» ( а.с. 18).

Відповідно заяв на видачу готівки, ОСОБА_2 в період з 21 вересня 2007 року по 03 квітня 2008 року отримала 400 000 доларів США (а.с. 19- 22).

В день укладення договору між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки, а 03 квітня 2008 року додаткова угода № 1, якою передбачалося збільшення розміру ліміту до 400 000 доларів США ( а.с. 27-28). Тоді ж договір поруки та додаткову угоду № 1 тотожного змісту було укладено з ОСОБА_5, яка змінила прізвище на ОСОБА_5 (а.с. 32-33).

21 вересня 2007 року на забезпечення умов кредитного договору між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого банку було передано нежиле приміщення, магазин продовольчих товарів, яке розташоване в АДРЕСА_1 (а.с. 118-120).

В наступному договором від 03 квітня 2008 року, у зв'язку з укладенням додаткової угоди до кредитного договору №1 від 03 квітня 2008 року, вказані сторони уклали договір про внесення змін до іпотечного договору за реєстровим номером 2712, змінивши первісну вартість предмету іпотеки на 556308 грн. (а.с.248).

Між банком та позивачкою укладено іпотечний договір на нежитлові приміщення по вул. Самойловича в м. Миколаєві ( а.с.118-121). Питання про звернення на них сягання не ставиться.

Відповідачка належним чином не виконувала свої зобов'язання з березня 2014 року. Внаслідок чого банк 27 травня 2014 року направив їй та поручителям вимоги про сплату кредиту достроково, а також заборгованості станом на 27 травня 2014 року та попередив вказаних осіб про наслідки невиконання вимог - звернення стягнення на іпотечне майно (а.с.26, 31, 37).

Згідно з п. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Встановивши, що ОСОБА_2 не виконує належним чином умови договору, маючи заборгованість по періодичним щомісячним платежам, суд дійшов обґрунтованого висновку про звернення стягнення на іпотечне майно в рахунок заборгованості за кредитним договором, в тому числі суми кредиту, який стягується достроково. Вказаний висновок узгоджується з наведеними нормами права та п.п.3.2.2,5.1 іпотечного договору.

У відповідності до п. 4.1 кредитного договору, за несвоєчасне чи часткове повернення кредитних коштів та не за своєчасну повну чи часткову сплату процентів , позичальник сплачує пеню - 0,2 % за кожен день прострочення, від неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Як виходить з розрахунків банку, пеня та заборгованість по сплаті кредиту нарахована за період з 01 квітня 2014 року по 31 березня 2015 року та складає в еквіваленті до 36136,57 доларам США - 892 723 грн. 29 коп. (а.с. 96).

Визначаючи суму пені, в рахунок погашення якої підлягає звернення стягнення на майно, суд першої інстанції на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшив її до 400 000 грн. у зв'язку з тим, що її розмір не є співмірним з розміром збитків позивача. При цьому суд взяв до уваги положення ст. 3 ЦК України, висновки в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року.

Банк не оскаржив рішення суду в цій частині.

Суд обґрунтовано визначив належними до сплати 5000 грн. штрафу, нарахованого банком у відповідності до п. 4.4. кредитного договору та п. 3.3.7 за те, що позичальник не застрахував на весь строк дії договору предмет застави.

Суд відмовив в задоволенні позовних вимог до поручителів. Апеляційна скарга не містить доводів неправильності рішення в цій частині по суті.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду.

Разом з тим, ухвалюючи рішення, суд не звернув уваги на вимоги Закону України «Про іпотеку». Тоді як згідно з вимогами ст. 39 Закону в рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, в разі задоволення позову має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Всупереч вказаному, та правової позиції у постанові Верховного Суду України у справі № 6-61 цс від 27 травня 2015 року суд, не вирішив питання про початкову ціну для реалізації майна у грошовому вираженні за процедрою, передбчаною ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду у відповідності до п. 3 ч.1 ст. 309 ЦПК України в частині способу реалізації майна підлягає зміні. Рішення необхідно доповнити вказівкою на початкову ціну предмету реалізації, яка відповідно до умов іпотечного договору складає 556308 грн.

Також не може погодитися колегія суддів з рішенням в частині розподілу судових витрат, оскільки вони відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню лише з ОСОБА_2

Доводи апелянта про необхідність зменшення пені не відповідають обставинам справи. Так, вона нарахована за рік та зменшена судом з вказаних вище підстав.

Посилання в апеляційній скарзі на неможливість виконання зобов'язань позичальником суперечать поясненням відповідачки ОСОБА_2 та наданим нею доказам. Так, на офіційному сайті ПАТ «Банк Форум» було розміщено оголошення від 21 жовтня 2014 року про те, що клієнти банку мають можливість здійснювати погашення заборгованості за кредитом, отриманому в доларах США, шляхом здійснення перерахування гривні, яка зараховується в погашення боргу за офіційним курсом діючим на наступний день після надходження коштів (а.с. 101). Щодо валюти платежу, то Банк не був позбавлений права отримувати заборгованість за кредитом і у валюті кредиту.

В листі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку від 06 жовтня 2014 року, у відповідь на звернення ОСОБА_2, їй було повідомлено, що вона може здійснювати платежі за кредитним договором в діючих установах ПАТ «Банк Форум», а також в порядку, про який зазначено на сайті банку (а.с. 114).

Таким чином, ОСОБА_2 не довела обставини, на які посилається в апеляційній скарзі - неможливість з вини позивача виконати свої зобов'язання.

Щодо гривневого еквівалента боргу, який визначено судом, та що не заперечується банком, то розмір боргу визначено на час пред'явлення вимог про сплату в судовому порядку. Рішення суду не позбавляє відповідачку погасити борг добровільно, в доларах США.

Безпідставні посилання апелянта на неправильне застосування формули розрахунку процентів за користування кредитом. Так, в 2.5 кредитного договору вказано, що сплата процентів здійснюється за фактичним строком користування кредитними коштами. При розрахунку приймається плата за користування кредитом за місяць, рівний календарній кількості днів та рік визначений в 360 днів (а.с. 11). За такою формулою позичальникові визначалася заборгованість. Тому посилання в апеляційній скарзі на неправильне нарахування заборгованості необґрунтовані. Апелянтом не наведено жодного доводу неправильності нарахувань. Тоді як в матеріалах справи є данні про нарахування та сплату кредиту за весь час.

Як було зазначено вище, ОСОБА_2 в суді першої інстанції, просила відмовити в задоволенні позову через дії банку, який позбавив її можливості своєчасно виконувати зобов'язання. Питання оцінки правомірності вказаних тверджень не потребують спеціальних знань. Не потребує таких знань і перевірка формули нарахування відсотків. У зв'язку з чим, доводи в апеляційній скарзі про необґрунтованість відмови суду першої інстанції в призначенні судової - бухгалтерської експертизи є безпідставними.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України , колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2015 року в частині способу звернення стягнення на майно змінити. Встановити початкову ціну реалізації предмету іпотеки 556308 грн.

Рішення в частині судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» з ОСОБА_2 3654 грн. судового збору.

В іншій частині вказане рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: