Ухвала суду № 51154823, 30.04.2015, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 464/12905/13-к

Провадження № 1/461/13/15

У Х В А Л А

30.04.2015 року. м.Львів

Галицький районний суд м.Львова

в складі колегії суддів:

головуючого-судді Юрківа О.Р

суддів Городецької Л.М.

ОСОБА_1

при секретарі Скабу В.О.

за участю прокурора Добровольського П.Б.

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові клопотання захисника ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу підсудному ОСОБА_10, -

В С Т А Н О В И В :

захисник ОСОБА_2 заявила клопотання про зміну запобіжного заходу підсудному ОСОБА_10 із взяття під варту на менш суворий, не повязаний з триманням під вартою, покликаючись на тривалість розгляду кримінальної справи та відсутність ризиків передбачених нормами КПК України, сімейний стан, та важкий стан здоровя підсудного, який згідно медичного обстеження потребує хірургічного лікування, котре в умовах слідчого ізолятора провести неможливо, рекомендовано перевід в нейрохірургічне відділення.

Заслухавши думку учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що клопотання до задоволення не підлягає оскільки необхідність у запобіжному заході у виді взяття під варту не відпала, обставини з моменту обрання запобіжного заходу не змінилися, розгляд справи здійснюється новим колегіальним складом суду, судове слідство знаходиться на початковій стадії, підсудній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, перебуваючи на волі, може ухилятися від судового слідства та перешкоджати встановленню істини у справі, впливати на інших учасників кримінального провадження потерпілих та свідків.

Таким чином, суд враховує ступінь суспільної небезпечності злочинів в конкретних умовах місця і часу їх вчинення, оцінює суворість покарання, що загрожує особі у разі доведення та визнання її винною, з урахуванням ст.12 КК України. Також суд враховує міцність відповідних соціальних звязків у місці постійного проживання підсудного, розмір шкоди, завданої злочинами.

Відповідно до ст.148 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, з метою запобігти спробам ухилитись від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Згідно ст.150 КПК України, при вирішенні питання про застосування чи зміну запобіжного заходу враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоровя, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Відповідно до ст.165 КПК України запобіжний захід скасовується або змінюється, коли відпаде необхідність у запобіжному заході або у раніше обраному запобіжному заході.

Також, суд бере до уваги і правову позицію ЄСПЛ врішенні у справі "Харченко проти України", згідно з якою питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи, що на думку суду має місце в цій справі.

Суд враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. Крім цього, положення ст.5 Конвенції передбачають, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями зявитися на судове засідання.

Таким чином, суд вважає за необхідне відзначити, що достатніх гарантій з цього приводу суду не надано, та не здобуто таких гарантій в ході розгляду даної справи.

Разом з тим, захисником підсудного не надано належних доказів неможливості перебування підсудного в умовах слідчого ізолятора, неможливості приймати участь в судових засіданнях, та неможливості надання медичної допомоги іншим, медикаментозним шляхом.

Враховуючи наведене, особу підсудного, а також з метою забезпечення виконання процесуальних рішень, суд приходить до висновку про безпідставність клопотання оскільки більш мякі запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підсудного.

Керуючись ст.ст.148-151, 155,165,165-1, 274 КПК України /в редакції 1960 року/, суд ,-

У Х В А Л И В :

у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу підсудному ОСОБА_10 на менш суворий, не повязаний з триманням під вартою, відмовити за безпідставністю.

Постанова остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Юрків О.Р

суддя Городецька Л.М.

суддя Государський А.В.