Ухвала суду № 51153410, 24.09.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №30/9072/14 Головуючий у 1 інстанції: Троценко Т.А.

Провадження № 22-ц/778/5101/15 Суддя-доповідач: Кухар С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, судді:Осоцького І.І.суддів:Панкеєва О.В. Кухаря С.В.при секретаріОстащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08 липня 2015 року по справі за скаргою ОСОБА_5 на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції про закінчення виконавчого провадження, скасування постанови, поновлення пропущеного строку, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2014 року ОСОБА_5 звернулась до суду із вказаною посилаючись на те, що на підставі рішення Бердянського міськрайонного суду з ОСОБА_6 на її користь стягнуті аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки заробітку щомісячно, починаючи з 14.08.2009 року і до досягнення дитиною 23-х років або припинення навчання. 10.02.2010 року виданий виконавчий лист № 2-5555.

27.08.2014 року головним державним виконавцем Куліковою І.І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, припинено чинність арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення суду.

З даною постановою ОСОБА_5 не погодилась з наступних підстав.

Державним виконавцем не враховано, що відносно ОСОБА_6 відкрито кримінальне провадження за ухилення від сплати аліментів за ст. 164 ч. 1 КК України.

Державний виконавець не виконав вимоги ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» і не виконав обов'язків по нарахуванню заборгованості по аліментах.

Крім того, 21.08.2014 року державним виконавцем Куліковою І.І. складено розрахунок заборгованості боржника по аліментах, який був отриманий 23.08.2014 року, і не зважаючи на те, що строк оскарження розрахунку до суду не сплинув, Кулікова І.І. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження.

На підставі зазначеного просила поновити строк для оскарження постанови про закриття виконавчого провадження, визнати незаконними дії головного державного виконавця ВДВС Бердянського МРУЮ Кулікової І.І. в частині закінчення виконання рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області про стягнення з ОСОБА_6 на її користь аліментів на утримання дитини, визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Кулікової І.І. про закінчення виконавчого провадження № 17618752 від 27.08.2014 року по виконавчому листу № 2-5555 від 10.02.2010 року.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08 липня 2015 року в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою скаргу задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Керуючись ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом попередньої інстанції встановлено, що 27.08.2014 року головним державним виконавцем Куліковою І.І. у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення Бердянського міськрайонного суду про стягнення з ОСОБА_6 аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку до досягнення дитиною 23- х років, або припинення навчання, винесена постанова про закінчення виконавчого провадження (а.с. 9), яка 27.08.2014 року була направлена представнику ОСОБА_5 ОСОБА_9

Відповідно до інформації наданої державним виконавцем, та матеріалів виконавчого провадження виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення аліментів з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 складається з трьох томів, в яках містяться запити до усіх відомих крюінгових компаній, від яких не надійшло жодної інформації щодо офіційного заробітку ОСОБА_6 у якості моряка, виконавець робила запити до прикордонної служби України, ОДПІ, ПФУ. Оскільки здійснювати відрахування аліментів можливо лише з офіційних джерел доходів боржника, що і було зроблено, а саме розрахунок зроблено з даних офіційного заробітку боржника та з його пенсії, яку той почав отримувати у 2014 роціт(а.с. 16-20).

Відповідно до розрахунку заборгованості боржника по аліментам від 21.08.2014 року на день закриття виконавчого провадження заборгованість по аліментам у ОСОБА_6 відсутня, даний розрахунок отриманий особисто ОСОБА_5 і нею не оспорений (а.с. 26-28).

Суд першої інстанції після дослідження наданих сторонами доказів встановив, що державним виконавцем у повному обсязі, виконані усі передбачені національним законодавством України дії, спрямовані на виявлення джерел доходів боржника, встановлення його майнового стану.

Суд зазначив, що старший державний виконавець Кулікова І. І., діючи у межах своїх повноважень і у відповідності до закону, пересвідчившись у відсутності заборгованості боржника по аліментам, закрила виконавче провадження.

З таким висновком погоджується і колегія суддів.

Посилання апелянта на те, що порушено право її дитини на отримання аліментів з інших видів доходів, які мав сплачувати ОСОБА_6, і як на доказ цього, посилається на рішення Словацького суду від 16.10.2013 року, проте суд першої інстанції вірно зазначив, що про його існування державний виконавець не знав, і не міг знати, стягувачем це рішення йому не надавалось, а тому і вина виконавця в тому, що він його не врахував при встановленні розміру доходу боржника відсутня.

Посилання апелянта на неврахування виконавцем рішення Бердянського міськрайонного суду від 26.12.2014 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 29.04.2015 року у іншій справі теж є безпідставним оскільки ці рішення ухвалені після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.08.2014 року.

Не направлення державним виконавцем запитів ще до певних компаній щодо виявлення доходів боржника, на що посилається апелянт, спростовується матеріалами виконавчого провадження, за яким виконавцем направлялись численні запити як до державних органів України, до морських портів так і роботодавців (а.с. 16-20). Не направлення ще одного запиту до певної юридичної компанії поза межами держави України не вказує на факт порушення виконавцем законодавства, оскільки факт отримання боржником доходів у вказаній скаржником компанії не є доведеним.

Згідно ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є обов'язковість рішень суду. Ця норма Конституції закріплена і в ст. 14 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному і обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та порядку встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 387 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Як встановлено держаний виконавець виносячи оскаржувану постанову діяв відповідно до вимог діючого законодавства, здійснюючи заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення суду, у спосіб та порядку встановленому виконавчими документами і законом.

Окрім цього, скаржник, як в суді першої інстанції так і в скарзі, не погоджується фактично з розрахунком заборгованості боржника по аліментам однак при цьому сам розрахунок оскаржено ним не було.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які являються обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

Отже висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи, ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, та підстав для його скасування колегія судів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08 липня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: