Ухвала суду № 51135398, 24.09.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/2464/15-ц Номер провадження 22-ц/775/611/2015

Єдиний унікальний номер 234/2464/15-ц

Номер провадження 22-ц/775/611/2014

головуючий в I інстанції Кравченко О.Ю.

суддя доповідач Никифоряк Л.П.

Категорія 27

____________

У Х В А Л А

Іменем України

23 вересня 2015 року апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Никифоряка Л.П.

Суддів Курило В.П., Космачевської Т.В.

при секретарі судового засідання Баранові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Продсервіс» та ОСОБА_1 про стягнення аліментів, за участю третьої особи приватного підприємства «Восток-Славія», в якій подана апеляційна скарга публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 липня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

26 лютого 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» /надалі Банк/ звернулося в суд з позовом до боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Продсервіс» /надалі Товариство/ та поручителя ОСОБА_1 з вимогами по стягнення в солідарному порядку пені нарахованої за договором № 08-730 про проведення факторингу від 05 вересня 2008 року в розмірі 107124,97грн. нарахованої за період з 03 жовтня 2008 року по 29 січня 2015 року.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 23 липня 2015 року в позові Банку відмовлено.

В апеляційній скарзі представник Банку просив рішення скасувати та ухвалити нове яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, зокрема, на думку заявника, суд не врахував що строк позовної давності не сплив, оскільки боржник вчинив дії щодо сплати частини заборгованості, які свідчать про визнання ним боргу, та перебіг позовної давності перервався.

Заслухавши доповідь судді, за відсутності представника позивача від якого надійшло клопотання про розгляд справи без нього, також за відсутності відповідачів повідомлених про час та місце судового розгляду належним чином про що свідчать наявні в матеріалах справи телефонограми, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити за наступних підстав.

Суд першої інстанції відмовив в позові, виходячи з того, що в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за договором про проведення факторингу № 08-730 від 05 вересня 2008 року була нарахована пеня за період з 03 жовтня 2008 року по 30 вересня 2013 року в сумі 107124,97 грн., та суд відмовив в задоволенні позову з підстав пропущення позивачем строків давності звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини у справі, дотримався норм процесуального права та правильно застосував норми матеріального права.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, та правовою формою щодо оформлення відносин сторін є договір факторингу, та відповідно до положень частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно встановлених обставин між приватним підприємством «Восток-Славія» та Товариством було укладено договір поставки № 2СН від 01 листопада 2007 року.

05 вересня 2008 року між Банком /фактором/, ПП «Восток-Славія» /клієнтом/ та Товариством /боржником/ було укладено договір про проведення факторингу, за яким Банк набув права вимоги грошових коштів від боржника Товариства в розмірі150000,00 гривен із сплатою відсотків за ставкою 0,61% від кожної суми грошових коштів з кінцевим терміном повернення 07 липня 2009 року.

05 вересня 2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за договором про проведення факторингу між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки.

В судовому засіданні належними і допустимими письмовими доказами підтверджено наявність суми заборгованості за договором факторингу в розмірі 140823,62 грн., та обґрунтовані висновки суду про право Банку на отримання пені в розмірі 107124,97грн. нарахованої за період з 03 жовтня 2008 року по 29 січня 2015 року.

Разом з тим, узгоджуються із фактичним обставинами справи висновки суду про порушення Банком строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно пункту 4.12 Договору про проведення факторингу сторони погодили що за вимогами про стягнення платежів за договором поставки, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюються строк тривалістю в п'ять років.

Та зазначена умова договору узгоджується із положеннями ч.1 ст. 259 ЦК України за якою позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Із матеріалів справи вбачається, що право вимоги грошових коштів від боржника Товариства в розмірі 140823,62 гривни із сплатою відсотків за ставкою 0,61% від кожної суми грошових коштів виникло з 07 липня 2009 року, оскільки із наданих письмових доказів вбачається кінцевим терміном повернення коштів в договорі було визначено саме 07 липня 2009 року.

Та Банк відповідно до встановлених обставин, у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, звернувся до суду про стягнення заборгованості тільки 26 лютого 2015 року тобто використав своє право за межами строків позовної давності.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Та чинним законодавством передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку та позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач /стаття 264 ЦК України/.

Та в наведеній нормі передбачені конкретні підстави переривання перебігу позовної давності, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

У той же час, в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за договором про проведення факторингу № 08-730 від 05 вересня 2008 року /а.с. 5,6/, та суд першої інстанції оцінивши зазначений письмовий доказ у сукупності із іншими доказами, та запереченнями відповідачів, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність Банком обставин про часткове визнання боргу та погашення заборгованості в розмірі 140823,62 грн з боку Товариства чи ОСОБА_1 станом на 30 вересня 2013 року.

Разом з тим, не являється таким підтвердженням наданий Банком в засідання апеляційного суду Донецької області станом на 10 вересня 2015 року меморіальний ордер № 1 від 30 вересня 2013 року.

Оскільки із змісту самого ордеру вбачається що платіж в сумі 140823,62 грн. було здійснено платником Краматорською філією публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» з «контррахунку» на інший рахунок цього ж банку отримувачу товариству з обмеженою відповідальністю «Продсервіс». При цьому в графі «призначення платежу» зазначено погашення доходів за дог. № 07-809 від 10 серпня 2007 року, тоді як предметом спору являється договір про проведення факторингу № 08-730 від 05 вересня 2008 року.

Отже відповідно до положень частини 3 статті 267 ЦК України сплив строку позовної давності є підставою для відмови в позові.

Враховуючи дійсний зміст наведених норм, суд може застосувати наслідки спливу позовної давності передбачені статтею 267 ЦК України та відмовити у позові з цих підстав, встановивши, що позивачем Банком строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

При цьому судом враховано, що відповідач ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції в заяві /а.с. 63/ просила про застосування строків позовної давності та про відмову в позові з цих підстав.

Таким чином, Банк на який покладено обов'язок доказування тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, в судовому засіданні не підтвердив належними та допустимими доказами обставини щодо звернення до суду в межах визначених законодавством строків чи поважності причин через які цей строк пропущено, також Банком не надано доказів з приводу переривання цього строку, а відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У зв'язку з наведеним висновки суду про відмову в позові ґрунтуються на нормах матеріального права, та узгоджуються із фактичними обставинами у справі, що у відповідності до статті 308 ЦПК України має своїм наслідком залишення рішення суду першої інстанції без змін, як такого що відповідає вимогам про законність та обґрунтованість.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: