Ухвала суду № 51128294, 16.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року м. Київ К/9991/5442/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Кобилянського М.Г.,

суддів: Амєліна С.Є., Іваненко Я.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови

за касаційною скаргою Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 2 червня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив скасувати постанову старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про відкриття виконавчого провадження ВП № 26331862 від 12 травня 2011 року з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1360 грн ВП № 23349691 від 1 квітня 2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 2 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове - про задоволення позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено наступне.

На примусовому виконанні у підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області перебував виконавчий лист № 2а-113/10, виданий 19 грудня 2010 року Ленінським районним судом м. Полтави про зобов'язання Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації здійснити перерахунок, нарахування та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 2905 грн (постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 23349691 від 21 грудня 2010 року).

Оскільки Головним управлінням праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації у термін, наданий для добровільного виконання, судове рішення не виконано, державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1360 грн ВП № 23349691 від 1 квітня 2011 року.

Жодних дій, спрямованих на виконання судового рішення, Головним управлінням праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації не вчинено.

Виконавче провадження ВП № 23349691 завершено на підставі пункту 11 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Постановою старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Нездойминоги О.О. ВП № 26331862 від 21 травня 2011 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 23349691 від 1 квітня 2011 року та встановлено боржнику для самостійного виконання постанови строк до 18 травня 2011 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 25 Закону № 606-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

Частиною сьомою статті 28 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позову відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, оскільки дії старшого державного виконавця відповідають вимогам чинного законодавства, а постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору прийнята в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом № 606-XIV.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 2 червня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ Кобилянський М.Г.

СУДДІ Амєлін С.Є.

Іваненко Я.Л.