Ухвала суду № 51122179, 17.09.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 147/375/15-ц Провадження № 22-ц/772/2062/2015Головуючий в суді першої інстанції Костюк Г. М.Категорія 23Доповідач Нікушин В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Нікушина В.П.,

суддів: Зайцева А.Ю., Сало Т.Б.,

при секретарі: Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства агропромислова фірма «Іззія» про розірвання договору оренди земельної ділянки за апеляційною скаргою приватного підприємства агропромислова фірма «Іззія» на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 25 травня 2015 року, ухвалене по даній справі,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд з вказаним позовом до приватного підприємства агропромислова фірма «Іззія» (надалі ПП агропромислова фірма «Іззія»). Мотивуючи позовні вимоги зазначила, що їй на праві приватної власності для ведення товарногосподарського виробництва належить земельна ділянка площею 2,0479 га, що розташована на території Торканівської сільської ради Вінницької області. Вказана земельна ділянка на підставі договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та ПП агропромислова фірма «Іззія» 26.10.2005 року була передана відповідачу в оренду строком на п'ятнадцять років.

Позивач вказує, що всупереч Закону України «Про оренду землі» відповідач протягом тривалого часу систематично порушує свої зобов'язання щодо несвоєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою не сплачено жодних грошових коштів. До того ж, ніяких послуг в рахунок орендної плати за користування землею з 2006 р. по 2014 р. відповідач не надавав. На неодноразові звернення до ПП агропромислова фірма «Іззія» про здійснення розрахунку за договором останній відповідав відмовою.

Викладене послужило підставою для звернення з вказаним позовом в суд.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено, а саме розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ПП агропромислова фірма «Іззія» 26.10.2005 року та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

ПП агропромислова фірма «Іззія» з таким рішенням не погодилось та оскаржило його в апеляційному порядку, поставивши питання про скасування рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 25 травня 2015 року і про ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги в ній наведені доводи, що суд помилково вважав встановленими обставини, які недоведені належними та допустимими доказами по справі. Також судом безпідставно не застосовано строків позовної давності. Крім того, скаржник зазначає, що всупереч позовним вимогам судом не було встановлено наявність будь - яких претензій з боку позивача стосовно виплати йому орендної плати за вказані періоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши обґрунтованість доводів апеляційної скарги, законність оскаржуваного рішення, дійшла наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,0479 га, яка знаходиться на території Торканівської сільської ради Тростянецького району, підтверджується державним актом НОМЕР_1 (а. с. 4).

ПП агропромислова фірма «Іззія» вказаною земельною ділянкою користувалась з 2005 року на підставі договору оренди землі від 26 жовтня 2005 року, зареєстрованого у Вінницькій регіональній філії державного підприємства «Центр ДЗК» 13.06.2007 року.

Згідно договору оренди землі, орендодавець ОСОБА_2 передала земельну ділянку ПП агропромислова фірма «Іззія» в строкове оплатне користування строком в п'ятнадцять років.

Задовольняючи позовні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки суд першої інстанції виходив з того, що відповідач починаючи з часу укладення договору оренди земельної ділянки з позивачем, у строки, обумовлені цим договором - до 15 листопада поточного року, щороку, впродовж 2006 - 2014 років не вносив орендну плату на користь позивача - орендаря, що свідчить про систематичність її несплати, та дає можливість розірвати такий договір оренди на вимогу сторони за істотне порушення його умов.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст. 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Умовами договору оренди земельної ділянки, а саме пунктами 9 та 11 передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, послугами, натуроплатою, перші два роки 1 %, що складає 152,80 грн., далі не менше 1,5 % від вартості паю, що складає 229,20 грн. Орендна плата вноситься у строк до 15 листопада поточного року і не пізніше.

Відповідно до п. 31 вказаного договору оренди землі, одним із обов'язків орендаря є своєчасне внесення орендної плати.

Згідно п. 38 договору його дія припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Відповідно до ст.ст. 58, 60 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В свою чергу на відповідача покладається обов'язок спростувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, виходячи із засад рівності сторін в процесі визначених ст. 10 ЦПК України. Так, в спростування вимог ОСОБА_2, відповідачем не було надано розрахунків чи інших будь-яких доказів, що підтверджували б факт сплати ним орендної плати за користування земельною ділянкою орендованої у позивача.

За таких обставин суд вірно дійшов висновку про систематичність невиплати орендної плати, що є правовою підставою для розірвання даного договору.

Посилання апелянта, якими він обґрунтовує вимоги апеляційної скарги, щодо застосування до даних правовідносин строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки дія договору триває, а отже продовжуються і правові відносини між сторонами щодо виконання умов договору.

Доводи апеляційної скарги, що земельною ділянкою користується інша юридична особа, а тому відповідачем не вносяться кошти за оренду землі є безпідставними, оскільки договір оренди розірвано не було, правовідносини продовжують існувати до цього часу, що не позбавляє відповідача обов'язку виконувати умови договору.

В даному випадку доводи апеляційної скарги в своїй сукупності не тягнуть за собою скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу приватного підприємства агропромислова фірма «Іззія» відхилити.

Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 25 травня 2015 року, ухвалене по справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства агропромислова фірма «Іззія» про розірвання договору оренди земельної ділянки, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий-суддя: /підпис/

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: