Ухвала суду № 51119807, 15.09.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/19708/14-ц

Провадження № 2-6034/14

У Х В А Л А

/залишення позову без руху/

15 вересня 2014 року місто Київ

Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Лазаренко В.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3, до відділу Державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві в особі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

11.09.2014 року позивач ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом в якому просить визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності за кожним з цих осіб на 1/3 та 1/6 частини квартири АДРЕСА_1.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя дійшла висновку про те, що подана заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В будь- якому випадку позивач має зазначити те право захисту якого він вимагає і яким чином він просить поновити це право.

Згідно ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Позивач звертається до суду з вимогами про визнання права власності на спірну квартиру в частках за кожним із своїх довірителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Відповідачем позивач зазначив - відділ Державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві.

При цьому позивач жодним чином не обґрунтував позовні вимоги до відповідача - відділу Державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, не зазначив які права та охоронювані законом інтереси позивачів щодо прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на частки в праві власності на спірну квартиру порушені саме цим відповідачем і чи можуть бути поновлені ці права відповідачем ВДВС, з огляду на те, що ВДВС ніколи не оспорювало права ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спірну квартиру, і ВДВС не була і не є власником спірного майна.

До того ж, рішення у справі, в разі задоволення позову, може вплинути на права та обов'язки Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві, як особи, яка на даний час виконує функцій реєстратора прав власності на об'єкти нерухомого майна. Між тим, позивачем не зазначена і ця особа в позовній заяві.

Таким чином, позивачеві необхідно визначитися з колом осіб, які мають бути залучені до участі у справі, зазначити їх ім`я (найменування), місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку.

При цьому, суд роз'яснює позивачеві, що згідно п.2 ч.2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити ім`я (найменування) позивача і відповідача, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку.

Крім цього, позовні вимоги позивача жодним чином не обґрунтовані та не зазначені докази на підтвердження кожної обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог.

З позовної заяви вбачається, що власником спірного майна з 2012 року є ОСОБА_7. Правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності ОСОБА_7 на спірну квартиру позивачі не оспорюють.

При цьому позивачем не зазначено з яких передбачених законом підстав він просить визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на спірне майно, враховуючи, що позивач просить визнати прав власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ті ж самі частки квартири, право власності на які має ОСОБА_7.

До того ж, як вбачається з позовної заяви, позивач звертається до суду з позовною заявою майнового характеру - про визнання права власності на спірну квартири.

Згідно ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити ціну позову щодо вимог майнового характеру.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 80 ЦПК України ціна позову у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності визначається дійсною вартістю нерухомого майна.

Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності» №20 від 22.12.1995р. зі змінами та доповненнями від 25.05.1998 р. визначено, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору.

Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Між тим, позивачем не зазначена сума позову і не додано доказів на її підтвердження.

Виходячи з цього, позивачеві необхідно зазначити суму позову, враховуючи норми зазначені вище, відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 80 ЦПК України та навести докази на її підтвердження.

Відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору або документи, що підтверджують звільнення від вказаних витрат.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру становить 1% ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (243,60 грн.) та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (3 654, 00 грн.).

Оплата судового збору повинна бути здійснена на р/р отримувача 312 122 067 000 10, утримувач коштів УДКСУ у Солом`янському районі м.Києва, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 380 50 812, Банк отримувача ГУ ДКУ у м. Києві, Код банку отримувача (МФО) 82 00 19 Код класифікації доходів бюджету 220 300 01, призначення платежу: 220 300 01; 050, «судовий збір», Солом`янський р.с., 02896762.

Якщо позивач звільнений від оплати вказаних витрат він повинен зазначити про це в позовній заяві та надати суду документи, що підтверджують звільнення від вказаних витрат.

Виходячи з вартості нерухомого майна на території м. Києва на час звернення з даним позовом, суд вважає, що судовий збір має бути сплачений позивачем виходячи з максимальної ставки судового збору в розмірі 3 654,00 грн..

Між тим, позивачем додано до позовної заяви документ, що підтверджує сплату судового збору лише частково в сумі 1`681,72 грн..

За таких обставин позивачеві необхідно доплатити судовий збір в розмірі 1`972, 28 грн. на реквізити зазначені вище в ухвалі та подати суду оригінал відповідної квитанції.

Виходячи з наведеного вище, суддя дійшла висновку про те, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

На підставі викладеного та керуючись ст. 121 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3, залишити без руху і надати позивачеві строк для усунення недоліків протягом трьох днів з дня отримання цієї ухвали.

Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків, шляхом подання позовної заяви в новій редакції, доплати судового збору, та роз`яснити позивачеві, що у разі не виправлення недоліків в зазначений строк, позовна заява вважатиметься не поданою та буде йому повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: