Постанова № 51107750, 06.08.2015, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 362/4243/15-к

Провадження №: 1-кп/752/717/15

УХВАЛА

підготовчого судового засідання

06.08.2015 р. м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Дідик М. В.,

за участі секретаря Д.Л.Гайдамаки,

провівши в приміщенні суду в м. Києві підготовче судове засідання за кримінальним провадженням № 12014110000000288 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Черкаси, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, обвинуваченого за ч.3 ст. 368 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Мальвичі Барського району Вінницької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, обвинуваченого за ч.5 ст.27, ч.3 ст. 368 КК України,

з участю сторін судового провадження:

прокурора Вакарова Д.В.;

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2;

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В :

До Голосіївського районного суду м. Києва, після визначення підсудності, передано обвинувальний акт відносно ОСОБА_1, обвинуваченого за ч.3 ст. 368 КК України, та ОСОБА_2, обвинуваченого за ч.5 ст.27, ч.3 ст. 368 КК України.

Прокурор відмітив, що кримінальне провадження підсудне Голосіївському районному суду м. Києва і є підстави призначити судовий розгляд.

Захисник ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про повернення обвинувального акта. В обґрунтування зазначив, що в порушення норм процесуального законодавства обвинувальний акт містить посилання на докази, здобуті під час досудового розслідування, що є порушенням вимог ст. 291 КПК України.

Крім того, як зазначив захисник, письмове повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 вчинено прокурором Грабець І.Н., як видно з реєстру, однак прізвище цього прокурора відсутнє в переліку прокурорів перерахованих в обвинувальному акті.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав захисника.

Захисник ОСОБА_3 та його підзахисний вважали за можливе призначити провадження до судового розгляду.

Ознайомившись з обвинувальним актом та додатками до нього, вислухавши сторони, суд прийшла до висновку, що обвинувальний акт слід повернути прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК.

Так, згідно пункту 13 частини 1 статті 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч.4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 5, ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Згідно вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Так, дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.3 ст. 368 КК України, одержання, будучи службовою особою, неправомірної вигоди у великому розмірі, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди. В свою чергу дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 368 КК України, пособництво в одержанні службовою особою, неправомірної вигоди для себе у великому розмірі, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.

Проте, як видно з обвинувального акта, в формулюванні обвинувачення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взагалі не знайшло свого відображення час та місце вчинення злочину.

Слідчий лише спромігся відобразити, що ОСОБА_1 як сільський голова, вимагав від ОСОБА_5 неправомірну вигоду в сумі 23 760 доларів США, частина з яких у сумі 249 800 гривень в подальшому була отримана ОСОБА_2 Також при формулюванні обвинувачення щодо ОСОБА_2 слідчий відмітив, що він виступаючи пособником у вимаганні та отриманні сільським головою ОСОБА_1 неправомірної вигоди, вимагав від ОСОБА_5 неправомірну вигоду в сумі 23 760 доларів США та в подальшому отримав частину неправомірної вигоди в сумі 249 800 гривень.

Слідчий складаючи обвинувальний акт, а прокурор його затверджуючи, не звернули увагу на те, що оскільки від розміру неправомірної винагороди залежить кваліфікація злочину, предмет неправомірної вигоди повинен отримати грошову оцінку в національній валюті України, а не в доларах США, як відображено у обвинувальному акті.

Більше того, як видно із змісту обвинувального акта та відображено при викладі фактичних обставин які прокурор вважає встановленими, обвинувачені мали умисел на отримання неправомірної вигоди в розмірі 23760 доларів США, але отримали з причин, що не залежали від їх волі лише частину обумовленої суми, а саме 249 800 гривень, тобто незрозуміло, яку саме частину і від якої суми неправомірної вигоди отримали обвинувачені, тим більше, що в цьому випадку мова може іти про замах на одержання неправомірної вигоди у розмірі, який охоплювався їх умислом.

Тому, кваліфікуючи дії обвинувачених та зазначаючи кваліфікуючі ознаки, зокрема одержання неправомірної вигоди у великому розмірі, з обвинувального акта не зрозуміло з якої суми неправомірної вигоди виходив слідчий, чи реально отриманої, чи суми яку обвинувачені мали умисел отримати.

Слід також відмітити, що слідчий кваліфікуючи дії обвинувачених за ч.3 ст. 368 КК України, зазначив кваліфікуючу ознаку попередня змова групою осіб. Однак, з обвинувачення, викладеного слідчим, можливо лише прийти до висновку, що суб»єктом неправомірної вигоди в даному випадку виступає лише ОСОБА_1, як сільський голова, а ОСОБА_2, не є співвиконавцем, а виступає пособником. В той же час, одержання неправомірної вигоди можливо визнавати за попередньою змовою групою осіб, якщо злочин спільно вчинили декілька службових осіб, тобто співвиконавці, а не пособники.

Такі недоліки обвинувального акта виключають можливість прийняття матеріалів кримінального провадження до судового розгляду, і повинні бути усунуті в порядку, визначеному ст. 314 КПК України, тобто обвинувальний акт слід повернути прокурору.

Захисником ОСОБА_4 суду не представлено обґрунтованих підстав можливості скасування прийнятих відносно ОСОБА_1 заходів забезпечення кримінального провадження.

А тому, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжні заходи обрані щодо ОСОБА_1 у виді застави, щодо ОСОБА_2 у виді домашнього арешту, - вважати продовженими.

Керуючись ст.ст.314-317 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_1, обвинуваченого за ч.3 ст. 368 КК України, ОСОБА_2, обвинуваченого за ч.5 ст.27, ч.3 ст. 368 КК України, повернути прокурору прокуратури Київської області.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обрані під час досудового розслідування, в тому числі запобіжні заходи обрані щодо ОСОБА_1 у виді застави, щодо ОСОБА_2 у виді домашнього арешту, - вважати продовженими.

Суддя ____

М.В.Дідик