Ухвала суду № 51091495, 17.09.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2943/15

Головуючий у 1-й інстанції: Касап В.М.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

17 вересня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.,

суддів: Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж. М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Майданюк Я.Л.,

представника позивача - Діденко Тетяни Вікторівни,

представника позивача - Шишка Тетяни Михайлівни,

представника відповідача - Гнатюк Ольги Олегівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Венус Україна" до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Венус Україна" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Городоцької ОДПІ Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "В1" від 06.05.2015 року №0000192200.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.08.2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "В1" Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області №0000192200 від 06.05.2015 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи наступне.

Посадовими особами контролюючого органу у період з 18.03.2015 року по 26.03.2015 року була проведена документальна позапланова перевірка ТОВ "Венус Україна", правомірності декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленої до відшкодування на рахунок платника за грудень 2014 року.

За результатами перевірки було складено акт №170/22/37484193 від 02.04.2015 року, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог:

- абз. "а" п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено суму задекларованого бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року на суму 522494 грн.;

- абз. "б" п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 469500 грн.;

- п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в декларації з ПДВ за листопад 2014 року на суму 52994 грн.;

- п. 187.1 ст. 187 ПК України, що призвело до заниження обсягу експортних операцій за листопад 2014 року на суму 1114719 грн.

Крім того, контролюючим органом зроблено висновок про те, що на дату складання акта неможливо підтвердити правомірність декларування суми бюджетного відшкодування грудня 2014 року в розмірі 45966 грн. внаслідок дослідження ланцюга постачання за листопад 2014 року по взаємовідносинах ТОВ "Венус Україна" з ТОВ "Заставки-Агро".

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми "В1" №0000192200 від 06.05.2015 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 522 494 грн. та донараховано штрафних санкцій у розмірі 261 247 грн.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, однак в задоволенні скарг було відмовлено, а податкове повідомлення-рішення залишене без змін, у зв'язку із чим позивач оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи заявлений позов, виходив з того, що у разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Так, позивачем до податкової декларації з ПДВ за листопад 2014 року (вх. №9074032740 від 22.12.2014 року) надано додаток 8 "Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну / порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних". Відповідно до поданої заяви податкові накладні №124/2 від 08.11.2014 року на суму ПДВ 26925,58 грн. та №125/2 від 09.11.2014 року на суму ПДВ 26068,75 грн. оформлені СГ ПП "Мричко" в порушення вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України, а саме електронний цифровий підпис податкової особи в Єдиному державному реєстрі податкових накладних не відповідає підпису на паперовій податковій накладній.

Тому, до заяви ТОВ "Венус Україна" надало копію платіжного доручення №687 від 10.11.2014 року про проведення СГ ПП "Мричко" оплати в сумі 317 966 грн., в тому числі ПДВ 52994 грн., яке є первинним документом, що засвідчує факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, оскаржив його до апеляційного суду з тих підстав, що даний платіжний документ №687 від 10.11.2014 року не засвідчує факт оплати продукції по даті виписки податкових накладних від 08.11.2014 року та 09.11.2014 року, а видаткові накладні, що підтверджують факти поставки СГ ПП "Мричко" продукції зазначеними датами до заяви не надані.

Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судова колегія погоджується із рішенням суду першої інстанції по суті спірних відносин з врахуванням наступного.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Враховуючи вищевикладене, чинне законодавство надає безумовне право платнику податків отримати право на податковий кредит у разі порушення контрагентом правил виписки/реєстрації податкової накладної, звернувшись із скаргою на такого контрагента до податкового органу.

Отже, за умови реалізації покупцем права щодо подання до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на постачальника (який порушив порядок реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі), суми податку на додану вартість включаються до складу податкового кредиту.

Зазначений висновок також міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.09.2014 року у справі №К/800/59634/13.

Також, з наведених нормативних положень вбачається, що Законодавцем передбачено, що на підтвердження факту здійснення операцій з постачання товарів/послуг можуть бути надані на вибір: копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Тобто, приписи пункту 201.10 статті 201 ПК України не зобов'язують платника податків додавати до заяви всі документи, складені за результатами проведених операцій, а визначає можливість надання або копій документів, які засвідчують факт сплати податку у зв'язку із придбанням товарів/ послуг, або копій первинних документів.

Встановлено, що в листопаді 2014 року ТОВ "Венус Україна" здійснювало фінансово-господарські взаємовідносини з СГ ПП "Мричко", що підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а саме: договором купівлі-продажу №71/09/2013 від 27.09.2013 року; видатковими накладними: №107 від 07.11.2014 року, №108 від 08.11.2014 року, №109 від 09.11.2014 року; податковими накладними: №122/2 від 06.11.2014 року, №124/2 від 08.11.2014 року, №125/2 від 09.11.2014 року; платіжними дорученнями: №673 від 06.11.2014 року та №687 від 10.11.2014 року.

Так, позивач отримавши податкові накладні, які були виписані з порушенням вимог ПК України, подав разом із податковою декларацією з ПДВ за листопад 2014 року заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), у зв'язку з тим, що підпис особи, яка підписала податкову накладну в паперовому вигляді не відповідає підпису посадової особи, вказаної у графі 8 Витягу з ЄРПН. Разом із супровідним листом позивачем було подано до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції платіжні доручення №673 від 06.11.2014 року та №687 від 10.11.2014 року.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пункту 1.30 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Таким чином, платіжні доручення відносяться до категорії первинних документів в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", при цьому вони являються документами, які засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, а тому являються документами, що відповідають вимогам абз. 11 п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що надані позивачем копії платіжних документів, що долучались останнім до скарги згідно додатку 8 до податкової декларації з податку на прибуток за листопад 2014 року, є належними первинними документами, які свідчать про перерахування грошових коштів, та є правовою підставою на віднесення позивачем сум за цими платіжними документами до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Матеріалами справи та наданими позивачем доказами доведено, що отримавши від контрагента податкові накладні та з'ясувавши, що вони не зареєстровані належним чином, позивач в порядку вимог чинного законодавства звернувся до відповідача із скаргою, надавши в підтвердження копії платіжних доручень, які підтверджують перерахування грошових коштів за умовами укладеного договору.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем будь - яких підтверджень, що укладений між позивачем та його контрагентом договір є нікчемним, або породжує інші негативні податкові наслідки. Більш того, встановлено, що як позивач, так і постачальник товарів, щодо якого відповідачем оспорюється право позивача на формування податкового кредиту, в момент здійснення господарської операції були зареєстровані в установленому законом порядку, знаходилися на обліку в податковому органі, мали статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання відповідних договорів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "В1" Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області №0000192200 від 06.05.2015 року.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 24 вересня 2015 року.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Ватаманюк Р.В.

Мельник-Томенко Ж. М.