Ухвала суду № 51091414, 15.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 р.Справа № 818/1990/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Сумський авторемонтний завод" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2015р. по справі № 818/1990/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумський авторемонтний завод"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Сумський авторемонтний завод" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області від 12 січня 2015 року № 0000011503.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 р. у задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Виходячи з приписів ст. 197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі підпункту 20.1.4 п. 20.1 статті 20 розділу І Податкового кодексу України, у порядку статті 75, 86 розділу II Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області була проведена камеральна перевірка податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2014 рік ПАТ «Сумський авторемонтний завод».

За результатами перевірки було складено акт про результати камеральної перевірки податкової декларації з плати за землю від 20.01.2015 р. № 158/1503/05422065. Відповідно до висновку Акта перевірки було встановлено заниження суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за жовтень 2014 року.

Перевіркою встановлено, що ПАТ «Сумський авторемонтний завод» має в користуванні земельну ділянку площею 39577 кв. м. за адресою м. Суми, проспект Курський, 26 (договір оренди від 05.11.1998 р., терміном дії до 05.11.2023 р., орендодавець земельної ділянки - Сумська міська рада, нормативна грошова оцінка 1 кв. м. земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації - 302,70 грн.)

Перевіркою встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за жовтень 2014, визначений ПАТ «Сумський авторемонтний завод» в податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2014 рік є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки визначене платником податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за жовтень 2014 року по проспекту Курський, 26, становий 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що призвело до зниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальні власності за жовтень 2014 року на 23642,14 грн., чим було порушено вимоги п.п. 288.5.1 п. 288 ст. 288 Податкового кодексу України щодо визначення мінімального річного розміру оренди оплати за земельні ділянки державної та комунальної власності для всіх категорій земель, крім сільськогосподарського призначення, на рівні трикратного розміру) відповідного земельного податку.

За результатами акту ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2015 р. №0000011503 про збільшення податкового зобов'язання орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб за основним платежем у сумі 23642,14 грн. та на підстави пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, з урахуванням повторності порушення, застосовано штраф у розмірі 11821,07 гривень.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями 12.01.2015 р. № 0000011503, Публічне акціонерне товариство "Сумський авторемонтний завод" звернулось до суду з вимогою про визнання вказаними рішення неправомірним та їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Сумський авторемонтний завод" є не обґрунтованими, не відповідають діючому законодавстві, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступних підстав.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

Відповідно до підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За змістом пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01.01.2011 р., визначається розділом XIII Податкового кодексу України. Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288.

Згідно п. 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Із урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп.288.5.1 п.288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, чим встановлений пп. 288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумський авторемонтний завод" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2015р. по справі № 818/1990/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.