Постанова № 51091372, 17.09.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1394/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

17 вересня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Боровицького О. А. Сушка О.О.

за участю:

секретаря судового засідання: Майданюк Я.Л.,

представника позивача: Джугостана Володимира Івановича;

представника відповідача: Янушкевича Артема Сергійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Макс" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Авіа Макс" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року даний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що головними державними ревізорами - інспекторами відділу перевірок платників податків ризикових категорій управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Авіа Макс» по взаєморозрахунках з контрагентами ТОВ «ЄН-ГРУПП» та ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП» за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 1015/2205/37085006 від 20.04.2015 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Авіа Макс» по взаєморозрахунках з контрагентами ТОВ «ЄН-ГРУПП» та ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП» за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року (а.с.13-39).

Вказаним актом задокументовано, існуючі на думку контролюючого органу, порушення податкового законодавства, що допущені у своїй діяльності позивачем, а саме: п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Авіа Макс» занижено податок на додану вартість за вересень 2014 року в загальній сумі 182813 грн.

Зазначені висновки акта перевірки № 1015/2205/37085006 від 20.04.2015 року стали підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення № 0002382205 від 30.04.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 274220 грн., в тому числі за основним платежем - 182813 грн. та штрафними санкціями - 91407 грн. (а.с.40).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач з метою його скасування та захистом своїх прав, звернувся до суду.

Ухвалюючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, фактично здійснювані підприємством позивача з ТОВ «ЄН-ГРУПП» та ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП», підтверджуються оформленими належним чином документами, відтак вимога позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень підлягає задоволенню.

Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пункту 14.1.36 Податкового кодексу господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, апеляційний суд вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є висновки податкового органу про нереальність господарських операцій між ТОВ «ЄН-ГРУПП» та ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП», оскільки перевіркою не підтверджено рух активів та підтвердження фактичного отримання товару від контрагентів у зв'язку із відсутністю у останніх трудових та матеріальних ресурсів.

В підтвердження здійснення господарських операцій та отримання товару від контрагентів ТОВ "Авіа Макс" надано податкові накладні, видаткові накладні, квитанції, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

Так, в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів TOB «Авіа Макс» від контрагентів постачальників - ТОВ «ЄН-ГРУПП» та ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Висновок Інспекції про незаконне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями з названими контрагентами мотивований наступним.

Між ТОВ «Авіа Макс» та ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП» укладено договір поставки № 110 від 26.08.2014 року, відповідно до умов якого, продавець (ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП») зобов'язується відповідно до умов даного договору поставляти узгодженими партіями покупцеві (ТОВ «Авіа Макс») продукцію, а саме запчастини, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію товару на умовах даного договору.

На виконання вказаного договору та в підтвердження господарської операції, позивачем надано суду податкові накладні, видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспорті накладні (а.с. 73-123 т.1).

Також судом встановлено, що між ТОВ «Авіа Макс» та ТОВ «ЄН-ГРУПП» укладено договір поставки № 113 від 03.09.2014 року, відповідно до умов якого, продавець (ТОВ «ЄН-ГРУПП») зобов'язується відповідно до умов даного договору поставляти узгодженими партіями покупцеві (ТОВ «Авіа Макс») продукцію, а саме запчастини, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію товару на умовах даного договору.

На виконання вказаного договору та в підтвердження господарської операції, позивачем надано суду податкові накладні, видаткові накладні, рахунки на оплату, довіреності на отримання товару (а.с. 124-181 т.1).

Разом з тим, судом встановлено, що Господарська діяльність ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП» та ТОВ «ЄН-ГРУПП» має ознаки нереальності здійснення операцій, оскільки: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості для вчинення задекларованих господарських операцій, зокрема: відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою; наявність в штаті тільки керівних посад; відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; платники не знаходиться за місцезнаходженням ( фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку) при відсутності договорів оренди інших приміщень. У ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП» та ТОВ «ЄН-ГРУПП» відсутні об'єкти оподаткування (відсутня передача товару (послуги) з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (надання послуг) до вище зазначених контрагентів-постачальників за період з серпня по жовтень 2014 року; відсутність реального здійснення операцій за вказаний період.

Враховуючи відсутність поставок товарів від контрагентів ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП» та ТОВ «ЄН-ГРУПП», колегія суддів робить висновок про відсутність поставки товарів від ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП» та ТОВ «ЄН-ГРУПП» до покупця ТОВ "Авіа Макс".

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в сукупності досліджених доказів, податковим органом спростовано реальність поставки товару платникові, оскільки аналіз наведених вище обставин дає право для висновку, що позивачем при укладенні та виконанні договорів з наведеними вище контрагентами проявив грубу необережність щодо вибору постачальників. Власне, межі прояву належної обачливості визначаються, у тому числі, доступністю відомостей, які можуть бути отримані платником про своїх контрагентів. Використання платником офіційних джерел інформації, які характеризують діяльність контрагента, є проявом розумної обережності при виборі останнього.

Внаслідок порушень ТОВ "Авіа Макс" своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства, податковий орган дійшов висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції про те, що угоди, укладені з контрагентами на реалізацію ТМЦ не мають реального характеру.

Варто врахувати той факт, що поставка товару, який ніби постачався позивачу зазначеними вище контрагентами є складним процесом, який потребує наявності кваліфікованого персоналу, товарно-матеріальних цінностей (матеріалів, засобів, обладнання, тощо), що були необхідні для виконання умов договорів та відповідних дозвільних документів (здійснення господарського діяльності у сфері торгівлі авіаційними запчастинами).

Однак, ані до перевірки, ані до суду жодних доказів того, що контрагенти позивача мали адміністративно-господарські можливості для виконання спірних господарських зобов'язань, що на переконання колегії суддів суду апеляційної інстанції, свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань та відсутність у позивача наміру при укладенні договорів із зазначеними контрагентами на створення правових наслідків.

Таким чином, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком податкового органу, що на порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198,3. п. 198.6 ст. 198 ПК України перевіркою не підтверджено реальність проведених господарських операцій між ТОВ "Авіа Макс та ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП», ТОВ «ЄН-ГРУПП»" внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість за вересень 2014 року в загальній сумі 182813 грн.

Враховуючи вищевикладене, податкові накладні, що складені ТОВ "Авіа Макс" та ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП», ТОВ «ЄН-ГРУПП» не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту ТОВ "Авіа Макс" в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та податкових деклараціях з податку на додану вартість за оскаржений період.

Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що господарські операції позивачем здійснювалися за межами звичайної господарської діяльності позивача, не є реальними та не відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням недобросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з помилковим застосуванням норм чинного законодавства України, а тому, у відповідності до вимог статті 202 КАС України, підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Макс" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 24 вересня 2015 року.

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Боровицький Олександр Андрійович

Сушко Олег Олександрович